«Війна, Боже, війна. Що я можу робити? Що робити? Стріляти я не вмію. Але я ж можу щось вдіяти? Що, що? Яка від мене користь може бути?» - ці слова невпинно проговорювала пів дня 24 лютого.
В голові паморочилося, сльози текли рікою, але мій мозок увесь час намагався знайти відповідь.
Близько опівдня мені прийшло осяяння! «Так! Наш Фонд, наш Фонд громади Житомира/Zhytomyr Community Fund!!! Настав його час! Ми можемо розпочати загальноміську фандрейзингову кампанію на оборону нашого міста!». Ще мить і я вже набирала Светлана Ольшанская. Коротко проговорили основну ідею. Світлана Григорівна відповіла, що зараз на нараді із Сергій Сухомлин, якраз обговорять цю пропозицію.
Наступного дня, 25 лютого, о 14:00 Фонд громади Житомира спільно із Житомирська Міська Рада розпочали офіційну фандрейзингову кампанію на підтримку і захист Житомира!
Результати: загалом понад 8,8 мільйонів гривень (якщо включити надходження у всіх валютах) надійшло на офіційні рахунки Фонду громади Житомира за 24 дні війни.
Надходження, які надсилають люди і компанії щодня, які надсилаєте усі ВИ, ДРУЗІ, свідчать, що усі розуміють важливість підтримки наших військових, необхідність допомоги постраждалим від цинічного безжалісного вторгнення окупантів.
За ці 24 дні за кошти, які надійшли на рахунки Фонду вдалося закупити і передати багато всього цінного і необхідного нашим військовим, допомогти в облаштуванні блок-постів тероборони, організувати доставки важливих вантажів та багато іншого. Ми не завжди в сучасних умовах можемо детально звітувати про витрачені кошти, щоб “не світити” людей, локації і обладнання, але звіти обов'язково будуть після перемоги. А зараз безпека - важливіша.
В умовах війни важливе включення кожного на своєму місці. Я розумію, що незважаючи на суму зібраних коштів, а це найбільша моя фандрейзингова кампанія за такий короткий проміжок часу, вона є мікрокраплиною в морі. Розумію, що наша робота, яку ми робимо разом із моїми колегами і волонтерами в Фонді громади Житомира, війну не зупинить, і ми на своєму рівні взагалі ні на що не впливаємо. І навіть, якщо ми зберемо ще більше грошей, ми не зможемо «закрити небо», ми не зможемо зупинити смерті наших військових і цивільних, ми не зможемо зупинити варварів окупантів. Але незважаючи на це, ми мусимо працювати, і зобов'язані працювати ще краще, ще ефективніше, знаходити ще більше можливостей для допомоги НАШИМ! Бо чим більше буде таких «краплинок», як ми, чим більше буде людей, які допомагають і підтримують своїх, свою громаду, свою країну у будь-чому, тим сильнішою є наш опір ворогу і тим ближчою буде перемога!
Наша сила - в єдності! Пишаюся своєю Україною!
