Значить так – я теж попав під обстріл. Панікою. Трошки зачепило. Потім почитав мотиваційні пости і записи у соц.мережах і вирішив, що маю передати далі.
Отож, маєте усвідомити, що агресор не лише відкрито увірвався на нашу територію. Він почав також наступ в іншій площині – сіяти паніку.
Курс долара – для паніки. Закиди про продажних генералів і зливи АТО – для паніки, для деморалізації, зниження бойового духу.
Зберігайте спокій. Так, наші війська відступають. Так, наші добровольці в оточенні. На війні так буває. Значить маємо винести урок із цієї ситуації. Значить пізніше буде краще. Пам’ятайте, що наші хлопці боронять нашу землю.
Не ведіться на провокації. Нам із вами не видно всієї картини театру бойових дій.
Що робити кожному з нас? Заспокоїтися. Морально налаштовуйте себе, а також рідних, що візьмете зброю і підете захищати Україну.
Зберігайте спокій і вивчайте ці посилання http://coollib.com/b/190289/read та http://armor.kiev.ua/Battle/Chechen/Vulner.php. Шукайте інші.
Увімкнути мозок. Думайте щодо критики влади, військових; мітингів і пікетів – тричі подумайте чи акція дасть результат, на чию користь вона може зіграти. Ставте собі запитання до того як поширити інформацію.
Якщо раніше давали гривню для армії, для поранених, на харчі, на спорядження etc., тепер маєте давати дві гривні. Ідіть волонтерити (менше вільного часу – менше панічних думок у голові; плюс доставляєте користь).
Дуже добре написав журналіст Петро Шуклінов, який перебуває у зоні АТО:
«Единственная возможность Украины сохранить и защитить себя – мобилизация внутренних ресурсов. Никто нам не поможет. Мы должны вгрызаться в землю и упираться ногами. Мы должны стать Израилем. Есть только мы, а вокруг нас – все остальные. Упор на себя. Упор на свои возможности и ресурсы. Упор на гражданское общество. Террористическая организация Россия, которая почему-то возомнила себя страной, будет только наращивать усилия по уничтожению украинского государства. И украинец не имеет права отступить. Уперлись, вгрызлись в землю. И пусть земля горит под ногами оккупационных войск».
Впираємося, вгризаємося. Вибачте, зараз скажу грубо: хуй їм, а не Україну.
До речі, москалям із 1 серпня заборонено вживати морфему «ну_ви_зрозуміли_яку» – це іще раз, певним чином, підтверджує, що ми вільніші за них.
І ми переможемо. Так, будуть втрати. Так, можлива тимчасова окупація. Так, може бути дофіга всього іншого. Але – ми на своїй землі.
В українців є традиція – боротися за Україну, навіть, якщо для цього потрібні десятки років, чи цілі сторіччя.
Заспокоїлися? Пішли перемагати...
Ознайомтеся з моїми фотоблогами:
