Кладовище німецьких вояків у селі Бронники Рівненського району я вперше побачив у 2010 році. Тоді дивився на бетонні хрести між деревами, на могильну плиту із їхніми прізвищами і було просто цікаво. Знати історію: 199 баварців у війну купалися у місцевому ставі й тут їх і «порішили».

А ще тому, що до цього був на німецькому кладовищі «Хегевальд» («Зачарований ліс») біля Житомира. Досліджувати його теж було просто цікаво.

5 липня 2014 року о 12:54:58 (точна дата хай буде для історії) я знову був у Бронниках. Майже через чотири роки думки вже були інші. Ситуація в Україні вплинула.

Дивився на хрести і думав: чи з власної волі вони прийшли на чужу землю, щоб у ній залишитися, чи їх змусили. Думав про сепаратистів, про жителів РФ, що воюють проти України у Донбасі. Що вони так само прийшли до нас і більшість так само «вже».

А ще було цікаво знати, як весь цей час селяни, ставилися до німецьких поховань. Яким воно було одразу після війни, через 5, 10, 15 etc. років. Цього року квітів у кам’яні вази не висадили. Біля пам’ятника загиблим односельцям, що у десяти метрах, вони є.