«Тільки історична правда має право на життя" (автор статті)

« ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ» – ФУТБОЛ !

26 травня 2021 року виповнюється 100 років від дня утворення в Житомирі футбольної ліги. Тому доречно коротенько нагадати про ті футбольні події, які відбувалися на теренах Житомирщини.

Про розвиток футболу, про знаменитих футболістів минулого і сучасності написано книжок, мабуть, більше, чим про інші разом взяті види спорту.

Чим же полонить футбол мільйони й мільйони людських сердець протягом останніх століть? Маг і чародій, світ і вир емоцій, надій та сподівань, сльози радості та розпачу – все це «його величність» футбол! Футбол примирив ворогуючі сторони в Нігерії, коли до столиці цієї країни Лагос завітала збірна команда Бразилії із самим легендарним Пеле. І навпаки – породив війну між Сальвадором і Гондурасом після відбірного туру до чемпіонату світу 1970 року. Але частіше футбол виступав і виступає послом миру, взаєморозуміння і поваги, зближає та об’єднує народи у цей надскладний період розвитку людства.

Батьківщиною сучасного футболу по праву називають Англію. 26 жовтня 1863 року у невеличкій таверні на Грейт-Куін-стріт в Лондоні група ентузіастів за філіжанкою кави розробила перші правила гри у футбол – грати круглим м’ячем і тільки ногами ( на відміну від поширеного в той час регбі, де грали овальним м’ячем і ногами, і руками). Перші матчі відбувалися на футбольному полі розміром 183 х 91 м . Після кожного забитого голу суперники мінялися воротами, які були без верхньої перекладини. Цікаво, що воротареві дозволили грати руками тільки після 1871 року. Кваліфіковане суддівство матчів почали проводити із 1880 року. Тоді матчі обслуговував один суддя, а із 1891 року матчі судили вже три судді.

Перший кубок з футболу англійці розіграли у 1871 році. А в кінці ХІХ століття футбол вже заполонив країни майже усієї Європи, що дало змогу у 1904 році створити Міжнародну федерацію футболу (ФІФА).

Немає нагальної потреби детально зупинятися на історії світового футболу. Зауважу, що вперше футбол увійшов до програми ІІ олімпійських ігор, які проходили у 1900 році в Парижі. Звісно ж, чемпіонське звання здобули англійці, обігравши у фіналі французів з рахунком 4:0. Перший чемпіонат світу з футболу , а точніше турнір під назвою «Кубок світу», проводився у 1930 році в Уругваї. Господарі турніру стали першими володарями Кубка, перемігши у фіналі команду Аргентини з рахунком 4:2. Тільки із 1950 року ці змагання почали проводитися як чемпіонати світу. І знову уругвайці першими стають чемпіонами світу, здолавши у фіналі господарів чемпіонату бразильців з рахунком 2:1.

Чемпіонати світу запалили безліч яскравих зірок сучасного футболу. Але й серед них легендою світового футболу, футболістом № 1 планети є і залишається знаменитий триразовий чемпіон світу бразилець Пеле ( Едсон Арантіс ду Насіменту), який у 1362 матчах забив 1281 гол. У свій час, феноменальним рекордом відзначився ще один бразилець німецького походження Артур Фріденрайх. Ще на початку ХІХ століття він за 26 років футбольної кар’єри відзначився 1329 голами! Рекорд не перевершений і до нині.

Легендами світового футболу були і залишаються воротарі іспанець Рікардо Замора, австрієць Руді Хіден, чех Франтішек Планічка, воротар збірної команди колишнього Радянського Союзу Лев Яшин, бразильські нападаючі Гарінча, Рональдо, англієць Стенлі Метьюз, іспанець ді Стефано, французи Мішель Платіні, Зенадін Зідан, аргентинці Дієго Марадона, Леонель Мессі, португальці Еуйсебіо і Роналду, українці Валерій Лобановський, Олег Блохін, Андрій Шевченко, німецькі захисники Франц Бекенбауер, Лотар Матеус. Цей перелік можна продовжувати і продовжувати.

Футбол в Україну «завезли» англійські моряки та чеські спеціалісти. Не останню роль у поширенні футболу на українських землях відіграли чеські переселенці. Якщо англійці сповідували жорсткий футбол, то чехи грали в елегантний, технічний, красивий футбол.

