22 вересня 2021, 17:43 Житомир: °C
Юрій Малашевич
Громадський діяч

25 -27 березня в історії Житомирщини

25 березня 1876 року (144 роки тому) у Житомирі народився Маріан Павлович Домбровський (Marian Dombrowski). М. П. Домбровський– піаніст, музичний педагог, навчавсяу С. - Петербурській(1900; кл. А. Єсипової) та Віденсьнській (кл. Т. Лешетицького) консерваторіях. Виступав у Варшаві (дебютував 1898), Відні (учасник 3-го Міжнар. конкурсу ім. А. Рубінштейна, 1900); здійснив концертне турне Росією, Радянським Союзом,Австрією та Польщею. У репертуарі – твори П. Чайковського, В. Заремби, Ф. Шопена. Професор Консерваторій у Києві (від 1907), Львові (1926–39), Вищої музичноїшколи у Варшаві (1930–39). Помер в 1958 році. ( Енциклопедія сучасної України

25 березня 1920 року в м. Житомирі (тогочасний адміністративно-територіальний центр Волинської губернії і Житомирського повіту). Відбувся І Житомирський повітовий з’їзд КСРМУ. (Известия. Житомир).

25 березня1943 року гітлерівці розстріляли членів антинацистської підпільної групи в с. Видиборі Черняхівського району Житомирської області, яку очолював І. М. Легенчук. В наслідок дій провокатора 13 березня 1943 року І. Легенчука та Ф. Цьоху гестапівці заарештували 13 березня.( Історія Черняхівщини А. І.Богданевич)

В березні 1919 року українські більшовицько–радянські війська здійснили наступ на південь України і одночасно, завдавши удару з території Білорусі захопили Житомир, а згодом Бердичів і Вінницю. Упродовж квітня Червона Армія зайняла майже всю територію Правобережної України, війська Директорії УНР з боями відступили на захід. Зокрема 25 березня 1919 року війська Директорії УНР вели кровопролитні бої з більшовицькими підрозділами які наступали від Бердичіва на Житомир. В Черняхів увійшли підрозділи Червоної армії(130 богунський полк)

26 березня 1894 року народився Олексій Засухін, організатор Радомишльської дослідної станції. Помер 15 грудня 1922 року.

26 березня 1908 року в м. Житомирі народився Біренбойм Яків Абрамович — радянський військовик, учасник Другої світової війни. Герой Радянського Союзу (1943). Загинув 7 жовтня 1943 року.

26 березня 1924 року народився поет, прозаїк, наш земляк, уродженець с. Кам'яний-Брід Володарськ-Волинського району Михайло Пилипчук. Він автор збірок поезій "Крутою дорогою", "В обіймах Карпат", "Літа летять"; прози "За кулісами", "Усе для України", та теоретичного посібника "Конспект початківця.

Від березня 1919 року Дмитро Соколовський, керівник селянського антибільшовицького повстанського руху, уперто бився проти більшовиків, розбивав червоні полки, «рвав зв'язки між ворожими військами», руйнував залізничні колії… У боях повстанці здобули зброю, в тому числі гармати й кулемети. Ведучи бойові дії, Дмитро продовжував опікуватися горбулівською українською гімназією (тогочасний Радомишльський повіт), яку заснувала його родина 1917 року в с. Горбулів ( нині Черняхівський район Житомирської області) [ Коваль Р. Життя і смерть отамана Соколовського “Багряні жнива Української революції” Київ: Діокор, 2006].

27 березня 1640 року Юрій Стефанович Немирич ((1612, Черняхів — 1659, Свидовець) — український магнат, протестант, державний діяч і дипломат доби Хмельниччини . Автор проекту Гадяцького договору, канцлер Великого Князівства Руського, соратник Виговського та запеклиий ворог Москви)) на Звичайному Сеймі Речі Посполитої у Варшаві одержав важливу посаду Київського підкоморія (урядник суду, що займався розглядом справ про межі земельних володінь). Дана посада була досить впливова і давала йому можливість підтримувати своїх одновірців. Немирич, часто буваючи послом на сеймах, виступав проти гонінь на антитринітаріїв, які в цей час посилюються з боку католицької церкви та польського уряду. Остаточний удар антитринітаріанству був нанесений в ході Визвольної війни українського народу 1648 –1654 рр. Социніани разом з дворянами інших віросповідань рятувались втечею від наступаючого козацького війська. Його родове помістя містечко Новий Черняхів (в історичних документах не раз зустрічаємо „Немирич на Черняхове Юре”) починає відігравати важливу роль у поширенні социніанських ідей в Речі Посполитій та зокрема на Київщині і Волині. [ доктор іст. наук Іван Ярмошик (Житомир) Родовід Юрія Немирича на Житомирщині (ХVІ – ХVІІ СТ.)]

