Батьківщина Щоб визначити значення слова "батьківщина" звернемося до словника: "Батьківщина - батьківщина, країна, в якій людина народилася і громадянином якої вона складається".
Перед нами запитання: як християнин, який співає: “Вітчизна моя в небесах, до неї прагне і рветься душа”, має ставитися до земної батьківщини, до країни, де він народився і є її громадянином?
Чим пояснити те становище, коли християнин з тієї чи іншої причини втратив громадянство своєї країни, а почуття любові до землі і народу, де він народився і виріс, живе в його серці і продовжує жити?
Значить, батьківщина не порожнє слово. Воно включає перші дитячі враження, народ, серед якого ми росли, природу, з якою ми зрослися, і багато іншого...
Але християнину Бог дав і іншу, небесну, батьківщину, яку ми прийняли вірою: "Наше ж проживання - на небесах". (Фил.3:20) Ми чекаємо переселення, коли Бог покличе нас.
Святий Дух через ап. Павла сказав: “Коли земний наш дім, ця хатина, зруйнується, ми маємо від Бога оселю на небесах, дім нерукотворений, вічний”. (2Кор. 5:1)
І все-таки, де б ми не жили, викинути з серця батьківщину та рідний народ – нелегка справа, і небагатьом це вдається. Християнин покликаний бути свідком Христа всім людям, але насамперед – своєму народові.
Ап. Павло, “єврей з євреїв”, писав: “Я хотів би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені за тілом, тобто ізраїльтян” (Рим. 9:3-4), аби вони прийшли до пізнання Христа, як Спасителя.
Посилаючи учнів з Благою Звісткою, Христос сказав: “Ідіть найбільше (насамперед) до загиблих вівців Ізраїлевого дому”. (Мт.10:6)
Загиблі вівці, на жаль, Його не прийняли. “Прийшов до Своїх, і Його не прийняли. А тим, хто прийняв Його, віруючим в Його ім'я, дав владу бути чадами (дітьми) Божими”. (Івана 1:11-12)
І нам доводиться сумувати, коли наші спроби донести Слово Боже до сердець земляків батьківського краю залишаються безплідними. І навпаки, ми радіємо, коли Дух Святий знаходить дорогу до серця небагатьох наших земляків. Нам залишається лише молитися про благословення батьківщини і практично сприяти Євангелії в рідній країні.
Батьківщина не могла зберегти сотні тисяч своїх співгромадян від втечі до інших країн. Небувале “переселення народів” спостерігалося нашій країні, особливо у останні десятиліття. Серед переселенців є багато християн, які з власної волі залишили батьківщину, бо вони втратили надію на покращення життя у своїй країні. Оскільки людина залишається людиною навіть після звернення до Господа, то стародавнє прислів'я залишається в силі: “Риба шукає де глибше, а людина – де краще”. І сотні тисяч християн пішли “на глибину”, несучи із собою сумні спогади та ностальгію про рідних та близьких серцю земляків.
У народі часто повторюють: "Батьківщина - Мати!" Але коли батьківщина перетворюється на “мачуху”, люди залишають свою мачуху і тікають від неї у пошуках кращого життя.
Після закінчення Другої Світової війни сотні тисяч колишніх військовополонених і східних робітників, які опинилися в переможеній і розбитій Німеччині не з власної волі, не побажали повертатися на батьківщину. Радянські агенти (КДбісти), як гончі, полювали за своїми співгромадянами, ловили не бажаючих повертатися на батьківщину, збирали їх у спецтабори і під охороною відправляли до рук матері-батьківщини, але не додому, а на рудникові, небезпечні для здоров'я, шахти “викуповувати” свою провину”.
В історії світу не було ще випадку, щоб така маса людей після закінчення війни, замість повернення на батьківщину, становила фальшиві біографії, аби виїхати з повоєнного казана в якусь країну, але тільки не на батьківщину. І коли агенти-пропагандисти оголошували народу патріотичні гасла: “Батьківщина вас кличе!..”, люди кидалися убік від цих завивань. Чому? Тому що батьківщина для багатьох була недоброю "мачухою".
І все ж таки батьківщина залишається батьківщиною. Десь у глибині серця горить прихований вогник любові до тієї хати (якої вже немає), де висіла дитяча колиска, над якою мати співала...
Говорячи про взаємини між християнином і батьківщиною, слід сказати, що істинний християнин, у певному сенсі, є носієм космополітичного духу. Для нього всі люди - брати, якщо не в Христі, то в Адамі, всі рівні, всі грішники, які потребують спасіння, прийняття від Бога нової, духовної природи.
Для людей, які пережили народження згори (Івана 3:16), Богом приготовлена небесна обитель, інша батьківщина. Справжній християнин росте у вірі та надії, що настане час, коли, вмираючи, він скаже землі останнє “прощай” і його душа увіллється в сім'ю дітей Божих для вічного життя на небесах. Але поки ми живемо на землі, ми повинні жити не в ізольованій шкаралупі, а у своїй сім'ї, у церкві, серед свого чи чужого народу, в державі, де кожен має від Бога свої обов'язки. Біблія вчить нас “віддавати кесареві кесареві”. (Мт. 22:15-22) Ми зобов'язані не тільки сумлінно сплачувати податки, але й “здійснювати молитви, прохання, моління, подяки за всіх людей, за царів (правителів, незалежно від того, чи вони вірують чи невірують)... бо це добре і завгодно Спасителю нашому, Богові”. (1 Тим.2: 1-3)
Влада і порядок у країні – це Боже встановлення, і “противник влади противиться Божому встановленню”. (Рим. 13:2) Але тут має бути велике “АЛЕ”. Якщо влада вимагає від християнина поклоніння ідолам, а таке бувало і буває, якщо влада вимагає те, з чим не згодна совість християнина, він повинен поставити собі запитання і відповісти на нього: кого я маю більше слухати: Бога чи людини, яка вимагає від мене те , із чим не згодна моя совість?
Дяка Богу, що ми живемо в період, коли відкриті гоніння на віруючих припинилися, але не забудемо пророче слово ап. Павла: “Ті, хто бажає жити благочестиво у Христі Ісусі, будуть гнані”. (2Тим. 3:12)
Від кого і як виходитимуть ці гоніння – це вже інше питання, але коли батьківщина піднімає кулак на щирих благочестивих християнин, даремно чекати благословень та покращення життя в країні. При цьому християнин не повинен забувати слова Христа: “Блаженні ви, коли будуть ганьбити вас і гнати, і всіляко неправедно злословити за Мене; радійте і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах (на небесній батьківщині) (Мтф. 5:10-11).
Мої контакти:
Електронна адреса: yuriy.malashevich78@ukr.net
телефон (вайбер, телеграм) 0982257110
акаунт у фб: https://www.facebook.com/Malashevich.Yuriy
офіційний телеграм-канал https://t.me/YuriyMalashevich
