Коли на радіо встановили квоти для українських пісень, ми щиро раділи такій патріотичній ініціативі. Проте на практиці не всі хочуть популяризувати українське та давати дорогу молоді, про що завзято говорили чиновники.

Я поспілкувалася із місцевими артистами, які мають доробки і навіть кліпи. Це не зірки Василі із “Файної Юкрайни” з хітом типу “Уточка”. Але побачила розпач в очах співаків, від яких вимагали сотні доларів за ротацію на центральних радіостанціях і тисячі – на телеканалах (тут якраз варто подякувати місцевим медіа за безкоштовну підтримку). У кращому випадку, коли є знайомі, можна безкоштовно “запустити” пісню. А якщо немає приятелів у ЗМІ, як бути? Ніяк.

Складається враження, що у медійному просторі панує мафія, яка не хоче показувати нових зірок, а зацікавлена у втюхуванні того, що є чи було. Про смаки не сперечаються, але українцям не дають право слухати все, що подобається. Навіть окремі музичні групи у соціальних мережах не хочуть розміщувати задарма пісні. Трапляються і випадки, коли просто не відповідають, чи планують “запускати”, чи хоч мають якісь зауваження до продукту. Роблять вигляд, що вас не існує.

І як тоді бути молодим зіркам без папіків чи продюсерів Валентинів? Це відверте нищення української культури. Після прийняття квоти варто було б сформувати дієвий механізм співпраці. Сказати, що любиш Україну, не означає, що ти її насправді любиш, що з успіхом підтверджує зростання корумпованості в останні роки. Корупція давно просякла і в шоу-бізнес, а українську пісню завели на задвірки штучно. Добре, що є файні артисти, яким вдається лобіювати самобутнє, але зазвичай це не завдяки, а всупереч.

“Мені так і сказали, що не бажають ставити пісні, які змушують думати. Простіше запропонувати відверту фігню”, - ділиться знайомий артист.

Якби медіа володіли нормальні люди, вони б навпаки сприяли просуванню української пісні. Мова і про соціальну складову бізнесу: не все продається і купується, а в час національного відродження особливу увагу варто звертати на ідеологічні засади.

Як тут не згадати слова Андрія Кузьменка (Скрябіна): “Ми ніколи не дізнаємося, якою є українська музика, якщо її не буде в ефірі, і в цьому біда. Російської музики дуже багато в нашому ефірі, і ми можемо в ній орієнтуватися. Я маю дані про те, скільки виробляється дійсно якісної музики в Україні, але ніде немає можливості її послухати. Тому про що говорити, якщо мало хто знає цей продукт”.