Рада національної безпеки і оборони України за кілька років перетворилася в одного із ключових ньюзмейкерів. Страшно воюють з олігархами, іншими негідниками, які стримують соціальний та економічний розвиток держави.
Але чомусь досі немає такої рішучості стосовно вирішення проблем із підключенням до тепла бюджетних установ. Не перший рік облгази тероризують дитсадки, школи, лікарні. І осінь-2021 не стала винятком. Затримка початку опалювального сезону у м. Житомирі стосується таких дитсадків: 15, 35, 39, 41 та у с. Вереси, що входить до Житомирської громади. У міській раді пояснюють: «Там власні газові котельні, їх не опалює теплокомуненерго. Проблема була у відсутності типових договорів, які затримав «Нафтогаз-Трейдинг». Днями бюджетні установи їх підписали. На ранок вони були вже у столиці. Як тільки установи з’являться у реєстрі НАК «Нафтогаз», «Житомиргаз» розпломбує котельні і забезпечить постачання газу». Словом, живемо у зачарованому колі. Більшість людей не надто розрізняють облгаз від «Нафтогазу» і висловлюються нецензурною лайкою щодо діяльності монополістів, коли зіштовхуються із свавіллям.
До речі, у міській та обласній радах, ОДА, можливо, на папері є робочі групи, які займаються питаннями взаємодії із природніми монополіями, але жодного разу, наприклад, цьогоріч я не чула, щоб щось робили. Чому я перерахувала ці органи самоврядування та влади? Тому що вони беруть участь у затвердженні інвестпланів обленерго та облгазу. І мають не формальний, а реальний вплив на стан справ. Розмови про будівництво індустріальних парків на Житомирщині можуть дати у штангу, коли йтиметься про підключення до комунікацій. Але поки усе ж на рівні розмов і рукостискань під спалахи фотокамер.
Повернемося до дитсадків. Де ж турбота депутатів та активістів про початок опалювального сезону? У батьківських чатах пишуть відверто, що не ведуть дітей, бо їм холодно. Інші малюки сплять у колготах і теплих піжамах. Це зараз.
А три роки тому ми з батьками не пустили працівників облгазу відімкнути від газопостачання дитсадок №27. Це відбувалося посеред зими, у лютому-місяці.
Тоді питання до хлопців та дівчат у кабінетах, що їм бракує для профілактики свавілля, щоб подібне не траплялося у майбутньому. Це ж не приходити на заходи чи підприємства, імітувати любов до простих людей, а йти в бій і чинити опір. We – people – keep punching.
