Більше половини опитуваних соціологами людей вважають, що життя після карантину повернеться до звичного (передкарантинного) формату. Для цих людей у мене є чудова новина – так, як було раніше, вже ніколи не буде. Світ змінився. Люди почали жити в новій реальності. Формуються нове поняття нормальності.
Перед тим, як сформувати для себе, що ж таке норма у посткарантинному світі, давайте складемо узагальнений портрет карантинного українця.
На думку соціологів та економістів, за час пандемії пересічний українець змінився:
- Він став на 10% їсти більше
- Лише 40% опитаних мають постійну чи дистанційну роботу
- Суттєво посилилась загальна тривожність
- Зросла ступінь конфліктності у родині.
Про що ж найбільше турбується пересічний українець?
- Перш за все про можливу втрату роботи та доходів.
- По-друге, зростає тривожність за здоров’я родичів.
Розстановка пріоритетів – дуже показова. Це означає, що люди значно більше бояться втратити роботу, аніж заразитися коронавірусом.
А от тепер – дуже показовий для мене момент. Як використовують вивільнений час наші співгромадяни? Ці данні виключно по Житомиру: 32,1% займаються хатніми справами чи ремонтом, 27,1% спілкуються з рідними, 25,1% дивляться фільми або грають в комп’ютерні ігри, 8,3% читають художню літературу й лише 9,3% витрачають «карантинний час» на самоосвіту. опитування житомирян щодо наслідків коронавірусу
Тобто, що виходить? Тотальна більшість українців живуть у реаліях стресу та тривожності, розуміють що світ змінюється, а отже має змінюватися і людина. І лише менше 10% - готові до цих змін.
Якщо зовсім узагальнювати, вже завтра новий світ стане безболісною нормою лише для 10% населення. 90% будуть входити в нові реалії через стрес та заперечення.
Ну і на останок – як зміниться світ, що ж стане нормою для українського суспільства?!
- Перш за все, як ніколи важливим стане готовність до самоосвіти протягом усього життя. Роботодавці будуть ганятися за такими людьми, які створюватимуть певну подушку стабільності для підприємств.
- По-друге, суттєво зросте соціальна дистанція. І це ми будемо спостерігати всюди – від перебування у чергах, до спілкування з колегами по роботі. Це позначиться на роботі окремих колективів. Всі, хто можуть працювати дистанційно, продовжать цю практику.
- По-третє, поняття інфекційного контролю перестане бути фікцією та імітацією. Держава змушена стати більш ефективною в контексті посилення реформи медицини та запровадження реальних норм інфекційного контролю. Швидше за все, це означатиме, що маски не зникнуть із нашого життя. Максимальний доступ до дезінфектантів буде пріоритетним (зупинки, адміністративні будівлі, офіси тощо). До самоізоляції будуть підходити виважено та відповідально.
- По-четверте, можна очікувати лавиноподібного розвитку діджитал-бізнесу та зміну традиційного рітейлу. Якщо українець підсів на електронну комерцію, то йому вже важко буде знову повертатися у черги супермаркетів, витрачаючи час і нерви.
- Кардинально зміниться система освіти. І це стосуватиметься як початкової, так і вищої та професійно-технічної. Діти, вимушено навчилися шукати коректну інформацію у мережі, систематизовувати її, робити первинний аналіз та висновки. Деяка частина педагогів також усвідомила нові перспективи. Ті ж з педколективу, хто впевнений, що все повернеться на круги свої, поступово відійдуть з професії.
Незмінним залишиться лише потреба у спілкуванні. Незважаючи на динамічний розвиток корпоративної культури дистанційного спілкування, потреба в офф-лайновій комунікації залишається. Люди ще не можуть відмовитися від розмови віч-на-віч. Потреба в емоційності має бути задоволена.
Звідси, можна впевнено говорити, що емоції залишаються найбільш попитуваним товаром у майбутній новій реальності.
Цієї весни ми увійшли у першу хвилю корона вірусу. Восени епідеміологи пророкують другу хвилю. На жаль, є всі підстави стверджувати, що циклічність подібних явищ буде значно частішою. Громадяни, суспільство, влада – всі мають бути готовими до такого сценарію. Ми не змогли винести уроки з чужого досвіду. Тож давайте хоч робити висновки з власних помилок.
