- Розкажіть, будь ласка, як Ви стали фермером і зокрема очолили асоціацію фермерівЧерняхівщини, що вас до цього спонукало?

- Моє ФГ «ВІТАМ» було зареєстроване в 2009р. до цього моменту я чотири роки працював в рамках ФОП Дмитрук, мабуть працював би і до цього часу, якби тодішнє районне керівництво не пообіцяло виділити землю на новостворене мною ФГ і потім, як зазвичай, забуло про обіцянку.

В процесі діяльності було очевидним, що взаємодія між фермерами повинна бути тісніша для того щоб працювати продуктивніше та ефективніше відстоювати свої права.

На початку мого шляху в с/г десь в 2005-2006рр. на збори АФЗУ Черняхівського району приїжджало до трьох десятків фермерів. На збори коли мене обирали, а це 2014р ця кількість зменшилася в п’ять разів. Частина перейшла під патронат холдингів (фактично припинило свою діяльність), частина «закрились», але переважна кількість зневірилась в можливості АФЗУ, як об’єднання.

Після мого обрання, я, відверто кажучи, почав повторювати ті ж помилки, які до мене робили мої попередники: встановлення правового статусу Асоціації, налагодження зв’язків із материнською організацією, проведення зборів, які по суті нічого не вирішували, обдзвонював сільські ради району у пошуках фермерів, щоб налагодити зв’язки. Результат був не зовсім нульовим, але абсолютно не вартий того часу і засобів, які я витрачав. Обдумавши ситуацію я зрозумів, що тільки вигода може зрушити ситуацію із мертвої точки.

Тому в себе на господарстві я почав створювати умови для вигідної співпраці, як для мене, так і для фермерів та приватних землевласників. Економічна освіта дала можливість розгледіти напрямки діяльності за якими має розвиватись співпраця – це свинарство, рослинництво, створення нового с/г обладнання і «гора почала йти до Магомета».

За рік, як правило, я маю справу не з трьома десятками фермерів, а 60-70 ФГ. А якщо порахувати приватних землевласників (вони ж сімейні ферми, або ж сільські домогосподарства), то цю цифру потрібно множити на 4, при чому переважна кількість із інших районів нашої області.

Всі, окрім тих з якими я в дружніх стосунках, навіть не здогадуються, що всі послуги, які я надаю, слугують одній цілі, яка притаманна всім с/г об’єднанням – розвиток фермерства, незалежно від його величини.

На сьогодні кожен хто займається с/г може:

• Придбати сперму кнурів сучасної генетики.
• До сушити, почистити тобто довести своє збіжжя до базових кондицій.
• Разом із іншими фермерами сформувати машинну партію зерна для продажу.
• Через мій ютуб канал ( іноді й в розмові зі мною) отримати вичерпну інформацію з:

• розведення й технології утримання та годівлі свиней;
  • технології Овсінського, як основної ресурсозберігаючої технології для фермерів;
  • отримати розміри та побачити процес створення сівалки типу «Алігатор»;

Цього року була перша спроба спільного обробітку землі, на яку я покладав досить великі надії, але, на жаль, не врахував деяких моментів і тут співпраці не вийшло.

Цікавим викликом для мене є розвиток молочного тваринництва на селі. Нинішній технологічний підхід селян до утримання і годівлі корів повністю вичерпав себе ще на початку 2000-х рр. Свідченням цього є постійне зменшення поголів’я у населення. Точно знаю, що не допоможуть державні дотації (напрямок у них не тей), не допоможе створення сімейних ферм на 10 голів ( напрямок правильний, але форма не та). Є в мене щодо цього напрямку деякі думки, не буду забігати на перед, це план наступного року.

До речі, поступово відходить в забуття такий цікавий феномен як спільний випас худоби. Для мене це дуже цікавий випадок, по суті це кооператив, який найдовше, поки що, існує на наших очах. Побачите, що пізніше науковці будуть цей феномен досліджувати. Це явище, яке зводить нанівець пропагандиський вислів щодо «моя хата скраю». Існує декілька причин тривалого існування такого кооперативного об’єднання:

По-перше, всім без виключення це вигідно і чим більша кількість корів тим вигідніше;

По-друге, немає керівника. Тобто немає постійного керівника, але в нього є чітка конкретна відповідальність: згубив корову- віддай свою, або відкупи.

