Це передмова до нового фотоальбому "Життя у світлинах", який Віктор Одоміч готував до друку. В кількох світлинах, згаданих тут, він змінив назви. Альбом мав незабаром вийти в світ. Але...
"Роман у світлинах"
Альбом знаного фотохудожника Віктора Одоміча «Світлопис життя» можна без перебільшення назвати екзистенціальним романом у світлинах. Цей мистецький артефакт, безперечно, не є збіркою банальних, хоча і милих серцю «фотографій на пам’ять» як в свій час влучно характеризував такі знімки Леонід Бакка (тоді більдредактор всеукраїнської газети «День»).
Про не тривіальність мистецького доробку пана Віктора вже свідчить палітурка, яка інтригує. Це – фотографія молодят «Крутий поворот» на темно-бордовому тлі. У казках саме одруженням часто закінчується оповідь. Натомість автор використовує весілля як метафору початку нового реального життя, яке й описує своїми світлинами-новелами, що разом творять непересічний роман про людські долі, події, часи… То ж не випадково переважна більшість фотографій зі «Світлопису життя» відзначена престижними нагородами та була представлена на багатьох міжнародних, всеукраїнських, обласних конкурсах і виставках.
Багатозначність світлин – важлива особливість творчості Віктора Одоміча. «Дивний етюд» – яскравий цьому доказ. Скільки думок, асоціацій, алюзій породжує зображення пані з пітоном і газетою! Відчайдушна сміливиця сильніша за Лаокоона? «Змій-спокусник» зазнав поразки та відступив? Чи таки переміг і пані поласилася на новину? Чи це просто символ незворушності? А ще – «Безмежне небо одне для двох», « Турбуючись про освітян», «60 років разом», «Доленосці», «Самотність», «Пізнє вінчання», «Романтична зустріч». І маємо вишукану поживу для роздумів.
Безперечно, кожна світлина з альбому заслуговує на увагу, та формат передмови диктує свої закони. Однак не можна не надати належне таким роботам: «Думи, мої думи», «Друзі», «Дівочий портрет», «Погляд», «Портрет батька», «Наречена», «Архітектор Петро Бірюк», «Аліса», «Сопілкар», «Життя прожити — не поле перейти», в яких майстерно виявлено стан і психологічна сутність таких різних, але по-своєму позитивних людей.
Не так просто «упіймати» непересічний емоційний стан людини, але такі світлини завжди викликають неабиякий інтерес. І серед робіт Віктора Одоміча чимало саме таких: «Диригент», «Олександр Вацек», «Емоції президента», «Леонід Кравчук», «Актриса Марина Демб», «Перевтілення», «Розсмішили Президента».
Не можна обійти увагою надзвичайно цікаві фотографії, які хотілося б об’єднати в умовну групу – світлини-діалоги. Це – «Згадуючи Другу світову війну», «Вчитель», « Поцілунок Президента», «Діалог. Співак Дмитро Гнатюк, Петро Порошенко», «Фотохудожник Сергій Глабчук», «Колеги. Леонур Михайловський, Михайло Кучевський», «Дует». Здавалося б мить – і зрозуміло, незвичайна – зупинена. Але відчуття руху, динаміки не полишає. Час застиг, а життя вирує!
Є у фотоальбомі світлини, які мають особливу цінність. Вони – унікальні. Це – портрети знакових для України постатей. Пан Віктор не просто залишив для історії їх зображення, а зміг завдяки своїй майстерності дещо розповісти глядачу про видатних людей. («Борець за Україну. Іван Брік», «Незламний Левко Лук’яненко», «Україна понад усе. В’ячеслав Чорновіл», «Леонід Каденюк — перший космонавт Незалежної України»).
Зберегти для наступних поколінь пам'ять про вагомі події в житті країни, міста може правдива документальна фотографія. Почуття, емоції, настрої людей на таких світлинах Віктора Одоміча концентровані та без слів передають атмосферу. Вибір вдалого моменту розвитку подій, точки зйомки, крупності плану, безперечно, забезпечують успіх. («Революція 2004», «Спілкування з народом», «Свято вишиванки в Житомирі», « Від танцю до космосу», «Наші захисники», «І наша гордість»). І все ж, серед багатьох тем, які присутні в творчості Віктора Одоміча хотілося б відзначити дві. Захист своїх переконань. Як по-різному їх можна захищати. Як відрізняються обличчя тих, хто захищає свободу і, по суті, несвободу. («За віру, за волю», «Нічого, крім «Правди», «Запізніла панахида», «І в дощ, і в сніг – за Справедливість», «Демократія»). А ще – вдячність і пам'ять. «Світлій пам’яті жертв голодомору», «Героям слава! Вічна пам’ять віддавшим життя за Україну», « Квіти полеглим»).
Віктор Одоміч – визнаний майстер пейзажу. Майстерно обрані теми, бездоганна композиція, ракурс, світло, тон… І в результаті – не тільки естетичне, але й інтелектуальне задоволення, ця чарівна багатозначність! («Згасає день», «На березі життя», Час рікою пливе»).
Напевне, непросто працювати із фотомоделями. А якщо це – звірі, птахи, то – і поготів. Але світлини «Зразкова сім’я», «Краса і грація», «Господар» доводять, що «співпраця» була вдалою!
Неординарні ситуації – чудовий матеріал для фотожарту. («Оксамитовий сезон розпочався», «Що нового в театрі?»). А помітити і блискавично зафіксувати особливі деталі, які є ознакою витонченого гумору, це – найвищий «пілотаж»! Як, наприклад, світлина «Взаємна вдячність».
Творчий доробок пана Віктора переважно життєствердний: усміхнені, щасливі люди, благословенні краєвиди, світлі тони. («Життєдайна земля українська», «Зимові розваги», «Яскраві – день, емоції, вбрання», «Наречена», «В осінньому парку», «Полісяночка», «Щаслива карусель», «Водограй», «Знову цвітуть каштани», «Бандуристка Світлана Ніканорова» «Осінні візерунки», «Людина живе любов’ю»).
Віктору Одомічу притаманне гуманістичне бачення світу. Інтерес до людини, визнання важливості та неповторності кожної людини, віра у її можливості – визначальні риси його творчості. Тому глибоко символічною є фотографія, якою й завершується екзистенціальний роман «Світлопис життя»: воно, життя, продовжується, політ триває. Такою й має бути природа людського існування, що визначається вільним і відповідальним вибором особистості.
Професіоналізм найвищого ґатунку, небайдужість до життя, оптимізм, вміння бачити довершеність і гармонію світу та вправно відтінити у звичному особливе, гуманізм – ось що характеризує творчість Віктора Одоміча. А щоб побачити все це – треба дивитися!
