Феномен приходу до влади Зеленського є унікальним з точки зору використаних передвиборчих технологій. Сфера державного управління вимагає певних знань і навичок, які є більш важливими. Володіння навичками вимагає досвіду, що полягає у повторенні певних дій з подальшим їх удосконаленням, ускладненням.

Натомість у квітні 2019 року український виборець обрав керманичем людину, яка не керувала навіть районною державною адміністрацією. Досить дивний вибір, якщо міркувати логічно.

Розглянемо приклад. Апендицит – не складна операція, яку може провести хірург районної лікарні. Коли у вас чи ваших близьких виникне потреба вирізати апендицит, ви звернетесь до відповідного фахівця. У будь-якому випадку ви не довірите провести цю нескладну операцію веселому хлопцю, який гарно розповідає анекдоти.

Та країною керувати набагато складніше, ніж вирізати апендицит. Тим паче, коли йдеться про країну, враженою корупцією та війною.

Разом з тим українці довірили найскладнішу справу людині без державницького управлінського досвіду. Вибір продиктований емоціями. Адже від президента залежить не лише наше сьогодення, а й доля наших дітей, майбутніх поколінь.

Якщо звернутись до прикладів сильних лідерів минулого, як правило, такі особистості формувались у військових баталіях, революційній боротьбі, громадянських рухах, університетських авдиторіях. Проаналізуйте біографії, скажімо, Гарібальді, де Голля, Бен Гуріона, Ататюрка та інших політичних лідерів. Перед тим, як очолити/створити свої держави, ці люди пройшли потужний управлінський шлях.

Не обов’язково керманич країни повинен мати героїчне минуле. Але управлінський досвід президент мати зобов’язаний. Адже не доручають молодому хірургу проводити складну операцію, доки він не набереться досвіду. Справа не в тому, що хірург поганий, просто він не пройшов сходинок до належного професійного рівня, а застрибнути туди неможливо.

Професійне зростання діючого президента минало у шоу-бізнесі. Він вправлявся у дотепних жартах, у тому числі кепкував над політиками.

Набирався «управлінських навичок», імітуючи гру статевим органом на піаніно.

пародіював танцювальні гурти і т.д.

Володимир Зеленський - талановитий комік, продюсер, шоумен, але довіряти долю країни такій людині, м’яко кажучи нерозважливо.

Здавалось, все просто. Чи важко сплутати лайно з медом? Вибір очевидний…

Спрацювала унікальна технологія. Певно, складові цієї технології – відомий серіал про вчителя, який став президентом, балачки на «1+1» про борщовий набір та багато іншого.

До речі, зараз на «1+1» тема борщового набору вичерпалася та й згаданий серіал навряд за каденцію Зеленського ми побачимо. Не здогадуєтесь чому?

Можливо, у майбутньому приклад цієї технології будуть розбирати політтехнологи, психологи, психіатри та інші фахівці, що вивчають маніпулювання масовою свідомістю.

Наразі маємо те, що маємо. Що посіяли, те і жнемо.

Можна наводити безліч «плодів» вибору 2019-20 року. Це і найнекомпетентніший за всі часи Незалежності парламент, де обранці президентської партії замовляють повій під час пленарного засідання.

Є слуга народу, який у минулому були засуджений за зґвалтування неповнолітньої (Роман Іванісов).

Ось ще один слуга народу пропонував розрахуватися за комуналку собакою (Євгеній Брагар).

І «веселий» уряд з міністеркою освіти (Анна Новосад), що пише з помилками дописи у соціальних мережах. Як я маю переконувати свою дитину добре вчити мову, коли «тьотя міністерка» безграмотна?

Прем’єр, який ширяв по урядовій будівлі на самокаті. Він визнав, що є профаном в економіці (Олексій Гончарук). Міністр економіки оголошує, що він дебіл (Тимофій Милованов).

Зашкварів вистачає, та мова не про це. У лавах цієї команди є винятки, як от народний депутат Гео Лерос , міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. Винятки, як відомо, підтверджують правило.

Згадана технологія маніпулювання масовою свідомістю була застосована і на торішніх місцевих виборах. Проте почала давати збої. Так, за наслідками виборів-2020, партія влади не має жодного міського голови міста обласного центра. Можна сказати, український виборець, перехворівши у 2019 році, почав формувати антитіла від зеленої пошесті.

Хоча головна пухлина центральної влади (президент, уряд, парламент) дала метастази і на місцях. Тому до місцевих рад потрапили випадкові люди, ноунейми. Про рівень розуміння, де вони і навіщо, я не хочу казати. І серед них є винятки. Мені здається, їх ще більше, ніж на центральному рівні. Але повторюся: винятки, що підтверджують правило.

Не треба забувати, що від місцевих депутатів залежить добробут територіальних громад. Тому відсутність управлінського досвіду може мати негативні наслідки для нас усіх. Мене більше непокоїть несприйняття конструктивної критики і відсутності усвідомленості своєї некомпетентності.

Ось голова Житомирської обласної ради Володимир Федоренко

На мою думку, діючий голова Житомирської обласної ради погано розуміється у питаннях комунальної власності.

Розглянемо ситуацію.

Тобто голова обласної ради, напевно, не відрізняє балансоутримувача, яким був і є Кмитівський музей образотворчого мистецтва імені Й. Д. Буханчука, і минулу каденцію депутатів обласної ради. Депутати не можуть бути балансоутримувачем. А це елементарні знання – природа комунальної власності для очільника органу місцевого самоврядування.

На моє зауваження він відреагував досить емоційно, написавши, що суспільство від мене (?!) втомилось. А коли я вказав на безграмотність, у тому числі на орфографічні помилки його дописів, голова облради заблокував мене у мережі Facebook . Образився, як маленька дитина.

Голова обласної ради палко розповідає, що прагне залишити після себе процвітаючу Житомирщину. Цікаво, як людина, яка на мій погляд, не розібралась в елементарних питаннях комунальної власності, пише з помилками, буде робити процвітаючу Житомирщину?

Отже, крім несприйняття конструктивної критики, бачимо відсутність усвідомленості своєї нефаховості і небажання змінюватись.

І якщо президента нам змінювати за два з половиною роки, то голову обласної ради депутати можуть змінити у будь-коли, була б політична воля. Але зараз її годі шукати.

Це рев’ю, наголошую, є моїм особистим міркуванням. Він узагальнений. Незабаром розберемо конкретні приклади, як зараз модно говорити, кейси. Дякую за увагу :)