Днями мої газетні коліжанки поклали на мене відповідальну місію - від імені усіх чоловіків висловити наш, суто чоловічий, погляд на подію, що відзначають 14 лютого. Якщо хтось не знає, то цього дня майже в усьому світі відзначають День Святого Валентина. Саме цього дядька вважають покровителем нещодавно одружених пар та всіх закоханих. Сподіваюсь наразі декому стало зрозуміло на що натякає дружина або дівчина у переддень.

Особисто я про це свято маю якесь туманне уявлення. Кожного року - так для себе - лізу в Інтернет, щоб пригадати деталі. Може якщо зараз напишу, то матиму не лише гонорар, а й додаткову користь - нарешті запам’ятаю. Отож, не заглядаючи у мережу, узагальнюю власні знання (якщо хочете достовірності, пошукайте інформацію самостійно).

Витяг: Св.Валентин - це священик, який, за однією з легенд, всупереч волі батьків таємно одружив двох закоханих і його за це стратили. Атрибути цього свята - різноманітні серця і сердечки. А ще цукерки (якщо у формі щойно згаданого атрибуту - тоді вдвічі крутіше). Також заведено у цей день дарувати так звані “валентинки” - листівки, у яких написане зізнання у коханні. При чому освідчуватися можно не лише власній дружині або чоловікові, а саме тому кого кохаєш - десь я читав, що це свято день вільного кохання. Може збрехали...

Уперше про День Св. Валентина я дізнався у школі на уроці англійської. Адже це свято, яке все більше набуває популярності (маю на увазі всілякі вечірки, конкурси присвячені цьому), не притаманне східним слов’янам. Тоді вчителі змушували читати і вивчати тексти про легенди, пов’язані з ним, про те, як відзначають у світі, навіть виготовляти “валентинки” і дарувати їх... Ну, тобто використовували привід на повну з педагогічною метою. За декілька років (плюс ця ж тема в університеті) настільки набридли...

Особисто я не надто сприймаю це свято. Мені “фіолетово”, або, як кажуть в Одесі, “сірєнєво”. Адже влаштувати романтичну вечерю із свічками із пляшкою доброго вина, завжди приємніше без будь-якого приводу. І квіти я дарую тоді, коли цього справді хочеться - а не тоді коли мусиш. Так само і подарунки. До речі, є думка, що День Св. Валентина вигадали торговці. Ну, щоб стимулювати продажі у “мертвий” сезон між новорічними святами та початком весни, коли люди, зігріті теплим сонцем, прагнуть якихось змін. Якщо взяти до уваги, що основна маса подарунків має походження з Піднебесної, то це свято можно сміливо охрестити “День китайської промисловості”

Насамкінець, наберуся нахабства і скажу таке: якщо кохана людина зовсім непрозоро натякає, що чекає подарунка або якоїсь романтичної події (наприклад, піти у кіно, у якому не були два роки) чи, принаймні, краплю уваги в День Св. Валентина, то треба задуматися над вашими стосунками. Думаю, нікому не подобається, коли змушують щось робити з під палиці... У певний момент терпець може й урватися. А ще пам’ятайте - треба тримати власну марку!


написано для газети ОГО

мини-блог: @grebionkin