14 березня 2020-го року сержант Литвинчук Дмитро Юрійович міг би відзначати свій 28-тий день народження. Та доля розсудила інакше – він загинув захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України.

Дмитро Юрійович народився 14 березня 1992 року в селі Крученець Черняхівського району Житомирської області. У 2009 році закінчив Селянщинський спортивний ліцей. В 2014 році закінчив навчання в Житомирському державному університеті імені Івана Франка, де отримав диплом спеціаліста на факультеті «Фізичного виховання і спорту». Під час навчання Дмитро встиг попрацювати викладачем фізичної культури в своєму рідному спортивному ліцеї.
Вже тоді Дмитро виявляв найкращі риси свого характеру: почуття справедливості, наполегливість та сміливість. Тому 29 жовтня 2014 року він уклав контракт на проходження військової служби та був направлений до військової частини А1724. Успішно проходив службу на посаді начальника радіостанції відділення зв’язку та радіотехнічного забезпечення. У той же час, Дмитро наполегливо прагнув потрапити на фронт, адже в нього були особисті рахунки з ворогом – там загинув його однокласник і друг дитинства.

Коли у червні 2014 року загинув його близький друг Голяченко Олександр, Дмитро не роздумуючи, проміняв тихе, спокійне молоде життя на суворі будні воїна-захисника і вирішив помститися за смерть друга і пішов захищати Вітчизну. Дмитро любив життя і багатохотів встигнути, але занадто рано ворожа куля його обірвала, не давши здійснитись його мріям.

Не дочекається в рідному домі мати молодої невістки, не діждеться щебету внуків, бо жорстока рука ворога позбавила життя її сина.

Материнський і батьківський біль від втрати сина не заживе ніколи.

Але нехай Вас Світлана Миколаївна та Юрій Миколайович підтримує думка про те, що Ваш син віддав своє молоде життя за рідну Україну, за свій народ і загинув, як справжній воїн, як справжній герой на полі бою. Висловлюємо щирі слова співчуття рідним та близьким загиблого та всім хто знав цього відважного юнака.

Литвинчук Дмитро пожертвував власним життям заради кращого майбутнього нашої держави, захищаючи територіальну цілісність та суверенітет України від російського агресора. Світла пам’ять про славного сина назавжди залишиться у серцях усіх, хто його знав, любив та поважав. Черняхівці ніколи не забудуть справжнього патріота та захисника рідної землі.

Герої не вмирають, їх пам’ятають вічно.

Вічна пам’ять тобі, Дмитре.