Протягом останнього місяця всі ми живемо у форматі кухонних розмов – нападе чи не нападе? Як записатися до тероборони? Як захистити родину? Як формувати тривожний рюкзак?

Це те, про що думає сьогодні кожен батько, чоловік, син. Але людям, за якими стоять багатолюдні колективи мусять мислити ширшими категоріями. Як забезпечити безпеку та здоров’я працівників, як не втратити ринки, як спрогнозувати роботу в період кризи!?

На допомогу приходять знання, досвід та чіткі життєві цінності. Наприклад – я впевнений, що Україна вистоїть і так чи інакше переможе у цьому протистоянні. Я впевнений, що український народ вже не проміняє демократію на диктатуру, не змовчить, не стерпить, не спустить кривдникам та зрадникам.

Українська армія сьогодні справді є однією з найсильніших у світі. У нас біля пів-мільйону людей, які так чи інакше пройшли через горнило сучасної війни. Це основний резерв ЗСУ. І при цьому ступінь їх мотивації в рази вищий за агресора!

Український бізнес, за невеличким виключенням, також надзвичайно мотивований та консолідований. В моєму оточенні небагато людей, які думають по-іншому.

Я точно знаю, що дуже важливим є збереження економічного потенціалу країни. Одним з найбільших пріоритетів для всіх на цьому етапі – є подолання паніки та демонстрація спокою.

Що таке паніка? Це - радикальне погіршення інвестиційного клімату, відтік капіталу, втрата довіри до національної валюти та взагалі економічної системи, послаблення банківської системи (через закриття депозитів), посилення міграції населення (насамперед трудової і насамперед за кордон). За короткий проміжок часу паніка руйнує все е, що створювалося та посилювалося роками та десятиліттями. Тому паніка – сьогодні найбільший наш ворог.

Зважаючи на все вище наведене, я впевнений у неминучій перемозі українського народу вже у досить короткій перспективі – незважаючи на паніку, на недостатній професіоналізм влади, на силу агресора.

Тому пропоную поговорити про порядок денний завтрашнього дня. Не секрет, що війна у фінансових документах зображується або як форс-мажор, або як криза. І в будь-якому з цих статусів завжди є місце для інвестицій. У світі чимало прикладів того, як потужні підприємці заробляли собі мільярдні статки в кризу. Найбільш показовий – Уоррен Баффет в іпотечну кризу 2008 року.

Це я до того, що про інвестиції та про цінності потрібно думати завжди. Адже головне, за що ми збираємося воювати – це наші цінності, наш вибір, наші права та обов’язки. Згадайте Уїнстона Черчилля, який відмовився скорочувати асигнування на культуру під час війни.

Я вірю, що вже незабаром ми знову будемо говорити і думати не про війну, а про розвиток та інвестиції. І це відбудеться вже у короткостроковій перспективі. Тому до цього потрібно бути готовим. Адже всі розуміють, що ступінь обороноздатності України визначається в тому ж числі її економічною потужністю.

Саме тому ми продовжуємо роботу над Житомирським інвестиційним форумом Polissia Invest.