1911 рік став роком заснування Київської футбольної ліги, яка відіграла важливу роль в організації Всеукраїнського футбольного союзу, заснованого в 1912 році.

Перші офіційні змагання на першість Півдня України відбулися у 1913 році. Тоді звання чемпіонів здобули одесити. У тому ж році збірна Одеси стала також чемпіоном Росії. У Західній Україні у футбол почали грати із 1893 року.

Історію житомирського футболу, на превеликий жаль, супроводжують безліч надуманих фактів, інколи нісенітниць, яких насправді не було. Коли зародився житомирський футбол? На жаль, в архівних документах цього поки що остаточно не вдалося з’ясувати. Можливо, у футбол уперше почали грати в Бердичеві, починаючи з 1908 року. Адже відомо, що у 1908 році у містечку Козятин, що неподалік Бердичева, існувала вже футбольна команда. Бердичів на той час був одним із чотирьох високорозвинених міст України, центром проведення великих ярмарків, сільськогосподарських і промислово-ремісничих виставок, центром бундівського (бундсоюз) та сіоністського рухів. У 1897 році у Бердичеві засноване спортивне товариство велосипедистів-любителів. Тому не виключено, що Бердичів став першою футбольною столицею нашого краю.

У 1910 році із Риги до Житомира переїздить викладач гімнастики чех Максиміліан В’ячеславович Фреліх. Завдячуючи йому, в 1911 році організовуються футбольні команди у І-й та ІІ-й житомирських чоловічих гімназіях і футбол швидко поширюється серед учнів інших навчальних закладів. Житомира. В архівному документі «Исторический очерк развития спорта на Волыни» читаємо:

«Кроме гимнастики последнее довоенное время большое развитие среди учащихся получил футбол. Но он не носил организованного характера: составлялись команды «с ветра», играли друг с другом когда и где хотели. Состав команд менялся. Два или три раза сборная команда ездила в Бердичев». На той час, так званий «дикий футбол» набув масового поширення по всій Україні. Тому й не дивно, що саме про такий футбол йде мова в зазначеному нарисі. За збірну І гімназії виступав Михайло Усанович, у майбутньому видатний вчений, Академік, Дійсний член Академії наук Казахської РСР, виноходи якого нині широко застосовують у мобільному зв’язку, лазерній техніці і таке інше.

Про перші стадіонні поєдинки відомості, на жаль, відсутні. Можливо, це був матч між учнівськими командами І та ІІ чоловічих гімназій, можливо, між збірними командами міст Житомира та Бердичева.

Буремне лихоліття І-ої світової війни та горнило громадянської, епіцентром яких була Волинська губернія, не дозволяли у повній мірі налагодити спортивну роботу. Однак, незважаючи на ці обставини, спортивне життя Житомира та невеличких містечок губернії не вщухало. Вирували і футбольні пристрасті. У 1917 році збірна Житомира зустрічається з командою Бердичева і перемагає бердичівлян з рахунком 6:2. Матч відбувався у Бердичеві. Це поки що один із перших відомих результат. На пустирях і вільних майданчиках Житомира продовжували суперничати гімназисти І та ІІ гімназій. До них приєднувалися учні комерційного училища Н. Ремезової та інших навчальних закладів. У серпні 1920 року розпочав свою роботу Губернський всевобуч, що дало змогу значно поліпшити спортивно-масову роботу серед населення. Створення спортивних клубів та спортивних гуртків у Житомирі, Овручі, Андрушівці, Новоград-Волинському, Бердичеві, пізніше в Коростені, Малині, Коростишеві, Радомишлі, Олевську, Мирополі та в багатьох невеличких містечках і селах сприяло поширенню футболу.

На початку 1921 року футбольні команди Житомира регулярно зустрічаються між собою та командами інших міст. Сотні житомирян 1-го травня 1921 року спостерігали за цікавим матчем між командами «Сокіл - І» та «Уніон – І», який відбувався на спортивному майданчику І-ої чоловічої гімназії. З рахунком 3:1 переміг «Сокіл І». Чомусь деякі автори надрукованих книг придумали іншу дату проведення матчу - 12 липня 1912 року. Тоді таких команд взагалі не існувало!

