Пам’ять про товариша.

28 квітня 2020 року на 68 році пішов з життя наш земляк Володимир Леонідович Бондарчук.
Володимир Леонідович народився 1 січня 1952 року в селі Зороків. Після закінчення навчання в Черняхівській середній школі в 1969 році він поступив навчатися до Житомирського сільськогосподарського інституту на факультет «Агрономія». В 1974 році він закінчив навчання і отримав диплом вченого-агронома.
З 1974 року по лютий 1977 року він працював агрономом в господарствах нашого району З лютого 1977 року по листопад 1979 року працював інструктором Черняхівського райкому компартії України.
В листопаді 1979 року на звітно-виборних колгоспних зборах колгоспу імені Шевченка села Новопіль Володимира Леонідовича було обрано головою колгоспу. На цій посаді він пропрацював до березня 1990 року.
В березні цього року він був обраний головою виконкому Черняхівської районної ради народних депутатів, де пропрацював до квітня 1992 року.
Треба відзначити, Володимир Леонідович був керівник, як кажуть, «від Бога». Він вмів слухати людей, був компетентним, наполегливим і вимогливим до себе та підлеглих по роботі.
Під його керівництвом колгосп імені Шевченка досягнув високих показників по вирощуванню сільськогосподарських культур: льону, картоплі, пшениці, хмелю. За весь час його роботи дане господарство неодноразово виходило переможцем всесоюзного змагання по вирощуванню льону-довгунця. Дане господарство неодноразово нагороджувалось перехідним червоним прапором ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС, ЦК ВЛКСМ за підсумками року. Врожайність льону по господарству досягала 10,2-10,4 центнерів з гектара. Надій молока на 1 фуражну корову досягав 2923 кг, виробництво м’яса в середньому становило 204 тонни, молока 1041 тонна, яєць 900 тисяч штук. Щороку господарство продавало державі льону 125 тонн, овочів 95 тонн, м’яса 154 тонни, молока 1017 тонн та іншої продукції. Трудові ресурси колгоспу імені Шевченка становили 425 чоловік, чистий прибуток досягав 800 тисяч карбованців з високою рентабельністю щороку. Одним словом, Володимир Леонідович був добрим господарником. Він завжди будував в господарстві, насамперед, ним була побудована вулиця будинків для молоді, розпочато будівництво Будинку культури в селі.
До речі, пам’ятник Тарасу Шевченку, який розміщений в парку селища Черняхів, також був споруджений з ініціативи Володимира Леонідовича.
Його праця була помічена керівництвом області і він в травні 1992 року був призначений представником Президента України в Ружинському районі. В Ружині Володимир Леонідович працював на різних керівних посадах, а з 2005 року по 2018 рік працював директором Ружинського районного центру зайнятості.
На жаль, тяжка хвороба на протязі останнього року не дала йому завершити всі його плани. Він разом з дружиною Оленою виховав сина Ярослава, який пов’язав свою долю з правоохоронними органами. Він був добрий чоловік, батько, дідусь.
Ми всі, хто з ним працював, товаришував, знали його як чуйну, добру, скромну людину, що користувалась повагою, авторитетом як в нашому районі, так і в Ружинському.
Друзі, товариші, черняхівці сумують і висловлюють співчуття рідним і близьким покійного. Вічна Пам’ять і Царство Небесне Володимиру Леонідовичу.

Товариші, друзі та колеги по роботі.

( Матеріал готували М. Мартиненко та О. Пашинська. Фото зі сторінки обласної служби зайнятості)