У самому центрі Житомира, за адресою вулиця Київська, 74, майже 30 років існувало особливе місце. Для більшості містян це лише звичайна будівля, але для членів Всеукраїнського Фонду «Реабілітація інвалідів» ці стіни були цілим світом. Тут пліч-о-пліч роками гуртувалися ветерани, люди з інвалідністю внаслідок війни та ті, хто має важкі захворювання з дитинства. Разом із ними під цим дахом працюють і волонтери, які щодня присвячують своє життя допомозі найуразливішим. Усі вони давно стали однією великою родиною.

Але сьогодні цей дім у них безжально відбирають. І причина цьому до болю цинічна — гроші.

Місцева влада просто продала це приміщення бізнесмену. Людей, які щодня переборюють нестерпний фізичний та душевний біль, Обласна Рада холоднокровно виставляє просто «на вулицю». Після трьох десятиліть щоденної роботи, болісної реабілітації та створення єдиного безпечного простору, їм вказали на двері, бо для когось комерційна нерухомість виявилася дорожчою за людські долі.

«Ми трималися за ці стіни 30 років. Для багатьох із нас це був єдиний прихисток, — ледь стримуючи сльози, ділиться Олександр, один із найстарших членів організації. — Коли в тебе важка інвалідність, ти знаєш: на Київській тебе вислухають і допоможуть. А тепер нас просто викидають на смітник, бо хтось із товстим гаманцем поклав око на нашу будівлю. Ми стали зайвими в рідному місті».

Ситуація вражає своєю несправедливістю. Волонтери та ветерани, які віддали своє здоров'я за країну, опинилися беззахисними перед чиновницькими апетитами.

«Найболючіше — це відчуття абсолютної зради, — з гіркотою говорить Дмитро, який сам пройшов через пекло війни. — Ми тут усі разом: ветерани, звичайні інваліди, наші неймовірні волонтери, які нас на собі тягнуть. Ми — одна команда. А влада просто продала нас оптом. Виходить, що прибуток якогось бізнесмена для них важливіший за тих, хто поклав життя і здоров'я за цю країну?»

Забирати останнє в тих, хто виживає на мізерні пенсії і тримається за життя лише завдяки таким осередкам — це крок, який розбиває серце. Вони не просили розкоші. Вони благали лише залишити їм їхній скромний куточок, де можна отримати реабілітацію і просто відчути себе людьми.

«Я приходив сюди майже щодня. Мені важко ходити, кожен крок — це біль, але я йшов, бо тут були мої побратими по нещастю, — тихо додає Борис, спираючись на милиці. — Коли нам сказали звільнити приміщення, бо в нього тепер "новий власник", мені здалося, що з мене вирвали душу. Вони не просто продали квадратні метри. Вони продали наш єдиний сенс прокидатися вранці».

Наступна мішень: Діти та мистецтво

Але цинізм ситуації не обмежується лише вулицею Київською. Схоже, що чиновники вирішили пустити з молотка все, що належало тим, хто не може за себе постояти. Наступна мішень Обласної ради — таке ж приміщення на площі Соборній, 5/1.

Це не просто стіни. Це місце, де люди з інвалідністю з усієї України роками влаштовували неймовірні художні виставки, доводячи, що справжній талант не має фізичних меж. Це місце, де працюють гуртки для дітей з інвалідністю. Для цих малюків, чиє дитинство проходить у лікарнях та на реабілітаціях, ці гуртки — ледь не єдина можливість розвиватися, малювати, спілкуватися з однолітками і просто радіти життю.

І тепер Обласна рада хоче продати і це приміщення. Забрати у дітей фарби, забрати у митців їхній простір і знову віддати все під комерцію.

Чи справді ми готові мовчки спостерігати за тим, як найбеззахисніших — ветеранів, волонтерів, художників на кріслах колісних та дітей з інвалідністю — залишають напризволяще заради бізнес-інтересів? Ми не маємо права дозволити, щоб тих, хто сьогодні найбільше потребує нашого захисту, просто викреслили з життя міста заради наживи.

Сергій Виноградов

Голова правління ЖОРУФ Реабілітація інвалідів