Днями до Житомира приїхав маестро Марчук, який входить у сотню геніїв світу. Відверто кажучи, я сумнівалася, чи він взагалі навідається до нашого міста, адже окремі депутати обласної та міської рад вирішили влаштувати диверсію. Цинізм ситуації у тому, що жодна із псевдовіп-персон за всі роки своєї бурхливої діяльності у владних кабінетах не спромоглася запросити генія, зробивши цапом-відбувайлом інших.

А тепер найцікавіше. Спробую відтворити діалог у присутності десяти людей, що відбувся між відомим у Житомирській області бьюті-менеджером Іллічем та власне Марчуком:

-Пане, ви мене пам’ятаєте?

-Для початку, доброго дня.

-Так от, ми пили каву, на узвозі. Ви були у нас в гостях… (і далі довгий текст про якесь частування).

-Я з вами пив каву? – здивувався він.

Потім бьюті-менеджер розповідав обраним про те, що є найбільш культурним посадовцем, має особистий номер телефону генія, але чому не подзвонив і не запросив, історія замовчує. Ще посадовець дорікнув, що такі заходи треба погоджувати лише і безапеляційно із ним, Його Величністю.

На виставку навідалися дві сестри, за сумісництвом депутатки різних рад, які складають конкурецію культурній адекватності бьюті-менеджеру. Робили вигляд, що задоволені, але підмовляли візитерів, що треба було все робити інакше, мовляв, Дім культури - не дуже вдале місце для виставки, коли є ще. Одна з них очолювала обласне управління культури і запам`яталася з родичами постійними шкандалями довкола музею у передмісті Житомира. Після десятків скарг у різні інстанції ледь вгамувалися, але чомусь вперто доводять іншим, що розвивають цей заклад. До речі, за словами працівників того музею, діячки за кілька років «меценатства» подарували туди кілька журналів. Апогеєм стали коментарі від депутаток про «виставку-пробнічек». Дискусію, якщо це так можна назвати, підхопили інші «досвідчені» культуррегенти, які змагалися у називанні виставкових майданчиків у Житомирі, забувши про те, як круто, що Марчук у принципі з’явився, і невідомо, чи буде знову після усіх цих «ісполнєній».

Завдяки активному втручанню вищеперелічених осіб присутність маестро була під питанням, адже культурні менеджери та велети думки, які у ЗМІ розповідають про любов до Житомира, фактично відмовляли його сюди приїхати.

Є така фраза, яку приписують отаману Симону Петлюрі: «Нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди».

Важливо. Не завдяки, а всупереч виставка Марчука «Генотип вольності» проходить у Домі української культури до 2 грудня, вхід безкоштовний.