Те, що волонтерка Фонду громади Житомира Анна з немовлям повертається у Харків ми дізналися, коли до від’їзду залишався тиждень.

В Житомирі сім’я жила з 2022 року, за цей час ми встигли подружитися. Від початку повномасштабної війни ми познайомилися з тисячами вимушених переселенців, які отримували продукти, гігієну та одяг від партнерів фонду. Але Аня з тих, хто пропонує свою допомогу. Два роки ми спілкувалися, Аня волонтерила на складі і з такою любов’ю розповідала про свій Харків, друкарню Фактор-Друк, в якій дистанційно працювала до останніх місяців вагітності, про харківських лікарів, до яких хотіла їхати, щоб народити донечку, але постійні обстрілии міста КАБами змусили передумати.

Але повернемося до історії із квартирою. Подружжя більше не могло оплачувати попереднє житло, а більш дешевих варіантів не знаходилось. Анна вже навіть взяла у нас пусті коробки, аби збирати речі і повертатися до Харкова, але моя колежанка Оксана Трокоз вирішила таки не опускати руки і допомогти із пошуком житла. Далі все відбулося швидко: пост у фейсбуці, багато репостів і коментарів і через декілька днів я отримую повідомлення від Анни Саакян, що вона готова безкоштовно надати свою квартиру харків’янам.

Анна Саакян – активна учасниця нашого проєкту “Школа юних журналістів” - https://www.facebook.com/SkolaUnihZhurnalistiv (проєкт Неурядової організації “Сучасний Формат”, який впроваджувався з 2010 по 2016 рр.). Виявилось, що наша Аня Саакян переїхала до Польщі через війну, 1,5 роки тому народила донечку. Переживши власні труднощі переселення із маленькою дитиною, вона, як ніхто інший, розуміла, наскільки важливо мати підтримку. Коли Аня прочитала мій пост, не вагалася ані хвилини: «Моя квартира в Житомирі зараз пустує, і я хочу, щоб вона стала домом для цієї сім’ї із немовлям». Під час спілкування онлайн Аня нам із Оксаною розповіла, що їй треба було тільки трохи часу, аби пояснити свою позицію батькам і переконати їх, що її рішення варте підтримки.

Ця історія – це нагадування про те, що волонтерство має різні прояви, це нагадування про те, що людяність і співчуття здатні творити справжні дива. Завдяки одній Анні у іншої Анни і її родини з’явився дах над головою. Ця історія – про солідарність і про силу спільнот, які допомагають одне одному навіть у найважчі часи. Безмежно вдячні всім, хто поширив наші із Оксаною повідомлення, запитав знайомих і долучився до пошуку квартири.

Через декілька днів після новини про безкоштовну квартиру було продовження історії…

Неділя. Анна із чоловіком складають речі і мають переїждати до нового помешкання. При переїзді обставини складаються таким чином, що чоловіку Анни терміново треба їхати до Харкова. Анна в розпачі, з дитиною на руках, навколо купа клунків із речами, набирає Оксану Трокоз. Оксана телефонує нашій колежанці Надії Масловій і через годину дівчата вже разом із Анною збирають речі. Пізніше долучився Сергій Тулес із дружиною та донькою. Поки пані Олена гуляла із малечею на вулиці, Надія перемивала посуд, Оксана складала речі, Сергій Жозефович виносив речі на вулицю.

В таксі, дорогою до нової квартири Анна, крізь сльози говорила: “Я не знаю, чим я заслужила на таку допомогу”. Дівчата жартували, аби зняти напруження: “Ми допомогаємо нашій маленькій житомиряночці. Не хочемо, аби вона зараз їхала в небезпечний Харків”. На новому місці перенести речі допомогли учні ЗОШ №16, друзі сина нашої Надії Маслової.

Так гуртом, вдалося допомогти Анні з переїздом.

Історія Анни із Харкова пронизана прикладами волонтерства. Волонтерство - це прояв громадянської активності та підтримки, який відповідає принципам волонтерської діяльності: безкорисливість, добровільність та спрямованість на допомогу іншим.

Я пишаюся людьми, з якими працюю та випускниками наших проєктів. Ваш приклад є натхненням для інших і важливою підтримкою в умовах повномасштабної війни. Це справжня волонтерська діяльність!