Неприємно, коли гості з інших міст приїздять до Житомира і ставлять власні муніципальні діагнози, зважаючи на фасади. З одного боку, це обгортка, виготовлена із несмаком та зневагою до простої естетики. З іншого боку, досі у місті немає погодженого брендбуку та вимог для вивісок крамниць та інших закладів. Пластиком, гігантоманією та кепслоком хворіють підприємці, які всіляко намагаються привернути до себе увагу.

Житомир дійсно “хворіє і бідніє”, але свідчить про це не лише убоге мислення замовників та їхніх дизайнерів. Якщо ви пройдетеся центральними вуличками, обов’язково натрапите на два суб’єкта, що трапляються найчастіше, - це аптеки та ломбарди. Ледь не на кожному першому поверсі багатоповерхівок ці сусіди майже нерозлучні. Їх так багато, що рябить в очах. Останнім часом до них ще доєднуються ігрові автомати.

Невже дух Житомира такий? Колись із Дмитром Голумбевським ми присвятили серію моєї авторської телепрограми “Погляд з Оленою Галагузою” пошуку автентики Житомира, його українського духу. Спілкувалися з викладачами, експертами, ті розмови надихали на зміни. Тим часом стіни міста волають про порятунок від безглуздя, що їм нав’язують невігласи.

Відомий урбаніст Жайме Лермер також говорить про хвороби міст і знає, як долати їх – акупунктурою. “І не завжди це робиться будівельними роботами. Іноді це впровадження нової традиції, нового звичаю, що створює сприятливі умови для трансформації”, - пише Лермер.