Із метою поліпшення роботи по розвитку футболу, 26 травня 1921 року в Житомирі організовується футбольна ліга, звідки й бере свій початок офіційний футбол Житомирщини. Головою правління був обраний Козловський (можливо Борис), членами правління - Григорій Кривик та Михайло Зенов. Ліга об’єднала 5 команд – «Сокіл - І», «Сокіл - ІІ», «Уніон – І», «Уніон - ІІ» та «Лесная» (команда 44-ої кавалерійської дивізії). Остання стала першим чемпіоном міста Житомира. У травні 1921 року розпочалося будівництво першого в Житомирі стадіону на Путятинському майдані. 7 серпня 1921 року на цьому стадіоні збірна Житомира зазнала гіркоти поразки від команди Києва з рахунком 0:3.

Цей результат засвідчив, що футбол у губернії розвивається ще слабо. Для проведення повноцінних тренувань не вистачало футбольних м’ячів (на всю губернію у 1921 році їх було тільки сім), спортивної форми, стандартних футбольних полів. Станом на 01.06.1922 року у Житомирі налічувалося 35 футболістів, Овручі -34, Новоград-Волинському - 23.

4-6 серпня 1922 року була проведена І Губернська олімпіада, до програми якої увійшли змагання з футболу. У змаганнях взяли участь команди Житомира, Овруча та Києва (виступала поза конкурсом). Житомиряни легко обіграли овручан 8:0 і стали першими офіційними чемпіонами Волинської губернії..

У 1923 році на території колишнього літнього театру «Аркадія» був збудований новий стадіон, який відомий нині, як стадіон «Спартак - Арена». На довгі десятиліття він стане однією із головних спортивних споруд міста Житомира.

На І Всеукраїнській спартакіаді, яка проходила у вересні 1923 року у місті Харкові команда Волині виступила вкрай невдало. Волиняни програли обидва матчі в груповому турнірі. Перший - збірній Вінниці 1:2, другий - харківському «Уніону» 0:2.

Починаючи з 1924 року, футбол набуває найбільшого поширення у нашому краї. У перших числах липня футбольна ліга офіційно створюється у місті Бердичеві, побудовані нові стадіоні у містах Коростені та Малині, футбольні поля у невеличких містечках. У 1924 році 18 футбольних команд беруть участь у першості міста Житомира, 24 – Бердичева, 4 - Малина, 3 – Коростеня.

Із кожним роком футбол на Житомирщині стає все більш популярним. Так, у 1926 році по Житомирській окрузі вже налічувалося 1007 футболістів, проведено 58 футбольних матчів, із них 31 платний. 16 червня 1929 року відбулося урочисте відкриття стадіону «Динамо» у Житомирі. У тому ж році почала сходження до футбольних вершин житомирська команда «Динамо», яка на довгі роки стане однією з найсильніших команд.

Починаючи із 1934 року, більше уваги приділяється розвитку дитячого футболу, успішно розвивається студентський та сільський футбол. Декілька разів збірна Житомира зустрічалася із командою Вінниці. У 1935 році проводиться реконструкція стадіону «Динамо», де замість велотреку будується футбольне поле. При стадіоні відразу відкриваються дитячі секції з футболу, волейболу, легкої атлетики, якими керує один із провідних спортсменів тих часів В’ячеслав Корзун. У 1936 році при спортивному товаристві «Спартак» організовується також дитяча секція з футболу, яку очолив зовсім молодий тренер Володимир Богдашевський. При житомирському Палаці піонерів та жовтенят відкрито спортивну школу з відділеннями футболу, гімнастики, легкої атлетики.

Гортаючи підшивки газет, натрапив на цікаву статтю про дитячу команду м. Коростеня, яка у 1935 році взяла участь у шкільній спартакіаді Київської області. Коростенські хлопчаки добилися перемог над командами Житомира, Білої Церкви, Черкас, Умані, Христинівки та Новоград -Волинського і тільки у фіналі програли киянам. Перші керівники держави Станіслав Косіор, Григорій Петровський, Павло Постишев були настільки вражені грою коростенців, що відразу після матчу підійшли до них і тепло привітали з чудовою грою. Завітав до них у роздягальню і капітан київського «Динамо», заслужений майстер спорту Костянтин Шегоцький.

