Трохи передісторії:

Ми проживали в орендних квартирах більше 10 років.В 2020 році сталась знакова подія - ми придбали своє житло.

Почали оформлювати документи, оці всі

• справки про склад сім’ї
• переоформлення комунальних
• І т.д.

І тут зненацька ковідний карантин. Прописатись в квартирі не встигли, вирішили почекати поки вщухне. Згодом, з’явилась інформація, що реєстрацію місця проживання додають в ДІЮ.
Записались на тест, зрадівши, що не потрібно буде стояти в чергах, діставати “справку форми Х525” для кабінету 350 з кабінету 200.

З оголошенням початку роботи подали заявку на реєстрацію.

Нажаль, до початку війни так і не отримали відповідь.

Ось так виглядала наша квартира:

Ось так виглядає зараз:

Як відомо житомирянам в будинок на Корбутівці влучила російська бомба й він був знищений. На превеликий жаль, були жертви.

В квартирі вигоріло повністю все – від техніки й меблів, до одягу і інших повсякденних речей.

На той момент віднеслись до ситуації спокійно. На фоні того, що гинуть люди, втрата майна здавалось другорядною. Жили з батьками в квартирі де й був приписаний з дитинства.

Згодом з`явились більш позитивні новини.

В травні пан мер Сергій Сухомлин пішов назустріч житомирянам, що втратили житло і призначив помісячні виплати, за умови наявності договору оренди.

Нажаль, ця допомога надійшла не до всіх, так як мешканці стикнулись з українськими реаліями.
Виявилось, що не всі орендодавці готові заключати договір і платити за нього податки.

Та й сума першого внеску перевищувала можливості деяких сімей. Потрібно одразу внести орендну плату за 2 місяці + комісія ріелтору.

В нашому випадку ми просто не знайшли пристойну квартиру за некосмічну ціну.
Тому, в травні не подавались на допомогу від міста, так як не хотіли складати фіктивних договорів. (Будемо чесними, скласти договір за “відкат” ріелтеру чи знайомим не так вже і складно, проте на мою думку це схоже на шахрайство)

На зустрічі з міськвиконкомом ці проблеми було озвучено. І, до їх честі, міськрада пішла на зустріч та змінила умови з помісячної допомоги, на одноразову. Тобто, суму всіх виплат до кінця року можна отримати одномоментно. Це багато чого спрощує, тому ми прийняли рішення завітати до прозорого офісу.

Тут і починається наше знайомство з бюрократією.

Примітка 1: при проходженні цього квесту ми намагалися діяти тільки по процедурам. Не використовуючи будь які звязки чи особисті номери телефонів.

Примітка 2: далі мова не про весь прозорий офіс а тільки про “житомирські кабінети” 105, 106. До 2 поверху не маю жодних претензій.

Коло перше (Кабінет 105)

В кабінеті 105 виявилось, що права на допомогу ми не маємо через прописку. Хоча квартира придбана, але там ніхто не прописаний.
На мої питання – “що можна зробити?” відповідь була – “Нічого. Це тільки зареєстрованих за адресою.”

В цілому, подумали ми, це напевно справедливо, потрібно ж якесь підтвердження крім договору купівлі-продажу, що ми там проживали.

Тому вирішили таки це підтвердити:

• зібрали підписи від сусідів,
• отримали акт про фактичне проживання за адресою,
• зареєструвались як внутрішньо переміщені особи з зруйнованим житлом
• написали звернення до мера міста

Коло друге (Кабінет 105, 106)

З зібраними документами пішли знову в прозорий офіс

Результат незмінний. Нас навіть не захотіли слухати.

“Ця допомога тільки для зареєстрованих та фактично проживаючих. Ви зарєстровані в іншому місці, у вас є де жити.”
Тут, чи що?

Ні пояснення про те що ми намагались приписатись через Дію і, що, очевидно, там є підтвердження, ні пропозиції показати виписки оплат за квартплату, ні інші наші аргументи не були сприйняті.

Похід до керівництва (кабінет 106) нічого не дав, те саме “нічого зробити не можем”.

Заяву прийняти відмовились.

Порад надано не було. Ну, крім “А ви що, не могли з 20 року приписатись?”

Після цього на зустрічі з радником мера, озвучили йому ситуацію. Отримали відповідь “Так, ви маєте право на цю допомогу”.

