Українському народові віковічно доводилося бути захисником рідної землі, воюючи як не з татарами й половцями, то з хозарами та печенігами, з ляхами чи німцями. Ці війни завжди були визвольними, як і нинішня неоголошена російська.

14 жовтня увійшло в українську історію як свято чотирьох свят: Свята Покрова, День козацтва , День створення УПА та звичайно День захисника України, який ми і відзначаємо наразі.

Нашу Батьківщину віддавна захищали найкращі. Чужинською владою, яка панувала на наших землях, вони часто зводилися в розряд ворогів і піддавалися забуттю. Але все стає на свої місця, і до нас у назвах вулиць і майданів, у підручниках і романах, у серця й душі повертаються і Симон Петлюра, і Степан Бандера, і Євген Коновалець, і Андрій Мельник, і Роман Шухевич, й отамани Соколовські, і герої Холодного Яру, і багато-багато інших героїв, які тією чи іншою мірою несли свій вклад у здобуття свободи та незалежності України.

Сьогодні нашу рідну землю на її сході захищають кращі з кращих. Але це не тільки їхня війна і війна волонтерів: поки не закінчиться це страшне протистояння ми всім народом повинні боронити рідну землю, допомагати необхідним. Маємо не забувати родини полеглих воїнів, допомагати їм і словом, і ділом. Маємо носити в серцях подвиг найсміливіших героїв, які вже не з нами.

Дороги краяни, нехай же Божа Мати захищає своїм Покровом наше воїнство. Здоров’я йому і перемоги над ворогом, як і всім нам.