– Молодці, хлопці! Добре граєте,- сказав він і попросив його познайомити з тренером команди.

– А у нас нема тренера, - відповів Анатолій Семененко, - у нас тільки капітан є, - вказав рукою на Семена Штеймана. Звичайно ж, здивуванню маститого майстра футболу не було меж. За хорошу гру, як виняток, хлопців залишили виступати на чемпіонаті України, подарували красиву форму (див. фото). Ось так, самотужки, без тренера хлопчаки вдосконалювали футбольну науку на пустирях, і змогли досягти таких успіхів. Як стверджують деякі джерела, дитяча збірна м. Житомира також була чемпіоном України 1936 і призером 1937 року.

У1936 – 39 роках на теренах Житомирської області створюється широка мережа спортивних товариств, де чільне місце відводиться розвитку як дитячого так і дорослого футболу. Футбольні команди були організовані в спортивних товариствах «Здоров’я», «Колос», «Темп», «Авангард», «Локомотив», «Восход», «Знання», «Буревісник» та інших. Найбільш успішно виступала команда «Авангард» бердичівського заводу «Прогрес». Вона й стала у 1938 році першим чемпіоном Житомирської області, а в 1939 році повторила свій успіх, вдруге вигравши чемпіонат Житомирщини. У першостях та чемпіонатах України 1935-1940 років команди Житомирщини виступали не досить вдало. Тільки у 1939 році житомирська команда «Восход» змогла перемогти у груповому турнірі, випередивши команди Полтави, Сум, Чернігова та Кіровограда.

22 червня 1941 року німецький кований чобіт ступив на українську землю. 9 липня у Житомир увійшли німці і почали встановлювати свої порядки. Але вони ніяк не заперечували проти існування в місті спортивних товариств. Уже 11 липня 1941 року у міській управі зареєструвалося спортивне товариство «Січ», яке очолив Леонід Пінтов. У товаристві більш уваги приділялося футболу. Перший футбольний матч під час окупації відбувся на житомирському стадіоні «Динамо» у неділю 17 серпня 1941 року в присутності біля 500 глядачів . Звісно ж, вхід був платний, коштував квиток від 1 рубля 50 копійок до 3 рублів. Місцева команда програла німцям з рахунком 1: 6. Потім були і яскраві перемоги житомирян. Близько 25 поєдинків було зіграно за період окупації міста.

13 -19 серпня 1944 року 6 команд розіграли перший повоєнний Кубок області . Володарем кубку стала команда військової частини № 44442. Відлік часу великого житомирського футболу розпочинається з 9 лютого 1959 року, коли був отриманий дозвіл Федерації футболу колишнього Радянського Союзу про включення команди міста Житомира «Авангард» у І-у підгрупу класу «Б». Відразу розпочалася робота по формуванню команди, реконструкції стадіону, який отримав нову назву «імені Ленінського комсомолу». Всі турботи лягли, в основному, на голову обласної ради спорттовариства «Авангард» Мечислава Кашука. Він згадував: «Были собраны лучшие игроки города Житомира. Кроме того за 1958 год было завезено на просмотр и отчислено 58 футболистов из разных городов и областей Украины и Советского Союза».17 березня 1959 року розпочалася реконструкція стадіону, на яку із місцевого бюджету виділили 1 млн.403,5 тисячі рублів. Уже 2 травня на стадіоні відбувся перший товариський футбольний матч. На радість вболівальникам, житомиряни виграли у мінського «Спартака» з рахунком 1:0.

