Я мав честь бути одним з учасників першої в Житомирі Громадської асамблеї, яка відбулася 25–26 жовтня та 1–2 листопада 2025 року. Для мене було вкрай цікаво протестувати цей новий для нашого міста інструмент прямої демократії.

Тема, обрана міською владою, була більш ніж актуальна: транспортна інфраструктура та стала міська мобільність. Загалом, Громадська асамблея — це механізм, покликаний вивчити саме користувацький досвід мешканців, і в питанні транспорту це здавалося логічним, адже так чи інакше, кожен з нас є користувачем міської системи.

Які мої враження? Інструмент має величезний потенціал для залучення громадян, але його ефективність, як і будь-якого демократичного механізму, залежить від якості підготовки та експертизи учасників.

Позитивні сторони:

1. Залучення людей - головний плюс, який я відзначаю — це успіх у залученні громадян, які ніколи раніше не брали участі у громадських обговореннях чи слуханнях. Більшість учасників обиралася випадковим чином (жеребкуванням) серед мешканців громади, що забезпечило різноманіття поглядів — від 15 до 91 року, люди різних професій та користувачі різних видів транспорту. Це дає надію, що люди почнуть думати: "Ми можемо впливати на рішення!". Це вагомий крок до подолання пострадянського спадку інфантильності та відірваності від влади.

2. Теоретична база - перші два дні Асамблеї були найбільш корисними з точки зору теорії. Учасників почали залучати до громадського життя через базові знання. Напрацьовані рекомендації згодом були пріоритезовані за важливістю та реалістичністю впровадження.

Мінуси:

1. Провал у базових знаннях про роботу міської ради - нам дуже бракувало експертності в обговореннях. Багато учасників просто не розуміли, як працює міська рада: яка служба за що відповідає, де повноваження одного органу, а де іншого. В ідеалі, на початку варто було б дати базові основи: структуру департаментів, як відбувається сесія, роль комісій і т.д. Через це багато дискусій рухалися в неконструктивному напрямку, і модераторам доводилося постійно "повертати" їх до реальності.

2. Парадокс "тут і зараз" - ми зіткнулися з парадоксом демократії: хоча на початку з'являлися дуже якісні стратегічні ідеї (наприклад, винесення автостанцій на околиці, розбудова парковок на периферії та єдиний квиток на громадський транспорт), чим далі ми заходили в обговорення, тим більше на перший план виходили ідеї "тут і зараз". Ми намагалися мислити категоріями міста, але як це зробити, якщо в групах було мало фахівців з урбаністики, архітектури чи містобудування? Спілкування часто зводилося до того, чий досвід кращий чи травматичніший, а не до об'єктивних фактів і математики. Це заважало приймати непопулярні, але стратегічно необхідні рішення.

3. Нехтування існуючими стратегіями - для мене був справжній нонсенс: ми обговорювали безліч речей, які вже зафіксовані у двох ключових документах Житомира — План сталої мобільності та Концепція розвитку велосипедної інфраструктури. Велика частина часу пішла на те, щоб заново "винайти велосипед" і повернутися до вже ухвалених рішень які чомусь не виконуються...

4. Незрозуміла кінцева мета - до останнього моменту не було чітко зрозуміло, яка кінцева мета цих чотирьох днів. Якщо пріоритетом було обговорення вулиці Київської (як виглядало на фінальних етапах), то чому не анонсувати це одразу? Вийшло, що ми поговорили "або про все, або ні про що", і в результаті, сформуються рекомендації, але ж у нас уже є концептуальні стратегічні документи, і тут моя логіка зламалася…

Висновок простий: потрібен апгрейд інструменту

Можна сказати, що перша Громадська асамблея — це перший млинець нанівець. Однак, з точки зору залученості громадян, інструмент є дуже цікавим. Його можна і потрібно апгрейдити та використовувати на постійній основі.

Майбутнє — за конкретними пропозиціями, які ґрунтуються на фактах, експертизі та стратегічному баченні, а не лише на емоційному користувацькому досвіді. Міській владі, яка взяла на себе зобов'язання впровадити напрацьовані рекомендації, тепер залишається показати реальні результати у 2026 році.

p.s. Фото з сайту ЖМР