Останнім часом, зловив себе на думці, що намагаюсь не слідкувати за соцмережами і сумнівними сайтами. Не хочеться витрачати час на відсіювання різного роду фейків – починаючи від літаючих вертольотів над нічним Житомиром і закінчуючи цілющими властивостями шотландського віскі у боротьбі з вірусом. Днями, заганяючи машину на мийку, був свідком розмови ушлого мийщика, який намагався продати милій блондинці спеціальну послугу з покриття автомобіля антивірусною рідиною. Це – не про жадібність, це про спосіб сприйняття інформації. Про жадібність і безпорадність буде пізніше.

Що таке короновірус для пересічних людей?

Давайте спробуємо зрозуміти, що таке короновірус для людей, для бізнесу, для влади. Люди молодшого та середнього віку, які виросли на голлівудських постапокаліптичних фільмах одразу малюють в своїй уяві якщо не сюжети з «Ходячих мерців», то вивчають сценарій фільму «Заражені». Саме вони першими одягають медичні маски та заново вчаться мити руки (ретельно, не менше 20 секунд з миючими засобами).

Натомість люди старшого віку, особливо ті, хто пережив війни та перебудову, пам’ятають, що таке голод, анархія та безправ’я дуже скептично ставляться до всіх цих «неологізмів». Можливо тому вони і входять до групи ризику.

Якби там не було, короновірус, в нинішньому його прояві вже перестав бути виключно медичним фактором, а перетворився у суспільне явище.

Криза в головах. Короновірус і держава.

Спалах короновірусу COVID19 став справжнім випробуванням – для держави, як інституції, для суспільства як спільноти, для бізнесу на моральні цінності, для людей щодо рівня загальної культури.

Пандемія такого масштабу – це завжди серйозні проблеми для всіх. Якби хто не легковажив, не говорив про маркетингові війни та штучний характер епідемії, постраждають в результаті всі. Саме за таких обставин і перевіряється ефективність державної влади. Випадок у Санжарах на Полтавщині – викликав почуття сорому та огиди. Останні рішення Президента, Уряду та місцевої влади викликають надію.

Я досить активно подорожую світом, працюю з багатьма іноземними інвесторами. І можу на власному досвіді відчути регіональні особливості. Розгортання епідемії в Італії стало важким уроком для багатьох європейських країн. На вулицях Австрії віднедавна з’явилась військова техніка та військові патрулі. Деякі країни вже давно закрили свої кордони. Україна спромоглася на більш-менш радикальні дії тільки віднедавна. Головна мета таких рішень – упередження поширення вірусу. Для України це важливо з однієї простої причини – вітчизняна система медицини навряд чи здатна ефективно працювати у режимі максимального напруження. Простіше кажучи – потрібно зробити все, щоби не потрапити до українських лікарень. Але чи можливо це в принципі?

І тепер найболючіше. Про короновірус у голові та інфекцію моральних цінностей. Мушу визнати, ми теж досить пізно відреагували на масштаби вірусу. На той момент, коли у нас на підприємстві було прийнято рішення вжити максимальних заходів для убезпечення працівників, ми банально не змогли здійснити закупку необхідних медичних речовин та інструментів. Ціна на банальні антисептики виросла у 3-5 разів. Це ж саме стосується якісних медичних масок.

У рамках Житомирського бізнес клубу ми почали обговорювати можливість придбання обладнання з вентиляції легенів чи установок для знезараження. Ажіотажний попит спричинив колосальне зростання цін на продукцію. При чому мова вже іде про питання життя та безпеки людей. От це вже якраз - про жадібність та моральні цінності, а також про ефективність держави. Думаю, що мають бути відповідні розслідування та неминучі покарання для всіх, хто спробував нажитися на пандемії. Від тих, хто завищував ціни на антисептики та лікарські препарати, до тих, хто вивозив сірими схемами маски за кордон.

Люди – найвища цінність!

І останнє – головне. Обмежуючі карантинні заходи будуть випробуванням для держави та бізнесу і ще в одному аспекті. Мова іде про зайнятість та ринок праці. Не секрет, що одна з головних проблем ринку праці в Україні є великі показники тіньовізації. За різними оцінками, сьогодні кожен третій працівник в Україні отримує зарплату у конвертах (повну чи часткову). Відповідно, вимушені канікули призведуть до того, що чимало людей будуть змушені або взагалі прикрити свій дрібний бізнес, або ж жити на номінальну зарплату, яку гарантуватиме роботодавець.

Проте мине буквально 2-3 місяці, і кожен з роботодавців знову стикнеться із проблемою відсутності працівників. А все через те, що колективно-соціальна відповідальність сприймається виключно як елемент PR, а не стратегії розвитку.

Давайте пам’ятати, що криза – це не тільки випробування, це ще й шанс розпочати все заново, але вже з кращих позицій.

Тому, моя проста людська порада, використайте цей час для пошуку нових можливостей – читайте книжки, вчіть мову, спілкуйтеся зі своїми рідними, робіть роботу над помилками. Завтра знову буде день, який потребуватиме ваших нових конкурентних знань та можливостей!

Давайте залишимося людьми за будь яких обставин – чуйними, добрими, порядними!