Цікаву думку висловив київський однопартієць: “...після спостереження за багатьма "громадсько-стурбованими" персонажами. Вони знають що треба і як треба, і готові на шмаття порвати будь-яку ідею та пропозицію.

Але коли виходиш до них з пропозицію йти у владу на місцевих виборах - моментально знаходяться десятки аргументів чому "Ні", замість хоча б одного чому "Так"...”

З досвіду підготовки нашої команди додам ще одну проблему. Навіть коли у вас є кандидати, це не означає, що є ті, хто їх підтримає.

Багато слів про необхідність приходу нових команд, зміни політиків, принципів, чесності... На ділі ж ті, хто про це говорить, не готовий підтримувати “нових”. Вся підтримка - дружнє похлопування по плечу.

Людина знайде 100500 аргументів чому "ті" погані, розповість як треба… Але запропонуй їй свою команду як альтернативу, аргументуй необхідність матеріальної підтримки принаймні 50-500 грн. в місяць, або запропонуй їй власним інтелектом приєднатись до команди, яку 5 хв. назад всі хвалили: вмикається мороз.

От і виходить, що всі ганять "організовану злочинну владу", але взяти участь у організації альтернативи їй - не бажають, а пропозиції зробити це вважають чєюсь персональною зацікавленістю.

Олександр Равчев, там же написав: “Ці люди приречені жувати соплі та нити, що все погано, замість того щоб хоча б раз взяти на себе відповідальність та вирішити проблему.”

Користуючись алегорією використаною Томарою Коваль: маємо ситуацію, коли наші виборці діють як кредитори, а не інвестори. Ви десь бачили позичальника, який хоче повернути кредитору більше, ніж узяв? А наші виборці саме цього й хочуть, замість того аби самому пошукати кого проінвестувати і отримувати дохід з торицею.

Тепер задумайтесь чи вдасться Житомиру цього року примножити свої здобутки, якщо перевірений стартап-команда, яка у владі і схемах не була, на Майдані вигрібала, чиновниками незлюблена, нікому в результаті не цікава

П. С.: Надо понять.