(На прикладі енергетичної сфери)

Анатолій ВДОВИЧЕНКО, акад. АТН України

Петро ЕРМАКОВ, доктор технічних наук, професор

Микола ЄРМАКОВ, кандидат технічних наук

Незважаючи на те, що в статті згадуються представники влади і події минулих років, проблема сьогодні залишається ще більш актуальною [1, 2].

Проблемою є те, що представники влади не мають комплексного стратегічного бачення ситуації в енергетичній сфері. Нечіткість формулювань та «розмитість» оцінок свідчать про поверховість аналізу, що негативно впливає на прийняття важливих державних рішень у розвитку галузі.

Метою даної роботи є аналіз колізій, що виникають внаслідок неоднозначного розуміння і не коректного вживання термінів і понять при формуванні і реалізації державної політики у нафтогазової галузі та визначення заходів щодо розв’язання цієї проблеми.

Однозначне розуміння та вживання термінів і понять розвязує половину проблем суспільства. Головним завданням наукової спільноти є відпрацювання термінології, як загального і спеціального призначення та наполеглива, послідовна і відверта протидія зловживанням у цій важливій сфері.

На наш погляд, найголовнішою проблемою, яка притаманна не тільки нафтогазовій, але і багатьом іншим важливим галуззям, є відсутність єдиної чітко сформульованої і усіма однозначно зрозумілої державної політики, а також широкомасштабних системних і послідовних дій по її реалізації.

Для наукового обґрунтування цього висновку доцільно розглянути суть такого важливого терміну, як «політика», неоднозначне розуміння якого, створює найбільшу проблему суспільства.

Узагальнення і переосмислення визначень терміну в сучасних дослідженнях можна дійти висновку, що політика – це процес впливу та нав'язування суспільству своїх поглядів, принципів, ідей, волі і віри. Термін політика може вживатись тільки в словосполученні в залежності від сфери суспільної діяльності.

Політика може бути економічною, соціальною, науковою, технічною, технологічною, освітньою, культурною і т.п. Тому неприпустимо, без відповідної прив’язки, виділяти окремо сферу політичної діяльності. Всяка діяльність у сфері суспільних взаємовідносин між владою і суспільством, а також між окремими групами і особистостями, може розглядатись як політична.

В українському Парламенті, який несе найбільшу загрозу суспільству, внаслідок неприпустимого вживання на законодавчому рівні елементарних термінів і понять, утверджується украй хибна думка про те, що Уряд повинен бути поза політикою.

Уряд за своїми функціями є суто політичним органом, який формує і реалізує державну політику у всіх сферах суспільної діяльності.

З одного боку на Уряд повинен здійснювати вплив Парламент, шляхом навязування йому своєї волі, – а це є воля українського народу, яка закріплена законодавчими актами і державними програмами.

З іншого боку Уряд постійно перебуває під тиском громадскості, яка через громадські ради приймає участь у формуванні та реалізації державної політики, що передбачено Постановою КМУ від 3 листопада 2010 р. № 996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики».

Громадські ради при центральних органах державного управління і місцевого самоврядування формуються обєднаннями громадян. Формування пропозицій від громадських обєднаннь головним чином здійснюється на науково-практичних конференціях, різних зібраннях та обговореннях у ЗМІ.

Виділення із громадських обєднань політичних партій, які наділені особливим правом висування кандидатів у народні депутати і Президенти України за списками, є пряме обмеження прав виборців. Усі громадські обєднання необхідно розглядати, як політичні організації, тому що кожна із них здійснює відповідну політику у своїй сфері діяльності і має рівне право впливати на формування і реалізацію державної політики.

Про відсутність єдиної, усіма однозначно зрозумілої державної політики конкретно у сфері нафтогазовидобуку свідчать такі факти.

