ПРО СПРОСТУВАННЯ АНТИНАУКОВИХ КОНЦЕПЦІЙ ВИНИКНЕННЯ ЖИВОГО ІЗ НЕЖИВОГО

03-08-2025 1888

Вдовиченко А,І., академік АТН України

Корчагін І.М., доктор фізико-математичних наук, професор,

провідний науковий співробітник Інституту геофізики НАН України

Єрмаков П.П., доктор технічних наук, професор УДХТУ

Стаття опублікована у науковому збірнику «Актуальні проблеми сучасної науки та освіти: матеріали ХV Міжнародної науково-практичної конференції. м. Львів, 29-30 липня 2025 року. – Львів: Львівський науковий форум, 2025. – С. 8-14.

Автори ретельно дослідили понад десяти тисяч широко розповсюджених і рідкісних різноманітних очевидних фактів і не виявили жодного переконливого підтвердження виникнення живого із неживого внаслідок тривалої еволюції матерії, так званої «теорії» «Опаріна - Холдейна», яка в сучасному науковому середовищі вважається найбільш аргументованою і є основою наукового світогляду більшої частини людства.

Усі проаналізовані явища, які відбувались в далекому минулому і відбуваються в сучасному світі, незаперечно підтверджують перетворення живого у неживе, і не виявлено жодного прикладу, навіть натяку, перетворення неживого у живе.

Якби процес перетворення неживого у живе дійсно відбувся б то його закономірності піддавались би теоретичному аналізу, математичному моделюванню та експериментальному відтворенню. Враховуючи надвисокий сучасний рівень комп’ютерних технологій, любий реальний процес піддається моделюванню і ретельному дослідженню за відповідними програмами з отриманням точних результатів. Поки що достатньо підтверджених результатів таких досліджень не виявлено, що переконливо свідчить про неможливість існування в природі явищ виникнення і розвитку життя за вказаною «теорією» та іншими подібними концепціями.

Походження життя становлять собою одну з фундаментальних проблем науки. Жодна із численних подібних гіпотез, концепцій та припущень не може на сьогодні дати вичерпного пояснення початкового етапу життя на Землі.

Автори прискіпливо дослідили роботи Опаріна і Холдейна про походження життя з метою виявлення науково обґрунтованих доказів виникнення живого із неживого або достатньо переконливих підстав для їх спростування.

Досліджувались роботи російського біохіміка Олександра Івановича Опаріна (1894-1980) «Походження життя» (1924), «Виникнення життя на Землі» (1936, 1941), Походження життя (1957, 1959) та роботи (1929) англійського біолога, прихильника комуністичних ідей, матеріаліста і марксиста, члена Компартії Великої Британії (з 1937) Джона Бердона Сандерсона Холдейна (!892 – 1964).

Враховувалась також аналітика відомих вчених світового рівня, серед яких особлива роль належить американському історику науки, відомому вченому з історії радянської науки Лорену Р. Грехему (1933 – 2024). В його наукових дослідженнях, результати яких опубліковані в Ш розділі «Проблеми походження життя» (1991) книги «Природознавство, філософія і науки про людську поведінку в Радянському Союзі» (1991), наданий глибокий, всебічний і об’єктивний аналіз усім роботам Опаріна і Холдейна, які пов’язані із проблемою походження життя, з урахуванням, в першу чергу, думки інших видатних науковців [1].

У 1924 році Опарін оприлюднив свою першу книгу «Походження життя» обсягом 35 сторінок, [2]. В цій брошюрі ще відсутнє згадування марксизму, не використовувався термін «коацерват» і жодних наукових обґрунтувань походження життя не згадано.

Британський фізик, кристалограф, біохімік і соціолог науки, марксист, член компартії Великої Британії (1920-1930) Джон Десмонд Бернал (1901-1971) в своїй книзі «Виникнення життя» (1967) відмітив, що Опаріну в своїй ранній роботі (1924) навряд чи вдалося відповісти хоча би на одне із піднятих питань, але власне ці питання дали потужний поштовх численним подальшим дослідженням та пошукам відповіді на них [3].

Дослідженнями Лорена Р. Грехему [1] встановлено, що погляди Холдейна [4] не співпадали повністю з поглядами Опаріна., хоча і подібні до них. Така назва гіпотези, яка потім без жодних наукових обґрунтувань чомусь стала «теорією», виникла не з наукових підстав а на суто спільних комуністичних антирелігійних поглядах. Холдейн, як і Опарін, до кінця свого життя були непримиримими комуністами і атеїстами.

