От пішов я за покликом душі до військомату. Рівненського. А мене спрямували «за місцем обліку». Поїхав у Житомир, а там просто записали адресу і номер телефону. Жодних інструкцій і вказівок – увесь патріотичний настрій звели нанівець.

Імхо, дурна система (аргументів «за» іще не почув). Скільки ж іще треба всього-всього реформувати в Україні. Державна машина зараз громіздка і незграбна – доведеться, як і на Майдані, починати нам самоорганізовуватися і у військовому питанні. Організовувати на місцях боївки і загони, відпрацьовувати спільну взаємодію. Регулярно тир відвідувати або ж стати до лав страйкболістів. Думаю легко знайдемо охочих викладатиме тактику-стратегію, ділитися бойовим досвідом. В ідеалі брати участь у тижневих-місячних зборах, таборах. І т.д., і т.п.

Стосовно цього питання мені подобається швецька модель. Під час майбутніх революцій можна буде уникнути жертв, до візитів «братів» будемо краще готові…

Радію, що у нинішній час живу. Цікаві речі із нами відбуваються – свого часу я легально ухилявся від служби, працюючи у школі; років 5-6-7 тому просив не вітати мене із 23 лютого, оскільки не хотів захищати «тодішню вітчизну»… Наразі ж, якщо призовуть захищати Україну, для мене головною «бідою» є тільки те, що не дозволять користуватися смартфоном і не буде Інтернету.