Із засновником бренду «Наш Формат» (НФ) Владиславом Кириченко знайомі кілька років через фейсбук. Владислав жартівливо самоідентифікується в ФБ як «Пастор Секти Українських Адекватів». Вряди-годи спілкувалися на різні теми, під час карантину, зокрема, про стан і проблеми дігностики коронавірусу, бо Влад стояв у витоків ПЛР-діагностики в СНД і колись навіть вчився на військового епідеміолога, а його колишня компанія розгортала діагностичні лабораторії в країнах Африки під час спалаху вірусу Ебола, набагато смертельнішого за коронавірус.

Ми з колегами та друзями постійно обговорюємо, обмінюємося книгами НФ, а для деяких відомих житомирян вже стало традицією купувати книги цього видавництва на дні народження.

До речі, якщо раптом у вас вдома кількадесят книг НФ, бінго – стаєте учасником унікальної спільноти, що гуртується навколо бренду.

Коротко погомоніли про бізнес-стратегію, перспективи, горезвісних індиків та місце сили.

-У якому напрямку після карантину буде рухатися «Наш Формат»?

-Компанія, після зміни управлінської команди, знову перестає бути просто видавництвом, ми насамперед розвиватимемо бренд «Наш формат», місією якого є формування національної еліти.

Формуємо спільноту однодумців через спільні проєкти, активності та можливості. Видавництво та інтернет-магазин – це цеглинки великого проекту, в якому і клубна книгарня в центрі Києва, екокемпи та тренінги в Кузні Уніж, літературна резиденція в Хмелеві, горизонтальна мережа взаємопідтримки відповідальних громадян та соціально-відповідальних компаній.

-На чому будете акцентувати увагу?

-З точки зору бізнесу переходимо на пряму комунікацію з нашими прихильниками ( не люблю слово «клієнт»). Формуємо клуб фанатів НФ за принципом «B2C», тобто прямого теплого зв’язку із споживачем. Формуємо нову модель лояльності бренду, в якій наші читачі підтримують різноманітні, у тому числі соціальні проєкти, некомерційні видання філософської та світоглядної літературу на кшталт Ліста, Лока, Гайека, Мізеса, Вебера, критично необхідної для формування саме української ноосфери.

-Які тенденції на видавничому ринку зараз?

-Тенденція чітка – ринок книги іде в онлайн. У всіх видавництвах , здатних до розвитку, - продажі онлайн зросли. Важко сказати, яких книг за жанрами купували більше під час кризи, у структурі наших продажів серйозних змін не було. Наразі ми практично не видаємо нічого, крім нонфікшн-літератури, тому нам важко коментувати , як змінився попит в різних жанрах. На жаль, не вистрелила книга Насіма Талеба «Чорний Лебідь», бо пандемія 100% лягає в концепцію чорних лебедів, але це швидш за все наше маркетингове недопрацювання.

-Чи планується програма лояльності для читачів?

-Усі, в кого є кількадесят наших книг, переходять у статус друзів НФ та матимуть постійні привілеї та бонуси. Ми доопрацьовуємо програму лояльності «Реформація» із дружніми компаніями-прихильниками НФ: від готелів, резортів, турфірм та ресторанів до виробників фрезерних верстатів, якісної білизни та юридичних послуг.

У нас на виході інтернет-платформа, що є сучасним аналогом програми 3С – «Свій до Свого по Своє», що успішно діяла в Західній Україні та забезпечувала конкурентність української громади в соціоекономічних змаганнях з окупантами. Паралельно це синергізуєтся з культом філантропії та волонтерства, ми привчаємо наших прихильників жертвувати не тільки на церкву та пігулки, а на просвітництво та освіту в тому числі.

-Ваші висловлювання про індиків стали мемом і хтось сприймає занадто особисто.

-Це як в анекдоті, коли людина кричить у натовпі: «Ідіоти, ідіоти». До неї підбігають пара людей і нарікають, чого їх так називають. Я вже давно пишу цикл репортажів про індиків. Для мене це не бізнес, а такий собі соціальний експеримент, щоб кращі з гірших не тікали до Польщі на гіпсокартони, а мали, за моєї підтримки, можливість реалізуватися вдома. Поведінка цих кумедних створінь карикатурно нагадує модель профспілок, що тягаються та воюють з власниками бізнесу, замість того, щоб робити спільну справу відповідно до місії компанії :)

-Де відпочиваєте душею?

-Однозначно в Унежі (село в Івано-Франківській області, де розташована Кузня Уніж, в якій відбуваються табори, вишколи, фестивалі, волонтерки та екокемпи – авт.). Це наш волонтерський «Шаолінь», це місце сили. Спочатку ми будували майданчик, де виховувався молодіжний актив чергової революціїї, бо з волонтерок та вишколів Унежу виросла молодь, яка на п’ятірку пройшла Майдан, а потім гинула на Сході за Незалежну Українську Державу. Сумно, але на гектар території Уніж отримав в рази більше похоронок на своїх волонтерів, ніж будь-яке місто або селище України. Наразі наша мрія полягає в тім, щоб в Кузні кувалася майбутня еліта України. До війни ми виховували революціонерів, тепер - виховуємо радикальних еволюціонерів. Майдан та війна на Сході відсіяли для Унежу когорту виховників, які є прикладом живих, а не міфологічних героїв, що здатні взяти в руки зброю, комп’ютер і кельму, бути ефективними не тільки на війні, але й в бізнесі та громадській діяльності, тому у нас є впевненість в тому, що наші мрії здійсняться :)