У другому виданні (1936), обсягом вже 270 сторінок Опарин викладає свою теоретичну схему ширше, використовуючи філософську термінологію [5]. До цього часу він вже прочитав «Диалектику природи» Энгельса. Він значно змінив свої погляди: «… життя не зародилось спонтанно а виникло в результате тривалої еволюції речовини в процесі історичного розвитку матерії». Книга була переведена у 1938 році на англійський і принесла автору міжнародне визнання. Протягом 20 років книга не зазнала істотних змін, її видання 1941 р. містило лише невеликі зміни [6].

Третє суттєво перероблене видання під назвою «Виникнення життя на Землі» (1957) опубліковане одночасно на російській і англійських мовах обсягом майже 500 сторінок, в якому Опарін намагається відповісти на критику в адресу своєї системи, додаючи аналіз останніх досягнень науки [7].

В науково-популярному видані «Походження життя» (1959) обсягом всього 129 сторінок Опарін коротко висвітлив підсумки своєї 35-річної наукової діяльності з вивчення проблеми виникнення життя [8].

Автори ретельно дослідили цю публікацію і дійшли такого висновку:

1. У вступній частині цієї книги відсутні науково обґрунтовані терміни, а лише безпідставна зухвала критика релігії і ідеалізму та возвеличення атеїзму і комунізму, дослівно: «Знищення експлуататорських класів та експлуатації в СРСР підірвало соціальне коріння релігії. Керована партією науково-атеїстична пропаганда сприяла звільненню багатомільйонних мас трудящих Радянського Союзу від впливу релігійного світогляду».

2. Перший розділ книги (майже 20 сторінок) присвячений боротьбі матеріалізму проти ідеалізму і релігії з питання походження життя, опираючись головним чином на діалектичні погляди Леніна, Енгельса та еволюцію Дарвіна: «Діалектичний матеріалізм вчить, що матерія, перебуваючи у постійному русі, проходить ряд етапів, ряд щаблів свого розвитку. При цьому виникають все нові і складніші форми руху матерії, що володіли відсутніми раніше властивостями. Життя і є однією з таких форм руху, що виникла у процесі розвитку матерії».

3. В другому, третьому і четвертому розділах (53 сторінки) детально описані погляди на процеси первинного виникнення найпростіших органічних речовин – вуглеводнів та їх похідних, перетворення їх в більш складні органічні сполуки, виникнення білків, колоїдних створень. Проте жодних наукових обґрунтувань закономірностей виникнення живого із неживого не приведено.

4. Протоплазма, про надскладну організацію якої описується в п’ятому розділі, - це вміст живої клітини, що є основною субстанцією життя і місцем здійснення всіх життєвих процесів. Далі Опарін зазначає: «Але що особливо важливо, що принципово відрізняє живі організми від інших систем неорганічного світу, — це властива життю певна спрямованість, цілеспрямованість зазначеного вище порядку. Далі його мислення не піддається ніяким законам логіки, а зводиться лише до одного – діалектичного матеріалізму, конкретно: «…Для відповіді на ці питання необхідно вивчення матерії у її історичному розвитку. Життя виникло на шляху цього розвитку як нова, складніша форма організації матерії, що підкоряється закономірностям вищого порядку, ніж ті, що панують у неорганічній природі. … Лише діалектична єдність організму і середовища, яке могло виникнути тільки на основі утворення індивідуальних систем багато молекулярного порядку, визначило собою як становлення життя, так і весь його розвиток на нашій планеті…».

4. В шостому розділі на 30 сторінках описується загальна схема виникнення первинних організмів та їх подальший розвиток на Землі, що взагалі не має ніякого відношення до виникнення життя, але закінчується темою боротьби із релігією, дослівно: «Ми повинні також боротися проти релігійних пережитків. Наука і релігія є непримиренними і ворожими один до одного».

5. В короткому заключенні знову в центрі уваги боротьба з релігією і імперіалізмом: «Успіхи сучасного природознавства, що розкривають закономірності виникнення та розвитку життя, завдають дедалі більших ударів по ідеалізму і релігії, по всій реакційній ідеології імперіалізму». Жодної закономірності виникнення життя поки що до нинішнього часу наука не розкрила .

6. На жодне питання стосовно виникнення життя роботами Опаріна не отримано.

В 1973 році вийшов збірник наукових праць Академії наук СРСР «Проблеми виникнення і сутті життя» в якому опубліковано 34 статті відомих науковців з астрономії, геології, біофізики, біохімії, фізико-хімії і молекулярної біології, які не надали жодного пояснення щодо піднятої проблеми. Опарін в статті «Етапи передбіологічної еволюції» підсумовує: «.. відповідь на поставлене питання може бути дано лише в залежності від того, який із етапів ми визнаємо початком життя: виникнення білка і нуклеїнового коду чи … виникнення клітини». Якщо неможливо чітко визначитись із моментом виникнення життя, то яким чином можна встановити закономірності цього надскладного процесу [9].

