3 February 2023, 03:20 Житомир: °C
Матвій Хренов
Житомирянин

Як підготувати медицину до надзвичайних ситуації: 5 уроків для України

Коли Ірак випустив 39 ракет "Скад" по цивільному населенню та лікарнях Ізраїлю в 1991 році, уряд країни запровадив окремі протоколи безпеки для реагування до звичайних і нетрадиційних атак.

Велика кількість постраждалих через стихійні лиха у Японії змусили японський уряд прийняти нові концепції системи надання медичних послуг у таких випадках.

Аварія порома "Севоль" у 2014 році та спалах MERS-CoV у 2015-му в Південній Кореї показали, що система громадського здоров’я не готова ефективно реагувати на надзвичайні ситуації.

Велика кількість жертв як наслідок цих надзвичайних ситуацій всюди без винятку вплинули на довіру до уряду та державних інституцій.

Україна вже 9 місяців знаходиться в наймасштабніший надзвичайній ситуації в усіх сферах через воєнні дії Росії. Нашій системі охорони здоров’я не тільки потрібно долати нові й нові виклики, які несе війна тут і зараз. Ми також маємо можливість вчитися на уроках і помилках інших, аби зробити все, аби наша система вистояла і змогла витримати майбутні випробування.

Ми в Українському центрі охорони здоров’я (UHC) зібрали уроки, які успішно пройшли інші країни та які релевантні для української системи охорони здоров’я.

▪️Урок перший: працювати за протоколами

Під час інтифади Аль-Акса, що почалася у 2000 році, ізраїльські лікарні щотижня приймали жертв терактів. Критично важливо було управляти потоком пацієнтів, їхніми родичами та представниками ЗМІ і водночас тримати у фокусі питання безпеки. Адже терористи, відразу після терористичної атаки, часто ховали вибухівку в автомобілях швидкої допомоги та підірвати її біля входу в лікарню (так звана стратегія "перших жертв").

Ізраїльські госпіталі відповіли на це винятковими заходами. У лікарнях з’явилася додаткова охорона та металошукачі на в’їздах. Додатково в госпіталях розробили суворі протоколи підвищення рівня безпеки після оголошення події з масовими жертвами. У цих випадках безпека – один із найважливіших компонентів реагування на надзвичайну подію.

За словами представників ізраїльської лікарні, чіткі інструкції та вказівки й належні підходи до пріоритизації надання допомоги пацієнтам, залежно від їхнього стану та інших факторів – критично важливі для ефективного управління безпекою під час будь-якого масового інциденту.

Коли лікарні не здатні протистояти катастрофам, це драматично впливає на систему охорони здоров’я через смертельні випадки та травми, затримку в пошуково-рятувальних операціях, зрив роботи служб охорони здоров’я, ймовірність спалахів інфекційних захворювань, затримку в лікуванні травм, згортання функцій екстреної допомоги та перешкоджання діючим кампаніям громадського здоровʼя.

▪️Урок другий: мати опору

В кожному регіоні мають бути визначені "умовно" опорні лікарні. Вони мають бути готові надавати допомогу великій кількості пораненим у випадку надзвичайної ситуації. Постійна зміна лінії фронту показала, що будь-яка багатопрофільна лікарня має бути готовою одного дня стати "опорною" для свого регіону. Звісно, із часом це може змінитися, а звання "опорної" переміститися разом із фронтом.

Створення таких опорних лікарень потребує значних ресурсів. Це має бути медзаклад, де працюють найбільше лікарів різної спеціалізації, є медичне обладнання, який працює цілодобово та готовий прийняти значну кількість пацієнтів у максимально короткий термін.

Саме таку систему "опорних лікарень" запровадила в себе Японія для швидкого реагування на надзвичайні ситуації після землетрусу Ханшін-Аваджі в 1995 році. Медзаклад, включений в "опорну мережу" повинен:

•бути готовим до реагування на надзвичайні ситуації 24/7;

•мати можливість приймати пацієнтів у важкому стані на вертольоті;

•мати бригаду медичних допоміжних спеціалістів (Disaster medical assistance team – DMAT) – це навчена медична команда, що складається з двох лікарів, двох медсестер і одного допоміжного працівника. Така команда повинна мати можливість швидко реагувати на катастрофи та переміщатися до постраждалих районів протягом 48 годин після надзвичайної ситуації.

▪️Урок третій: координація – запорука успіху

Під час катастроф медичні послуги надаються неефективно, Коли між "гравцями", що мають справу з пацієнтами, які потребують невідкладної медичної допомоги, бракує координації в поєднанні з конфліктами та хаосом. Це призводить до втрати часу та ресурсів, дублювання, нескоординованої та неадекватної реакції і зрештою – до неефективності.

