У суботу 20 вересня мене запросили читати майстер-клас у Харків. Розповідав про Youtube, просування відео.
Увечері на вокзалі, коли вже стояв біля вагону, до мене підійшла дівчина, 23-26 років. Запитала чи я до Києва їду, потім почала "давить на жалость" - мовляв, ми щойно з Алчевська, допоможіть влаштуватися у столиці, ми тут мерзнемо, ми заплатимо...
Порадив їй звернутися до волонтерів у фойє вокзалу - вона тільки відмахнулася, типу нічого вартого запропунувати не можуть.
А потім, коли я уже передав провіднику квиток, почув як та сама дівчина свариться зі знайомими їй чоловіком-однолітком і старшою жінкою... Її негатив "долетів" до моєї спини...
Розмірковуючи над цим випадком, читаючи про засилля "донецьких", про те, як поводять себе ці "біженці", подумав, що вони не засвоїли урок, війна їх нічому так і не навчила. І треба відкидати - нахрєн! - нашу толерантність й обов'язково влаштовувати фільтрацію. І цю дівчину з Алчевська іще треба запитати чи ходила вона на "референдум", чи може хтось підтвердити, що вона не підтримувала терористів etc. У кожному конкретному випадку треба намагатися дізнатися чи не сама людина посприяла тому, що війна прийшла у її дім, чи не була її бездіяльність "запрошенням" для Градів і мінометів...
Можливо, якось нелюдяно, але гостинність може нам обернутися поширенням зараження. І найгірше - ми цим людям зробимо "ведмежу послугу", вони не "засвоять урок" і життю доведеться створити для них іще гіршу ситуацію.
Бонус - десять моїх світлин сонячного вересневого Харкова.
Пропоную ознайомитися з моїми фотоблогами:
