Я не шкодую, що не пішов на допрем’єрний показ фільму Поводир у Рівному. Однак я би шкодував, якби пропустив картину на великому екрані.
Дуже сильне кіно. Важке. Майстерне. Все, як я люблю, – шикарна гра акторів, сценарій, динаміка, хороша режисура. Зйомки у таких знайомих місцях, таких рідних, де я був не один раз (у Таракановому форті, наприклад) – від цього також приємно.
І зауважте, що в основі сюжет із української історії, яка є… непростою і тому не кожному режисеру вдається її подати. І Санін майстерно з цим впорався.
Я вражений. Кінокартина світового рівня, гідно представить Україну на премії Оскар.
Радію, що в Україні є кіно. Є режисери, у яких можна вкладати. Десь у стрічці новин побачив слова з чиєїсь рецензії на фільм – Поводир «не вишенька на торті, і навіть не сам торт, а форма для випікання». Абсолютно згоден – картина є прикладом, рамкою, шаблоном, який можна використовувати, щоб робити українське кіно, знімати так, щоб сарафанне радіо соціальних мереж було кращою рекламною кампанією. Як інтернет-маркетологу цікаво побачити цифри касових зборів.
... Життя - цікава штука: у вересні я був у Харкові й бачив пам'ятник тим самим винищеним кобзарям