Коло третє (Кабінет 106)

Цього разу вирішили прояснити ситуацію працывникам більш детально.

Пояснили що знімали квартири до купівлі, що проживати по місцю приписки довго не зможемо, й маємо орендувати квартиру.Намагались показати фотографії квартири до та після. У відповідь почули “Я навіть дивитися не буду”

Детальне пояснення нічого не дало, нам знову сказали що ця допомога не для нас.

Показали рішення виконавчого комітету на підставі якого мені відмовляють.

Цитую:

“Особам, що зареєстровані та мешкають на території Житомирської міської територіальної громади, житловий будинок/приміщення яких стало непридатним для проживання внаслідок повної руйнації з причини ракетно-бомбових ударів під час збройної агресії російської федерації, виплачується щомісячна адресна соціальна допомога на найм (оренду) житла.”

Я зазначив, що підпадаю під це означення так як: я зареєстрований та проживаю в Житомирі і моя квартира знищена.
Відповідь була - “це складнопідрядне речення, читайте далі.” Проте, й далі в рішенні мною ніде не було знайдене твердження, що я обов’язково маю бути прописаний в зруйнованому будинку.

Юридичної освіти я не маю, тому сперечатись не став.

На пропозицію зателефонувати заступнику мера й прояснити ситуацію відповіли “Дзвонити не будем, у нас немає таких повноважень”.

Щоправда цього разу крига трохи скресла. Сказали, що отримали наше звернення до мера і будуть його розглядати. “Загалом на звернення є 30 днів, але спробуємо розглянути за 10. Зараз допомогти не можемо.”

Коло четверте (Кабінети 105, 106)

Відповіді вирішили не чекати, а відвідати юриста, щоб прояснити чи можуть нам відмовляти на основі цього рішення. Проте самого рішення на руках не було, на сайті не знайшли.

Щоб не їхати знову в прозорий, вирішив зателефонувати до пані з 105 кабінету, так як мав тільки її номер. Розмови не вийшло, на прохання надати мені копію через електронну пошту мені було запропоновано отримати її в 106 кабінеті.

На запитання чи можу я це трактувати як відмову в доступі до публічної інформації отримав відповідь, що "це особистий номер, а робочих телефонів в кабінетах немає." Передати слухавку в сусідній кабінет пані відмовилась.

Був змушений знову їхати. Щоправда проблем не було, копію надали.

З цими документами завітали в центр юридичних консультацій. Юрист документ трактує аналогічно як і ми - в рішенні виконавчого комітету не вказано обов’язкова прописка особи в знищеній будівлі.

Фініта ля комедія? Та ні, виявилось, що юристу для оскарження потрібна письмова відмова від прозорого офісу. А заяву на допомогу в нас так і не прийняли.

Спробували записатись на прийом до заступника мера. Проте, як нам повідомили прийом громадян в даний момент не проводиться.

Коло п’яте

(далі буде?)

Замість висновку:

Я давно не ходив по інстанціях, контакти з владою були обмежені відвідуванням реєстратури ЦНАП. І як виявилось був не готовий до цього.

Що я очікував від працівників:

• Бажання вникнути в ситуцію
• Мінімізації витрат часу
• Консультації з можливих дій

Що я отримав:

• Відсутність бодай натяку на бажання розібратись в ситуації
• Зневажливе ставлення до себе
• Відсутність будь яких консультацій та ініціативи від працівників
• Чіпляння до букв та ком
• Великі витрати власного часу та нервів

Враховуючи візит до юриста є варіант що мені взагалі не потрібно було через все це проходити. Якщо це підтвердиться, то дії працівників мають ознаки службової невідповідності чи навмисного саботажу.

Також поведінка працівників має ознаки порушення «Кодексу етичної поведінки посадових осіб виконавчих органів Житомирської міської ради.»

А саме пунктів 3,4 Загальних положень та пунктів 4,5,8 загальних обов’язків.

На мою думку, такі дії – це абсолютно не те, на що заслуговують житомиряни. Ми ж не на росії живемо, де верховенство влади, а не народу.

P.S. Окреме й щире Дякую працівникам реєстратури ЦНАПу - привітні люди, які завжди готові проконсультувати та допомогти.