Під час наради щодо реалізації Концепції розвитку газовидобувної галузі України, яка відбулась в Полтаві в листопаді 2017 р. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що Кабінет Міністрів України підтримує політику спрощення дозвільних процедур, передусім, у видобутку газу, а також пропозиції щодо зниження ставок ренти до 12% при запуску нових свердловин, як стимул галузевого розвитку та досягнення належного рівня видобутку, і розраховує вже до кінця року спільно з парламентарями та експертним середовищем напрацювати пакет необхідних рішень у цих сферах.

Коментуючи цю заяву необхідно зауважити про суттєві прогалини Гройсмана в термінології, які вносять плутанину і перешкоджають послідовній реалізації заходів передбачених Концепцією, яка була затверджена ще в кінці 2016 року. В даному випадку Гройсману належало б надати громадскості вичерпну публічну інформацію про причини невиконання заходів та притягнення винних до відповідальності.

Натомість, Володимир Гройсман звернув увагу, що зміни в газовидобуванні очевидні: «… нарощування видобутку, оновлення основних фондів, запровадження технологій демонструють державні компанії та приватні структури, які працюють у галузі. Разом з тим на заваді позитивним змінам нерідко стоять чиновники, які займаються питаннями ліцензування та надання дозволів – як на рівні центральної, так і на рівні місцевої влади…».

Необхідно зазначити, що в нараді взяли участь безпосередньо ті чиновники, які особисто «стоять на заваді позитивним змінам», а це Міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак та керівники органів місцевого самоврядування Полтавщини.

У своєму виступі на цій нараді голова правління ПАТ «Укргазвидобування» Олег Прохоренко відкрито заявив таке: «… за останні два роки Укргазвидобування отримало 54 відмови у погодженні надання спецдозволів (по 21 пакету документів) від Полтавської облради. Тобто, у 2016-2017 роках УГВ не отримало на Полтавщині – ключовому газоносному регіоні країни - жодного погодження спецдозволу на користування надрами… Також для усієї газовидобувної галузі досі продовжує діяти вкрай зарегульована дозвільна система радянських часів, за якою для початку видобутку треба отримати 44 погодження у 16 відомствах із середнім терміном погодження 3,5 роки...

Через невчасне вирішення питань видачі нових спецдозволів, відсутність спрощення дозвільної системи, блокування роботи ГРП та діяльності по існуючим ліцензіям, в зоні ризику зараз 3 млрд м3 видобутку до 2020 року».

Замість того, щоб надати обґрунтовану відповідь про справжні причини відмови у надані дозволів на користування надрами, О. Семерак вдався до безпредметних банальних розмов про необхідність реформування геологічної галузі, пріоритети, інвестиції та сучасні принципи управління.

При цьому інвестиції, чомусь очікуються лише іноземні і приватні, хоча у прибуткові галузі в першу чергу повинні залучати державні інвестиції. А про те, що галузь фінансується державою всього на 5 % від мінімальної потреби і на 0,25% від зароблених відрахувань за надра, О. Семерак навіть не згадав.

Жодна галузь в Україні не зазнала такої нищівної руйнації. Усім добре відома істина, що без геологорозвідки не може бути розвитку нафтогазової галузі.

Характерною ознакою низького наукового рівня подібних нарад і безвідповідальності урядовців у своїх заявах є такі риторичні вислови: «… всі ті, хто будуть створювати перешкоди політиці енергонезалежності, будуть оголошені ворогами держави. Я терпіти того не буду. Всім потрібно надавати рівні умови, дозволи при дотриманні існуючих вимог, - сказав Володимир Гройсман. У нас все є величезний запас по енергоефективності, - продовжив він. Що потрібно? Дві речі - інвестиції та розумні регуляції. Сьогодні ми добуваємо 15 млрд. кубометрів, а можемо добувати 20. І будемо добувати. А люди побачать контрольовану ситуацію з ціною палива…".

Терміни вживані у цих висловах створюють загрозливу колізію - зіткнення протилежних поглядів, прагнень, інтересів.

