21 December 2024, 13:02 Житомир: °C
Ліскі Вадим Іванович
Голова Правління Житомирського бізнес клубу, співвласник ТОВ "Житомирський картонний комбінат", засновник Житомирського інвестиційного центру. Поза бізнесом підтримую волонтерський рух, громадянські та екологічні ініціативи

Що таке соціальна відповідальність бізнесу під час війни? Та чого ми очікуємо від держави.

Робочий день на ЖКК ми починаємо з хвилини честі та поваги. При заході через прохідну комбінату, прикладаючи долоню до знаку «Шануємо! Памʼятаємо!» наші працівники віддають повагу, подяку та пошану своїм мобілізованим друзям та загиблим Героям.

Задовго до повномасштабки ми активно підтримували волонтерський та ветеранський рух. Продовжуємо це робити і зараз, дбаючи не тільки про власних мобілізованих, але і допомагаючи підрозділам та волонтерам, які до нас звернулись. Здебільшого це, звісно, наші – житомирські (95-ка, 46-а та інш).

Ми дуже добре розуміємо ціну, яку платить вся країна, військовослужбовці, їхні родини за нашу Незалежність, Суверенність та демократичний вибір.

Наша команда працює і допомагає. Ми формуємо ВВП країни, підтримуємо її економічну, соціальну та безпекову стійкість, гарантуємо цілісність критичної інфраструктури, платимо податки, даємо роботу сотням працівників, донатимо мільйони. Ми – не втомились жити в такому режимі, бо розуміємо, що інакше не можна.

Перші дні війни, коли держава послабила свої адміністративні функції, соціально відповідальний бізнес став поруч, страхуючи втрату цих функцій. Про це ми в деталях розкажемо пізніше, але чимало із безпекових проектів регіону було реалізовано за ініціативою бізнесу.

Коли «лягла» логістика, ми теж з розумінням включились в роботу, витягуючи ситуацію. Так само ми оперативно реагували і на ситуацію із обстрілом критичної інфраструктури, загрозою енергетичного блекауту.

У наших друзів з ДШВ є чудове гасло «Ніхто крім нас!» Про бізнес можна сказати так само. При кожному новому виклику, ми видихаємо свій протест і ідемо робити справу, допомагати громаді та державі. І не тому, що нам так подобається, а тому що бізнес – це частина суспільства та держави. Інакше просто не може бути.

Сьогодні держава вдається до посилення фіскальної політики, підвищення податків. Як до цього може поставитись бізнес? Звісно, нам це радості не приносить! Чи ми розуміємо причину цього? Так, розуміємо! Чи ми свідомі, що під час війни податкова політика можу бути жорсткішою? Так, свідомі. Чи готові затягнути паски? Напевно готові.

Але… будьте партнерами! Дійте прогнозовано. Виходьте в комунікацію та діалог. Обґрунтовуйте рішення, а не ставте перед фактом. Не треба нікого общіпувати, бізнес - не гуси. Зрозумійте, соціальна відповідальність – це прерогатива не тільки бізнесу, але і держави та громади. Фіскальна політика в принципі має бути простою, зрозумілою та, головне, ПРОГНОЗОВАНОЮ. Навіть під час війни.

Прогнозованість, зрозумілість дій, схильність до діалогу – це по суті головна вимога збоку бізнесу до представників держави. Це стосується усього: оподаткування, мобілізації, перевірок та взаємодії.

Вчора зранку, на прохідній підприємства працювали зведені загони ТЦК СП, поліції та СБУ. При цьому остання перевірка ЖКК представниками територіального центру комплектування була місяць тому. На підприємстві - легальне працевлаштування. Відповідно до нормативних документів визначений відповідальний за мобілізацію, який знаходиться на постійному контакті з ТЦК СП. У нас біля 90 людей мобілізованих. Частина працівників – заброньовані. Наше підприємство визнане обʼєктом критичної інфраструктури, що зрозуміло.

Звідси запитання - такі наряди біля підприємства яким чином посилюють економічну чи безпекову стійкість громади та держави. Адже на робочих місцях – немає ухилянтів. Натомість такі засади спричиняють дестабілізацію навіть серед заброньованих працівників!

У кожного підприємства є свій запас міцності. У когось маржинальність настільки велика, що може витягнути всі додаткові навантаження та неочікувані ризики. А хтось може закритися через те, що заднім числом запровадженні нові податкові механізми чи занадто активно працюють мобілізаційні програми на підприємстві. Результат – короткострокова, а головне одноразова вигода для держави та одночасно з цим глобально катастрофічні наслідки для громади, економіки та працівників.

То хто виграє від того, що одне з міцних підприємств регіонального рівня припинить свою господарчу діяльність? 1000 працівників будуть позбавлені робочих місць і стануть на облік у центрі зайнятості як безробітні. Припиняться податкові надходження до місцевих та державного бюджету. Зʼявиться геп у логістичному ланцюжку виробництва та постачання продукції. Інвестиції переспрямовуються назовні, в інші країни. Будуть згорнуть соціальні програми для окремих громад. Послабиться підтримка волонтерських ініціатив та зменшить донація на оборонні потреби.

А все через те, що дії влади були непрогнозовані та не скоординовані, погано відкомуніковані, занадто деструктивні.

Замість висновків. Перше, тиск, залякування, общипування, кошмарення – НЕДОПУСТИМЕ в діалозі з бізнесом в принципі.

Друге, практика простих рішень – це зло. Не вистачає грошей – піднімемо податки. Зрив мобілізаційних планів – заблокуємо командами ТЦК роботу підприємств. А далі що? Необхідно прогнозувати наслідки своїх дій!

Третє, бізнес готовий до діалогу та спільних дій з владою. Але почніть діалог з рукостискання, а не з удару по обличчю.