І по-третє, мабуть, найважливіше – його не має. Такого кооперативу не існує! Його не має в юридичній площині. Ніхто йому нічого не заборонить, не накладе ніяких стягнень, чи обтяжень. В нього немає юридично зафіксованого керівника на якого можуть тиснути з усіх сторін, або ж який може зловживати своїм положенням.

Згідно із вище наведеним я виробив свої правила будь якого с/г об’єднання:

• створи послугу, яка буде вигідна для тебе та для твого колеги. Послуга може бути будь-якої величини, головне щоб за твої власні кошти. Інший колега створює свою послугу. Інший ще іншу. В процесі ти зекономив користуючись послугою інших і заробив надаючи. Звичайно хтось прорахується і його послуга поступово, або й відразу, не буде користуватись попитом, для розумної людини це буде досвід, інші відійдуть від надання своїх але будуть користуватися тими, які надають інші. Таким чином починається розвиток
• В жодному разі:

• Не оформлюйте юридично і фізично будь-яке (кооператив, асоціація тощо) об’єднання.
• Не кредитуйте нікого, навіть на короткий термін.
• Не призначайте керівника, а якщо без цього не обійтись, конкретно визначте величину грошової винагороди за його діяльність.

- Ви розводите свиней, чи рентабельна ця справа?

- Всі види діяльності в с/г є прибутковими за умови правильно підібраної технології і відповідального ставлення. Звісно, часом бувають кризи та прорахунки, але, в цілому, те що я щойно сказав є аксіомою.

На теперішній час свинарство «зайшло» в дуже серйозну кризу. Із тих пір, як я займаюсь свинарством, ця найсуворіша. З неї не всі вийдуть «цілими». В один період зійшлось багато чинників: збільшення ціни на зернові, значне зменшення купівельної спроможності населення, не значне, але збільшення поголів’я свиней, значний імпорт свинини із Європи, зокрема з Німеччини, спричинений закриттям ферм через високу ймовірність зараження АЧС.

Всі ці чинники, по суті, можна було прогнозувати і десь із кінця весни почати готуватись до них. Але, в цілому, кризи це не завжди погано, після них всі випадкові особи припиняють свою діяльність, а ті, що втримались, виходять із новими технологіями, чи підходами до діяльності.

- Вас часто можна побачити не тільки на полі, а й на фермерських мітингах під стінами Верховної Ради

чи Кабінету Міністрів. Чи не заважають громадські обов’язки фермерській діяльності?

- Громадського обов’язку я не маю. На мене його ніхто не покладав, та й брати його на себе я вже не хочу. А щодо громадянського обов’язку, то тут намагаюся бути активним. Хоча будь-яке відсторонення від моєї безпосередньої діяльності користі господарству не приносить, але я не все вимірюю користю є ще необхідність. Тому, разом із іншими фермерами стараємось відстоювати та «виборювати» позиції та права перед владою.

- Якою Ви бачите роль місцевої влади і територіальних громад у вирішенні земельних питань?

- Я надіюсь, що ця роль буде головна і направлена на те щоб земля, яка ще, може, залишилася по колишніх сільських радах належала не холдингам, чи великим агро формуванням, а якомога більшій кількості селян-фермерів, які виявили бажання на ній працювати. Я не втомлююсь повторювати: розвиток села почнеться із розвитку фермерства. Спочатку це буде рослинництво, а потім тваринництво та розвиток різного роду ремесл.

Розмову вів Юрій Малашевич

Електронна адреса: yuriy.malashevich78@ukr.net

тел (вайбер) 0982257110

офіційна публічна сторінка у фейсбуці: https://www.facebook.com/YuriMalashevich

акаунт у фб: https://www.facebook.com/Malashevich.Yuriy/

офіційний телеграм-канал https://t.me/YuriyMalashevich