Наприклад, «перешкоди політиці енергонезалежності» в основному створюють самі урядовці, які безпідставно масово відмовляють у наданні дозволів добре відомим державним підприємствам та не надають навіть мінімальних державний інвестицій у геологорозвідку, без якої неможливо розвивати нафтогазовидобуток.

Не зрозуміле також відношення «величезного запасу енергоефективності» до стимулювання нафтогазовидобутку.

«Дві речі – інвестиції та розумні регуляції» завжди були прерогативою Уряду. Важко однозначно зрозуміти, яким чином «люди побачать контрольовану ситуацію з ціною палива». Ціну палива в любих ситуаціях Уряд повинен моніторити і оприлюднювати, незалежно від видобутку.

Термінологію, яку інколи вигадує міністр Міненерговугілля Ігор Насалик важко зрозуміти навіть професіоналам.

Під час щорічної підсумкової прес-конференції, яка відбулась 21 грудня 2017 року він висловився так: «Для збільшення видобутку необхідно надати кампаніям доступ до технологій. На сьогодні видобуток через ліцензії монополізований Укргазвидобуванням. Або УГВ використовує технології, або надасть тим хто готовий їх реалізувати».

На сьогодні в Україні ніхто нікому не перешкоджає в доступі до технологій, а ПАТ «Укргазвидобування» таких повноважень тим паче не має. Навіть на свої ліцензійні ділянки компанія допускає усіх тих, хто виграв тендер за встановленими процедурами. Тому ніяких підстав для подібних заяв у Насалика не було. Він мабуть мав на увазі не технології, а ліцензійні ділянки або родовища. А це зовсім інша проблема, вирішення якої входить також і в компетенцію Міненерговугілля, тобто в його функціональні обов’язки, які він повинен особисто виконувати разом із іншими урядовими структурами.

З огляду наведеного можна дійти таких висновків, що керівництво Уряду України та їх радники, а також більшість народних депутатів не вважають за потрібне володіти елементарною термінологією, неоднозначне розуміння якої створюють суттєві перешкоди у прийнятті компетентних рішень при формуванні та реалізації державної політики в різних сферах діяльності.

Наукова спільнота, громадськість та ЗМІ не виявляють принциповості в обговоренні та оцінці публічних заяв і коментарів урядовців і тим самим потурають негативним наслідкам, які дезорієнтують і відволікають увагу суспільства від існуючих важливих проблем.

Безліч наукових академічних та галузевих установ, навчальних закладів, комітетів із стандартизації, науково-експертних управлінь та інших структур, на утримання яких витрачається мільярдні бюджетні кошти, фактично усунулись від виконання такої важливої функцій, як прискіпливого відслідковування правильного вживання термінів і понять.

В таких умовах, однією із найважливіших тем є обговорення в широкому колі науковців, громадскості на різних зібраннях і в ЗМІ проблеми відпрацювання термінології та її правильного вживання при формуванні та реалізації державної політики.

Список використаних джерел

1. Вдовиченко А.І., Єрмаков П.П., Єрмаков М.П. Проблеми термінології при формуванні та реалізації державної політики у нафтогазовій галузі // Нафта і газ. Наука – Освіта – Виробництво: шляхи інтеграції та інноваційного розвитку: матеріали всеукраїнського науково-технічної конференції (м. Дрогобич, 18-19 квітня 2018 р.). – Дрогобич: ТзОВ «Трек – ЛТД». – 2018. – С. 105-109.

2. Вдовиченко А.І., Мартиненко І.І. Про стан наукових обгрунтувань законотворчості в Україні та їхній вплив на якість формування та реалізацію державної політики в енергетичній сфері // Породоразрушающий и металлообрабатывающий инструмент – техника и технология его изготовления и применения: сб. науч. тр. – К: ИСМ им. В.Н. Бакуля НАН Украины. – 2018. – Вып.21. – С. 63 - 69.