В Україні ми чітко бачимо, як скоординована робота рятувальників після "прильотів" та атак допомагає ефективно впоратися з їхніми наслідками. Тож було б добре запровадити систему, що дає змогу координувати всі служби. Лікарні мають бути готові та чітко відпрацювати сценарії реагування, а персонал – мати чіткі інструкції на випадок надзвичайної ситуації. Їх потрібно регулярно оновлювати та відпрацьовувати.

І памʼятаймо, що налаштування таких процесів важливе не лише всередині лікарні, а й між усіма можливими зовнішніми учасниками. Необхідно створити дієві регіональні штаби надзвичайних ситуацій, які мають скоординуватися та працювати за єдиним алгоритмом для всіх служб: поліції, ДСНС, медиків та комунальних служб.

Саме таким шляхом пішли в Ізраїлі, де організували співпрацю лікарень, поліцейських підрозділів та відділів цивільної оборони. Разом вони не лише проводять тренування та відпрацьовують протоколи реагування на надзвичайну ситуацію, а також знайомляться з потужностями лікарні, визначають сильні і слабкі сторони, на яких необхідно зосередитися. Після оголошення надзвичайної ситуації в країні створюється центральний командний пункт, що координує розподіл поранених між госпіталями, а також надзвичайні ресурси країни.

▪️Урок четвертий: підготуватися на законодавчому рівні.

Складність внутрішніх процесів і заповненість лікарень роблять їх вразливими до стихійних лих та катастроф. Оскільки в цей час особливо вразливі ланцюжки забезпечення їхніх потреб критично важливими розхідниками (медикаменти, шини тощо) і базовими умовами для функціонування (електрика, вода, клінічні газу тощо).

Безпечна лікарня не має руйнуватися під час катастроф і завдавати жертв серед пацієнтів і персоналу, а має і далі функціонувати та надавати послуги як критично важливий заклад для громади, коли це найбільше потрібно.

В Ізраїлі і Японії готовність лікарень до стихійних чи воєнних лих покращилася завдяки минулому досвіду катастроф. Велика кількість постраждалих унаслідок стихійних лих змусили японський уряд змінити та постійно переглядати свої закони. Зокрема, ухвалити основні концепції системи надання медичних послуг у таких випадках. Саме завдяки цьому Японія постійно докладає зусиль, щоб зробити лікарні більш підготовленими до катастроф у майбутньому.

У Південній Кореї готовність до надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров’я є пріоритетом, що відображено в останніх реформах. Після аварії порома "Севоль" у 2014 році та спалаху MERS-CoV у 2015 році закони про боротьбу з катастрофами та безпеку та про контроль і профілактику інфекційних захворювань оновили з урахуванням цих подій. Україні варто запозичити таку практику.

Зокрема, завдяки цьому з‘явилася координація між агентствами з реагування на надзвичайні ситуації, більш потужними стали системи контролю інфекційних захворювань та регулювання лікарень, збільшилася кількість працівників охорони здоров’я. Інституційні рамки готовності системи охорони здоров’я до надзвичайних ситуацій значно розвинулися завдяки цим реформам, хоча часті зміни урядів у країні не завжди сприяли їх втіленню в життя.

▪️Урок пʼятий: знати про ризики та наслідки.

Щоб система охорони здоров‘я була готова до надзвичайних ситуацій, необхідно добре знати критичні ризики та їхні наслідки для здоров’я людей. Наприклад, Південна Корея, проаналізувавши ризики й останні катастрофи, інвестувала в інфраструктуру для виявлення, спостереження, реагування та медичне забезпечення.

Значні кошти виділили на вдосконалення моніторингу, виявлення та аналізу загроз громадському здоров’ю.

Щоб уникнути великої кількості жертв через поширення інфекційних хвороб у майбутньому, у Південній Кореї зміцнюють інфраструктуру. Наприклад, визначили нові інфекційні базові лікарні, які будуть пустять в дію у разі нових медичних катастроф, закуповують обладнання для контролю захворювань, а також розробляють нові правила реагування. Однак, ці покращення упродовж тривалого часу вимагають від країни постійної підтримання й оновлення цієї інфраструктури.

▪️Замість висновків.

Уряди Японії, Південної Кореї чи Ізраїлю насамперед інвестують у людські ресурси, щоби підвищити готовність системи охорони здоров’я до надзвичайних ситуацій. Україні також потрібно задуматися про це та активніше розвивати людський капітал: створювати умови для максимально безпечної та комфортної роботи лікарів у регіонах, що найбільше страждають від воєнних дій, а також – забезпечувати безперебійну роботу лікарень.

Необхідно добре продумати, якою буде мережа українських лікарень та які інвестиції потрібно для них залучити, аби використати кошти та ресурси максимально ефективно.

Ми маємо переконатися, що ці стратегічні інвестиції в навички найкращим чином сприятимуть зміцненню всієї системи громадського здоров’я.


• Матвій Хренов, співзасновник Українського центру охорони здоровʼя (UHC)

• Оригінал допису за посиланням:

https://life.pravda.com.ua/columns/2022/12/16/2518...