Довгоочікуване послаблення карантину в Україні і Європі дозволило багатьом повернутися до роботи і звичного життя.

Проте багатьом здається, що разом із тимчасовими обмеженнями зникла чи стала мінімальною небезпека захворіти на коронавірус. Це ілюзія.

Поки світ не отримав вакцину – спалахи захворюваності на COVID-19 такі ж реальні, як і два місяці тому.

В першу чергу, під загрозою здоров’я і життя людей із груп ризику, в Україні – це кілька мільйонів людей.

Треба визнати: внаслідок пандемії реальність змінилася і нам потрібно звикати до нових правил у буденному житті, а не тільки на час карантину.

Зараз багато говорять про те, що маски стають повсякденним аксесуаром, а санітайзери мають бути всюди як звичайна частина антуражу. Але це тільки вершина айсбергу.

На часі розмови про те, як ми маємо змінити устрій великих міст насправді з точки зору епідеміології. Саме мешканці міст – у більшій небезпеці через неминучі і постійні великі скупчення людей.

Не буду говорити про складні технологічні рішення, хоча впевнений, що варто дивитися і в цей бік.

Давайте почнемо з тих самих простих речей, які рятують життя.

Маркування та доступність

У міському просторі нас повсякчасно мають повертати до нової реальності маркування і нагадування.

Скільки б не повторювали у ЗМІ про соціальну дистанцію, миття рук, засоби індивідуальної безпеки – відповідні маркування мають бути всюди у громадських місцях.

Окремо гостре питання для наших міст – доступність вбиралень у місті. Місця для миття рук мають бути публічні і відповідно промарковані для відвідувачів. Так само як і обладнані засобами для цього – рідке мило, одноразові рушники.

Там, де неможливо зробити публічні вбиральні – мають з’явитися санітайзери.

Дітям важче постійно пам’ятати про миття рук. У школах і дитсадках всюди мають бути маркування і нагадування про миття рук.

А поки у деяких дитячих садочках і школах немає навіть гарячої води, часто немає елементарного мила. Місцева влада має вирішити це питання раз і назавжди.

Для наших міст – це все ще виклик. Тільки у мізерній кількості адміністративних будівель є комфортні вбиральні. Але у новій реальності – це більше не розкіш. Це доступний для всіх елемент інфраструктури міста.

Карантинні звички – нова буденність

Жорсткі обмеження на відвідування місць надання сервісів не можуть тривати постійно.

Ще один тривалий локдаун Україні не по кишені. Значить треба вчитися працювати в умовах високих епідеміологічних ризиків.

Під час карантину до нових умов почали пристосовуватися медичні заклади. Тепер – черга всіх інших.

На карантині більшість почала виробляти нові звички – наприклад, правильно і часто мити чи обробляти антисептиками руки або бути уважним до свого здоров’я при появі вже перших симптомів респіраторного захворювання.

Але тепер нові навички мають вкорінитися і стати частиною посткарантинного життя. Наприклад, забути про звичку "хворіти на роботі".

Тут мають активно долучитися роботодавці. Необхідно терміново створювати нову культуру – "захворів – сиди вдома".

Паралельно на випадок лікарняного чи вимушеної обсервації продумувати наперед можливості для віддаленої роботи або швидкої заміни працівників з числа співробітників компанії чи навіть на аутсорсі.

Безпечний громадський транспорт

Громадський транспорт – це, мабуть, єдине місце, де варто бути одразу і у масці, і у рукавичках. Там ризик заразитися доволі високий – через великий потік пасажирів.

Місцевій владі варто вже почати вирішувати, як уникати забитих автобусів і маршруток у години пік. Тепер це не тільки питання комфорту, а здоров’я та іноді навіть життя.

Містам є ще одна причина задуматися про розвиток велосипедної культури. За карантин багато хто призвичаївся до цього з епідеміологічної точки зору ідеального транспортного засобу. Однак відповідна інфраструктура в містах так і не з’явилася.

Утилізація засобів індивідуального захисту

З пандемією у життя наших міст прийшов і новий вид масових відходів – використані маски або респіратори та одноразові рукавички.

Кожен з нас має вміти правильно знімати засоби захисту і складати в окремий пакет.

А тим часом місцева влада має забезпечити окремі контейнери для особливого сміття і безпечну його утилізацію.

В Україні працюють компанії, які мають ліцензії на вивезення та утилізацію медичних виробів.

Думаю, найближчим часом їх ринок зросте, адже тепер їхніми клієнтами будуть не тільки лікарні, а цілі міста.

Сервіси без черг

Пандемія – чудовий шанс для України нарешті позбутися черг у муніципальних та приватних сервісних службах.

Карантин показав, що попередній запис, електронна черга та подання документів онлайн – уже не такі недосяжні, як здавалося.

Корисні напрацювання під час карантину мають стати системною і постійною практикою. Якщо для цього треба переглянути нормативні документи – треба переглянути, якщо потрібно – і законодавство.

Розділення потоків відвідувачів

Практично у кожній адміністративній будівлі є запасний або пожежний вихід.

А значить є можливість організувати потік відвідувачів так, щоб вони не перетиналися. В одні двері – лише вхід, в інші – тільки вихід.

Також варто нарешті зайнятися внутрішньою навігацією, продумати маршрути для різних груп відвідувачів і зробити їх послідовними та логічними. Продумати комфортні зони очікування із дотриманням вимог до соціальної дистанції.

Якщо приміщення не дозволяє розділити потоки відвідувачів, є сенс подумати про роботу спеціалістів по змінах – до та після обіду.

Так можна забезпечити безпечні умови перебування і для співробітників, і для відвідувачам.

Сервіси для груп ризику

Завсідники черг у банках та інших муніципальних служб – люди, старші 60 років. Це найчисельніша група ризику.

Соціальні служби разом з комерційними банками, мобільними операторами, платіжними системами мають продовжувати навчати цих людей та обслуговувати їх в першу чергу.

Міський простір має стати безпечним. Посткарантинна історія вже почалася.
Спеціально для УП https://life.pravda.com.ua/columns/2020/06/12/241311/