Британсько – австралійський мікробіолог і біохімік, прихильник теорії розумового задуму Майкл Джон Дентон (нар. 1943) у своїй книзі «Еволюція: теорія в кризі» (1985) переконливо на простих прикладах порівнянь доводить неможливість виникнення внаслідок еволюції живої клітини, яка є неперевершено досконалою в будові, в тонкій гармонії безперервних нескінченних украй складних різноманітних і точно скоординованих процесів, зберіганні і передачі інформації та самовідтворенні. У наш час докази на користь творчого походження життя лежать на неперевершеній логіці порівнянь. Такий висновок і справді свідчить на користь релігії, але зроблено на основі наукових досліджень, а не релігійних пристрастей [10].

Українська науковця НУ «Острозька академія» Ярослава Бондарчук у своїй монографії (2013) проаналізувала сучасні концепції походження світу і людини з позицій науки і релігії [11] та узагальнила погляди видатних вчених щодо піднятої проблеми:

Відомий німецький медик, антрополог і палеонтолог Рудольф Віхров (1821–1902) сформулював положення, що «кожна клітина походить тільки з клітини». Біохімія свідчить, що основні біомолекули – білки і нуклеїнові кислоти – дуже досконалі. Вони не могли утворитись випадково, шляхом проб і помилок, бо ймовірність цього близька до нуля [11, C.95].

У своїх листах Чарльз Дарвін писав: «Я ніколи не був атеїстом у розумінні заперечення існування Творця. У першу клітину життя повинен був вдихнути Творець» [11, С. 95].

Лауреати Нобелівської премії британський біохімік, фізик і нейробілог Фре́нсіс Га́ррі Ко́мптон Крік (1916-2004), і американський молекулярний біолог, генетик і зоолог Джеймс Дьюї Вотсон, які відкрили (1953) структуру ДНК («подвійну спіраль»), висловився, що ХХІ століття буде століттям «теологічної біохімії» Отже, вчені дійшли висновку, що біомолекули не перетворюються самі по собі на живі клітини, неживе не породить живого. Неживій матерії життя міг дати від себе лише Творець, який володіє життям вічним [11, C.96].

Як зазначається в книзі відомого американського антрополога еволюціоніста Річарда Мілкера «Енциклопедія еволюції», вчені еволюціоністи не можуть експериментально довести утворення біологічних молекул (білків, нуклеїнових кислот) з неорганічних речовин (води, вуглекислого газу, аміаку тощо), а з білків та нуклеїнових кислот не можуть отримати найпростішого живого організму – бактерії, тобто не можуть довести самозародження життя [11. С. 32-33].

Навіть сам Чарльз Дарвін у шостому виданні книги «Походження видів» (1872), за 10 років до своєї смерті висловився: «Є велич у цьому переконанні, згідно з яким життя з його різними проявами вдихнув Творець спочатку в одну або обмежене число форм; і в той час як наша планета продовжує обертатися згідно з незмінними законами тяжіння, з такого простого начала розвинулось і продовжує розвиватися нескінченне число найпрекрасніших, найдивніших форм» [12. С.9].

Українські вчені Леонід Козирчук і Людмила Гуценко у своїй книзі «Біблія і сучасна наука про походження Всесвіту» (2005), користуючись численними науковими фактами, спробували довести, що знання і віра – це два крила, які підносять людину від приземленого до небесного: «Як птах не може літати з одним крилом, так і людина не може жити, користуючись тільки знаннями або тільки вірю»[13].

Альберт Ейнштейн сказав:«Моя релігія полягає в почутті скромного захоплення перед безмежною розумністю, що виявляє себе в дрібних деталях тієї картини світу, яку ми здатні лише частково охопити і пізнати нашим розумом… Знати, що на світі є речі, безпосередньо недоступні для нас, але які реально існують, які пізнаються нами і ховають у собі вищу мудрість і вищу красу, знати і відчувати це джерело істинної релігійності. У цьому сенсі я належу до релігійних людей» [13. С.90].

Микола Пирогов - всесвітньо відомий вчений, хірург: «Віра у Вищу Істоту як джерело життя, у вселенський. Розум не суперечить науковим переконанням. Якби я захтів не визнати тепер існування Творця, то не зміг би цього зробити, не з’їхавши з глузду» [13. С. 91].

