21 вересня 2021, 07:29 Житомир: °C
Юрій Малашевич
Громадський діяч

Рота вперед за мною…

Друга світова війна принесла з собою таку безліч трагедій, віроломства і зруйнованих доль, що до цих пір все людство із сумом і гіркотою згадує про ті далекі події, які торкнулися практично всіх на нашій спільній землі.

Період Великої Вітчизняної війни на Черняхівщини заслуговує особливої уваги і оцінки нинішнього і прийдешнього поколінь. Черняхівщині в цей період нанесено великої моральної і матеріальної шкоди, людських жертв. Удар війни зазнала кожна сім’я.

Колгоспники, робітники, службовці творчо працювали, завзято плекали надії на світле майбутнє. На жаль, їм не судилося здійснитися : у кожну оселю увірвалася війна, яка стала найстрашнішим випробуванням в їхньому житті.

На початку війни у Черняхові і селах району - на підприємствах, в установах, колгоспах, як і по всій країні, проходили мітинги і збори, на яких виступали представники трудових колективів, громадських організацій із закликом стати на захист рідної землі, боронити її до останнього. Як і вся держава, трудящі Черняхівщини знали, що війна неминуча. Тому в районі активно проводилась оборонно-масова підготовка. Комсомольські організації спільно з організаціями Тсаавіахіму та Червоного Хреста залучали молодь до участі в оборонних гуртках, в яких молодь оволодівала військово-прикладними видами спорту. В Черняхові працювала школа медичних сестер запасу, де навчалося майже 30 комсомолок.

Почалася мобілізація до армії. Рідні й близькі проводжали своїх чоловіків, батьків та доньок до лав Червоної Армії.

Лише за перший день в Черняхові добровільно і по мобілізації до армії пішли понад 400 чоловік. Літні люди, жінки, підлітки сідали за кермо тракторів, комбайнів, автомашин, замінювали е їх рідних, які пішли на фронт.

Серед мобілізованих був Йосип Поліщук.

Возможно, это изображение (1 человек)

Народився в 1912 році в с. Щеніїв Черняхівського району. Закінчив початкову сільську школу. Працював шахтарем на Донбасі.

У серпні 1941 року був призваний на військову службу, яку проходив до 5 жовтня 1943 р..

При форсуванні річки Дніпро рядовий Поліщук перший кинувся до бою, при цьому загинув командир взводу, але він не розгубився , взяв командування на себе. Піднімаючи взвод в атаку, пізніше тяжко поранило командира роти, Поліщук Й.М. вирішив, що не можна без командира і приймає командування ротою…

Сейм, Десна, Дніпро ... Три річки за півтора місяці форсували воїни 280-ї Червонопрапорної Конотопської стрілецької дивізії. На найважчих водних рубежах солдати і командири проявили свою бойову майстерність і твердість духу. Герої боїв вступали до лав ленінської партії. Став комуністом і рядовий Йосип Поліщук. На партійних зборах він розповів свою коротку біографію.

... Ніч. Замір плацдарм на правобережжі Дніпра в очікуванні нового бою. Попереду 1033-го стрілецького полку село Страхолісся. А перед селом висота, позначена на карті точкою 103,0. Гітлерівці дуже дорожили цією висотою. Кулемети, встановлені на її вершині, 28 вересня 1943 року зустріли наших десантників вогнем майже на самому березі Дніпра. З ходу висотою не вдалося опанувати. Вранці червона ракета знову підняла воїнів в атаку.

Йосип Поліщук першим кинувся до висоти. На шляху - траншеї, окопи, зайняті ворожими автоматниками. В один з них Поліщук кинув гранату, інакше випустив довгу чергу з автомата. Застукав станковий кулемет гітлерівців. Убито лейтенант, помкомвзводу.

Вогонь ворожого кулемета вніс замішання в бойову ланцюг десантників. Піхотинці залягли. Йосип Поліщук - воїн досвідчений. Він зробив ривок метрів на двадцять і каменем впав. Притискаючись до землі, солдат по-пластунськи поповз вперед. Коли до окопу кулеметників залишалося метрів сорок, Поліщук метнув дві гранати.

Кулемет захлинувся. До підніжжя висоти 103,0, як могутній прибій, покотилося багатоголосе «Ура».

Дві доби тривала сутичка за село Страхолісся. А 3 жовтня полк зав'язав такий же кровопролитний бій за село Ротичі. Гітлерівці лютували. Особливо лютували снайпери. Від снайперської кулі в перші хвилини атаки загинув командир шостої роти. У взводах не залишилося жодного офіцера.

- Рота! За мною! - почули солдати голос Йосипа Поліщука.

Своєю безстрашністю він підняв бійців назустріч вогненної завірюхи. Солдат Поліщук на посаді командира роти діяв точно, безпомилково, швидко. До вечора над селом замайорів червоний стяг.

Утримуючи закріплені рубежі, звільняючи Чорнобильський район Київської області від фашистських окупантів, 5 жовтня 1943 року на правобережжі Дніпра для рядового Поліщука був останнім днем в житті. У цьому бою, цього ж дня він загинув смертю хоробрих.

Похований в с. Ротичі Чорнобильського району Київської області.

За мужність, виявлену в цих боях, нагороджений орденом Леніна та Червоної Зірки.

17 жовтня 1943 року Йосипу Митрофановичу Поліщуку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно.

Сьогодні одна з вулиць у Щенїіві носить ім’я цього Героя.

Біографія складена Ігорем Сердюковим

Джерело: книга «Золотые звёзды Полесья» 2-е изд., Киев, 1985.


Електронна адреса: yuriy.malashevich78@ukr.net

тел (вайбер) 0982257110

офіційна публічна сторінка у фейсбуці: https://www.facebook.com/YuriMalashevich

акаунт у фб: https://www.facebook.com/Malashevich.Yuriy/