Безумовно, батьки вважатимуть свою дитину найкращою, найгеніальнішою і відкидатимуть хоч натяк на те, що щось не те. Я знову про бійки та образи серед дітей, і ніяк не приховаєш негаразди. Бо діти - це дзеркало батьків, повторюся вкотре.

Лякає те, що замість пояснювати шукати компроміс і миритися, батьки самі ділять дітей на вік, особливості і вказують, кому і з ким бавитися. Таким чином одразу сепарують на тих і не тих. Особливо подобається їхня реакція на активних дітей, які не б'ються, першими не нападають, а просто бігають і граються.
Я вам розкажу "страшний" секрет :) Ви готові? Дуже не люблю розказувати, що закінчила школу із золотою медаллю, універ - із червоним дипломом, була президентом учнівського парламенту, головою студбратства, почала працювати у студентські роки і з другого курсу не просила кишенькові гроші, у плюс-мінус 20 років перемогла у конкурсі журналістів з регіонів поїздку за кордон, де з-поміж інших була колега із "Дзеркала тижня", висвітлювати євроінтеграційні процеси. Але коли я переступила поріг гламурної школи, одразу "вразила" своєю інакшістю, рубала правду, вказувала, якщо щось не так. Тоді на зборах педколективу сказали: "У школу прийшла непередбачувана дитина". Ще один вбивчий аргумент - підірваність. Я дякую батькам, що вони не чмирили мене вдома і не вчили фальші. Дякую, що довіряли. Колись розкажу про ту поїздку за кордон, як шукала дорогу до готелю, до адмінустанов, без супроводу, бо треба було вирулити і відписати великий матеріал, а спілкуватися лише англійською. Ну і ще ж олімпіади з англійської забула, пардон. А моя поведінка у школі була жахлива, за стандартами покірних і слухняних, які на волі без нагляду старших оберталися у невідомих мені людей.

Знаю, що Ліна теж буде правдолюбом. Вона не просто так обрала нас і багато чому навчила, хто поруч. Бо головне у цьому житті - любов та добро, і варто тулитися до тих, хто випромінює ці вічні цінності.