Дмитро Менделєєв: «Марновірство є впевненість, яка на знанні не заснована» [13. С.91].

Українська науковиця з історії науки Людмила Клименко у своїй аналітичній праці «Еволюція поглядів щодо походження життя на Землі» (2006) на підставі поглибленого аналізу уявлень сучасних вчених дійшла висновку, що в рамках гіпотези Опаріна не вдалося пояснити таїну переходу неживої матерії у живу. У жодному з експериментів не пощастило синтезувати в “первинному бульйоні” коацервати, готові біологічні блоки. Крім того, поява найпримітивніших організмів за вказаною схемою суперечить універсальному характеру генетичного коду [14].

Проаналізувавши значні обсяги публікацій з підтримки та критики концепцій виникнення живого, а також ролі можливого розумового впливу на процеси виникнення життя, автори дійшли висновку про те, що справжня наукова експертиза вказаних гіпотез і «теорій» на належному офіційному рівні не проведена і, невідомо з яких причин, цей процес всіляко гальмується. На сьогодні є достатньо підстав, методів і технологічних досягнень для об’єктивного розгляду усіх доказів та їх заперечень, щоб довести антинауковість вказаних концепцій і назавжди їх спростувати.

Викликає подив, яким чином абсолютно антинаукове припущення (вигадка), стало в основу формування наукового світогляду що вивело людство на хибний шлях розвитку з можливими катастрофічними негативними наслідками для існування цивілізації? Виникає також питання, чому наведені глобальні вигадки відразу стали науковими теоріями, не пройшовши навіть стадію наукової гіпотези?

З огляду наведеного пропонується:

1. Створити групи науковців точних наук (математики, фізики, хімії, кібернетики, геології, генетикики і т.п.) для проведення офіційної наукової експертизи так званої теорії «Опаріна - Холдейна» та інших подібних концепцій і припущень.

2. Методами математичного моделювання, комп’ютерного програмування та інших сучасних технологій і наукових досягнень підтвердити або назавжди спростувати антинаукові концепції виникнення життя.

3. Обговорити широким колом науковців питання залучення офіційної науки до ретельного вивчення впливу розумового задуму на виникнення і розвиток життя та на інші природні і суспільні процеси.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

__________________________________________________________________

1. Грэхэм Л.Р. Естествознание, философия и науки о человеческом поведении в Советском Союзе: Пер. с англ. — М.: Политиздат, 1991. Глава III. - С. 70-102.

2. Опарин А.И. Происхождение жизни / А.И.Опарин. М.: Моск. рабочий, 1924. - 35 с.

3. Бернал Д.Д. Виникнення життя. М.: Мир. 1969. 406 с.

4. Холдейн Дж. Б. С. Марксистська філософія та науки. Нью-Йорк, 1939. С.

5. Опарин А.И. Возникновение жизни на земле. - Биомедгиз, 1936. - 159 с.

6. Опарин А. И. Возникновение жизни на Земле. - 2-е изд., значительно дополненное. - М. - Л.: Издательство Академии наук СССР, - 1941. - 269 с.

7. Опарин А.И. Возникновение жизни на земле. - М: АН СССР, - 1957. - 458 с.

8. Опарин А.И. Происхождение жизни. М.: Воен. изд. МО СССР. – 1959. – 127 с.

9. Опарин А. И. Этапи предбиологической эволюции // Проблемы возникновения и сущности жизни: сб. научн. труд. АН СССР. М: «Наука». – 1973. – С. 156 – 172.

10. Дентон М. Д. Еволюція: теорія в кризі. Burnett Books, 1985, 368 с. Електронний ресурс: https://topmail.kz/blog/kletka

11. Бондарчук Я. В. Шість днів творення світу (синтез релігійних та наукових концепцій) : [монографія] / Я. В. Бондарчук. – Острог : ІГСУ, Видавництво Національного університету “Острозька академія”, 2013. – 152 с. (Серія «Медіа-текст в системі культури». Випуск 1).

12. Дарвін Ч. Р. Походження видів шляхом природного відбору або збереження порід у боротьбі за життя [Текст]: [пер. з англ.] / Чарльз Дарвін. — Л. : Федерація органічного руху України, 2009. — 544 с. — (Серія «Бібліотека журналу ORGANIK UA» ; кн. 2).

13. Козирчук Л.Г., Гуценко С.Л. Це було так? Біблія і сучасна наука про походження Всесвіту. – Донецький науково-технічний центр. – 2005. – 101с. з іл..

14. Клименко Л. О.. Еволюція поглядів щодо походження життя на Землі // Наука та наукознавство – 2006.- № 1. – С.57- 64.