Протягом тривалого часу ми мали можливість спостерігати, і не тільки спостерігати, за посадовцями Оліївської сільської ради. Вони прийшли до влади у всеосяжному розумінні цього слова, на хвилі нових сподівань і чергового кредиту довіри від жителів громади, яка зробила свій вибір саме на їх користь.

Однак кожен має свій план. Хтось хоче спокійно обробляти свою присадибну ділянку і вести господарство, а хтось дорватися до влади, щоб отримати якомога більше важелів впливу для задоволення своїх особистих невгамовних фінансових інтересів.

Плани посадовців були побудовані ще задовго до того, як їх було обрано. Обратися це тільки частина задуму. Першочергово важливо було знайти подібних собі, адже один в полі не воїн.

Історії кожного тут розглядати потреби не має, бо саме цікаве починається з 2020 року, саме тоді можна давати відлік організованому злочинному угрупуванню. Саме тоді вони отримали повноту влади.

Влада може як підняти людину на вершину успіху, так само може бути й прикладом для самозжирання.

В маленькій громаді можна було стати справжнім лідером, ухвалювати рішення в інтересах кожного жителя громади, змінювати життя сотень людей і стати місцевим авторитетом у позитивному значенні цього слова. Натомість вони вдавали з себе лідерів, в той момент, коли насправді були нікчемними "царьками".

Посадовці використовували своє службове становище в особистих цілях, втрачаючи зв'язок з громадою, а подекуди й з реальністю. Тож на хвилі безкарності й ейфорії продовжували ухвалювати рішення, які стануть наслідками в першу чергу для них самих в майбутньому. Тут під рішеннями я б мала на увазі не тільки рішення, які голосуються на сесіях, а й ті, які виходять з глибини особистості. Наприклад: як вмовити совість чи її залишки на навмисне заподіяння шкоди? Як пояснити собі та вкласти в голові, що злодійство це норма і так роблять усі? Це ще один крок в ланцюгу рішень, який має неминучий кінець.

Мені, як простій людині, зовсім не хочеться втрачати віру в те, що суспільний договір може базуватися на довірі. Без довіри не має справедливості, без справедливості немає розвитку. Якщо депутати дозволяють собі використовувати службове становище для особистої вигоди, то вони, по суті, порушують соціальний контракт. Вони, як представники громади, зобов'язані діяти у найкращих інтересах тих, хто їх обрав. Однак замість цього обирають особисте збагачення, забуваючи, що кожен вчинок залишає свій слід.

Карма — це не лише релігійне поняття, а й важливий принцип моральної відповідальності. Її дія невідворотна, і ті, хто зловживають владою, зрештою стикаються з наслідками своїх вчинків.

У випадку депутатів Оліївської сільської ради це може бути справедливим уроком для всіх, хто думає, що можна грати за своїми правилами, не зважаючи на закон.

Ситуація з корупційним скандалом — це більше, ніж просто черговий скандал. Це нагадування про те, що кожен вибір має значення.

Спочатку правоохоронці взяли під розслідування виконавця обов'язків голови громади, але згодом відкрили справи й проти інших депутатів, причетних до зловживань службовим становищем, та затримали на отриманні хабаря ключових осіб. Ось і чітко прослідковується причинно-наслідковий зв'язок.

Для громади цей випадок — нагода замислитися над тим, кого і як вона обирає, яким критеріям повинні відповідати майбутні лідери.

Для депутатів — це урок про те, що влада — це відповідальність, а не інструмент для збагачення.

Карма, якою б абстрактною вона не здавалася, завжди знайде спосіб нагадати про себе. І в цьому випадку, вона зробила це швидко та показово.