21 December 2024, 19:56 Житомир: °C
Ліскі Вадим Іванович
Голова Правління Житомирського бізнес клубу, співвласник ТОВ "Житомирський картонний комбінат", засновник Житомирського інвестиційного центру. Поза бізнесом підтримую волонтерський рух, громадянські та екологічні ініціативи

Чи може залишитися Житомир без води?

У квітні ми всі виглядали вершників апокаліпсису. Країна в паніці увійшла в карантин. Міста задихалися від лісових пожеж. Рівень водосховища впав до історичного мінімуму. Мало хто знає, але Житомир був за 2 дні від впровадження графіку лімітованої подачі води.

Психологічно це було дуже складно. Ми розуміли, що пандемія – це явище, яке вже стане нашою подальшою реальністю. Те саме стосується і кардинальних змін клімату, нестачі води, зокрема. Можливо це означає, що Житомирщина назавжди відмовиться від вирощування льону та хмелю, зосередившись на баштанних культурах.

І всі ці зміни – настільки швидкі, що не можуть не турбувати. Ми змушені були оперативно розібратися із інфекційним контролем в Україні. Прийшов час вивчити ситуацію із водозабезпеченням. Саме це ми і обговорювали на минулому бізнес-клубі. Розмова не була простою, а висновки однозначними. Але вона точно була як завжди професійною. І за це, ще раз хочу подякувати заступнику Голови Державного агентства водних ресурсів Павлу Гвозденку.

Спробую тезово викласти основні висновки, до яких ми прийшли.

По-перше, проблема з водозабезпеченням Житомирського регіону – це наслідок глобальних кліматичних змін та результат діяльності людини. А якщо говорити простіше – Житомирщина тепер живе в іншому кліматичному поясі, ніж це було 100 років назад.

По-друге, ситуація із забезпеченням водними ресурсами сільського господарства – катастрофічно змінюється. Прийнято вважати, що Україна володіє не менше 25% світових запасів чорнозему. Разом з тим, сучасні вчені б’ють на сполох – українські чорноземи поступово деградують. Головні причини – зміна кліматичного поясу, нестача води та недосконалість системи зрошення.

Додайте до цього хижацьке поводження з лісом (знищення українських Карпат), дикунство із видобутком бурштину на Поліссі, екстенсивне сільське господарство з використанням жорстких неорганічних добрив. Як результат – маємо деградацію чорноземів та радикальне погіршення якості води.

Третій висновок. Радикальної та швидкої модернізації потребують не тільки технологічні потужності Водоканалу, але і система водосховищ і водозаборів. Якщо найближчим часом не почистити наприклад Відсічне водосховище, Житомир банально ризикує залишитися без води. Будь-якої – технічної, питної. У травні цього року показник наповненості цього водосховища становив лише 66% від норм (на 1 метр 34 см нижче НПР - нормального підпірного рівня).

Четверта теза. Забруднення водних ресурсів та проблема фосфатів. За 4 останні роки забруднення найбільшого українського басейну (Дніпра) фосфатами збільшилася на 12%. І відбувається це у геометричній прогресії. Для розуміння, фосфати – не неорганічні миючі засоби. З цим потрібно негайно щось робити. Є, наприклад, відповідні законодавчі ініціативи, щодо обмеження виробництва та торгівлі такими засобами. Проте я думаю, що тут мають окремо працювати інші механізми – просвітницькі.

Наші колеги з Агентства водних ресурсів поділилися цікавою інформацію, яку ми маємо враховувати. Чи знали ви, наприклад, що приготування 1 літру чаю, «коштує» 90 літрів води. Мова іде про затратність усього процесу – вирощування, транспортування тощо. 1 чашка еспресо – це вже 140 літрів води. 1 кг цукру – 1500 літрів. 1 кг шоколаду – 24 ТИСЯЧІ!!!! Літрів води.

У розпал епідемії коронавірусу всі ми навчилися ретельно мити руки з милом. Прийшов час навчитися економити воду. І тут є хороше українське слово – БЕРЕГТИ воду. Це важливо.

Разом з тим, державна та місцева влади, вочевидь, також мають радикально переглянути державні політики поводження з водою та забезпечення водою населення. Мова іде про ефективне утримання відповідних технологічних споруд – від накопичення води у почищених водосховищ, до транспортування води безпосередньо до квартири (з мінімальними технологічними втратами).

Віднедавна ми справді живемо у новій реальності. І ця реальність потребує від усіх нас відповідальності, обережності, бережливості.

Зміни починаються з нас. Ліс починається з першого дерева. Чистота – з не кинутого папірця повз смітник.

Це просто і складно однозначно. Але давайте змінюватися самі та змінювати світ довкола нас!