27 березня 1911 року народився наш земляк, уродженець с. Чоповичі Малинського району, заслужений діяч мистецтв, народний художник України Степан Кириченко.

Степан Андрійович Кириченко народився в багатодітній сім'ї. Батьки його мали 14 дітей, з яких вижила лише половина. Потяг до мистецтва проявився в нього з раннього дитинства, очевидно, під впливом старшого брата Івана, який захоплювався живописом.

Степан в 1941 р. закінчив Київський художній інститут, де навчався у відомого художника Ф. Кричевського. Під керівництвом досвідченого наставника в 1940-му році Степан Андрійович виконав перший свій мозаїчний твір – портрет Кобзаря. Художник брав участь у республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставках. Його мозаїка „Україна” експонувалася на Всесоюзній художній виставці в Москві, а також 1958 р. на Всесвітній виставці в Брюсселі, де була відзначена срібною медаллю. Художник, разом з іншими колегами брав участь у монументально-декоративному оформленні Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві. В 1963 р. йому присвоїли звання заслужений діяч мистецтва. З 1981 р. Степан Андрійович – Народний художник УРСР. Помер 1988 р. у Києві.

27 (14) березня 1918 року Радомишльський повітовий земельний комітет ухвалив, щоб інструктори розпродали живий і мертвий інвентар ще не пограбованих землеробів, а також роздали селянам усю зернову продукцію за твердими цінами.

27 березня 1921 року на загальних зборах в с. Клітищах Черняхівського району Житомирської області обрано депутатський склад першої сільської ради.

27 березня 1922 року народився Павло Іванович Сірагов (1922 — 2005), учасник Другої Світової війни війни Радянського Союзу з червня 1941, Герой Радянського Союзу. Уродженець м. Новоград-Волинського Житомирської області. Росіянин. У 1939 році закінчив середню школу № 2 в Новоград-Волинському. Працював бухгалтером, потім технормувадьником артілі "Газомотор" в місті Тальне Черкаської області. З 24 червня 1944 заступник командира батальйону 199 стрілецького полку старший лейтенант П.І. Сірагов з групою бійців форсував р. Західна Двіна в районі д. Лабейки (Бешенковицького р-ну Вітебської обл. Білорусь), зайняв плацдарм на лівому березі і вогнем прикривав переправу основних сил. Тричі піднімав бійців у рукопашну атаку. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 24 березня 1945. Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, 2 орденами Вітчизняної війни 1 ст., 2 орденами Червоної Зірки, медалями. Похований у м. Вільнюсі (Литва).

27 березня 1973 року народився Козак Віктор Олександрович, учасник бойових дій на сході України. Уродженець с. Майстрів Новоград-Волинського району Житомирської області, військовослужбовець батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту 30-ї окремої механізованої бригади. Дата та місце загибелі: 15 лютого 2015 р., с. Нижнє Лозове, Донецька область. Звання: Старший прапорщик. Посада: Командир машини РХБЗ. Підрозділ: 144-й окремий батальйон РХБ захисту.

Обставини загибелі: Загинув 15 лютого 2015 р. під час супроводу колони, яка йшла польовою дорогою з смт Луганське до міста Дебальцеве, потрапивши у засідку поблизу села Нижнє Лозове. Разом з Віктором загинув механік-водій старший сержант О. Чернявський. Сімейний стан: Залишилися батьки, брат та донька. Місце поховання: с. Майстрів, Новоград-Волинський район, Житомирська область. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" (посмертно). [Книга пам’яті – Житомирська область]