На початок сезону 1959 року кістяк команди складали 10 випусників київської ФШМ (футбольна школа молоді). Із житомирян у першому складі команди виступали всього три футболіста - Віктор Банников (до речі, прийшов з легкої атлетики, займався у житомирській спортивній школі молоді стрибками у висоту у тренера Петра Жабенка, мав досить високий на той час результат – 195 см), Лев Кржичевський, Ігор Водоп’янов. На жаль, ця «славна» традиція запрошувати варягів збереглася й до тепер. Станом на 1.07.1959 року у штаті команди налічувалося 2 старших тренери, 2 тренери, адміністратор та 16 футболістів. Старшими тренерами працювали Анатолій Іванович Богданович, Георгій Михайлович Журавльов, тренерами - Микола Іванович Живов, Іван Тимофійович Вознюк, адміністратором – Яків Ізраїлевіч Слуцький. До складу команди входили Віктор Банников, Леонід Ковилов, Іван Осуський, Юрій Головей, Василь Напуда, Геннадій Шиляєв, В. Рязанцев, Віктор Зайцев, Віктор Котляренко, Володимир Ольшевський, Олег Денисов, Анатолій Гнатюк, Валерій Мозгунов, Микола Долгаш, Микола Сюсюра, Яків Мандельель. Не прижилися в команді Лев Кржичевський, Ігор Водоп’янов, автор першого голу Юрій Нікітін, Віталій Денисюк, Євген Дзюба, Михайло Калінов, Віктор Богомолов, Авраменко. Сезон 1959 року команда «Авангард» закінчила на 9 місці.

Першого березня 1960 року команда отримує назву «Полісся» , під якою буде виступати по 1966 рік. У 1967 році назву команди змінять на «Автомобіліст», через десять років – на «Спартак», у 1989 році повернуть назву «Полісся». Із 1992 року команда виступає під назвою «Хімік», а в 1997 році їй знову повернуть назву «Полісся». Зоряний час команди припав на 1967 рік, коли «Автомобіліст» під керівництвом старшого тренера Віктора Степановича Жиліна вперше став чемпіоном України. У 1973 році команда, яку тренував старший тренер Валерій Андрійович Стародубов, здобуває срібні нагороди чемпіонату. У 1975 році на командний місток знову повертається Віктор Жилін і команда вдруге стає срібним призером. Тричі, у 1964, 1970, 1971 роках команда завершувала чемпіонати на ІІІ місці. Сенсаційно обігравши у фіналі донецький «Шахтар» з рахунком 1:0, «Автомобіліст» у 1972 році вперше завоював Кубок України (а той час «Шахтар» виступав у вищій лізі чемпіонату СРСР). Такому успіху команда завдячувала старшому тренеру Миколі Петровичу Сюсюрі. Потім були падіння і злети команди, але більше таких досягнень у команди не було.

Насамкінець, хотів би згадати про зірок вітчизняного футболу, які розпочинали свій зірковий шлях у житомирській команді. Це, насамперед, гравці київського «Динамо» :

- Віктор Банников - один із кращих воротарів СРСР, заслужений майстер спорту СРСР, 3-разовий чемпіон СРСР, 3-разовий володар Кубка СРСР, бронзовий призер чемпіонату світу 1966 року, срібний призер чемпіонату Європи 1972 року;

- Анатолій Пузач – нападник, МСМК, 4- разовий чемпіон СРСР, 3-разовий срібний призер чемпіонатів СРСР, володар Кубка СРСР, учасник чемпіонату світу 1970 року, автор першого забитого м’яча радянськими футболістами у кубках європейських чемпіонів та 1300 ювілейного м’яча київського «Динамо», заслужений тренер України;

- Сергій Круликовський – захисник, заслужений майстер спорту СРСР,

2-разовий чемпіон СРСР, срібний призер чемпіонату СРСР; 2-разовий володар Кубка СРСР;

- Анатолій Боговик - нападник, чемпіон СРСР, срібний призер

чемпіонату СРСР;

- Анатолій Шепель - нападник, 2-разовий чемпіон СРСР, володар Кубка СРСР;

- Роман Журавський – захисник, чемпіон СРСР;

- Михайло Форкаш – воротар, чемпіон СРСР 1972 року у складі команди «Зоря» Ворошиловград ( тепер Луганськ).

У чемпіонатах СРСР у вищій лізі виступали Георгій Кржичевський, Борис Кравчук, Володимир Чрива. Сьогодні у складі збірної команди України успішно виступають два ключових гравці вихованці житомирського та радомишльського футболу Руслан Малиновський і Олександр Зінченко. Чемпіоном світу у 2019 році серед молоді став ще один житомирянин Данило Сікан. Будемо сподіватися, що славні традиції футболу Житомирщини будуть примножуватися. Всіх шанувальників футболу з ювілеєм!

Дослідник історії спорту на Житомирщині

Олександр Кухарський