18-05-2015 932
Як «шоколадники» по-шахрайськи
хочуть знищити українське село
28 травня 2015 року сесія Житомирської облради має розглядати проект рішення щодо схвалення перспективного плану формування територіальних громад Житомирської області. Все це робиться шахрайськими методами і призведе до знищення українського села – стверджує в інтерв’ю магістр державного управління, головний редактор газети «Сільське життя», голова Громадської організації «Влада-народу!» Валерій Івановський.
Відразу варто повідомити, що якщо через великий об’єм дана публікація розміститься у блозі не повністю, то у розширеному вигляді її можна прочитати на сайті silske.org, а повністю прочитати у черговому номері газети «Сільське життя» від 22.05.2015 р.
-Валерію Володимировичу, останні кілька тижнів громади Житомирщини «колотить» від спроб їхнього так званого «добровільного» об’єднання. Що ви, як фахівець державного управління і журналіст, який добре знає, чим живе сьогодні поліське село, скажете з цього приводу?
- Законодавча база для цієї «реформи» абсолютно не готова – це я заявляю саме як магістр державного управління.
Ви подивіться, основою запропонованих змін на селі є Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» від 5 лютого 2015 року, який підписаний Порошенком.
Так от, цей законодавчий акт, який має кардинально змінити життя всієї України складається лише … з 11 статей!? Хіба в них можна передбачити всі тисячі нюансів, які вже виникають навіть на етапі підготовки цієї «реформи», не говорячи вже про її запровадження? Звичайно – ні. Якби там було три сотні статей, то й вони б не відповіли на всі запитання. Але тоді б хоча б можна було сказати, що Верховна Рада та Президент серйозно віднеслися до законодавчої підготовки цього проекту.
Методику формування спроможних територіальних громад Кабміном було затверджено 8 квітня 2015 року. Враховуючи, що Яценюк очолює виконавчу владу в нашій державі, яка налічує сотні тисяч держслужбовців, від Кабміну до виконкому сільради, то можна було б припустити, що цей документ, дійсно, стане дороговказом, який дасть відповіді, які виникатимуть під час «добровільного» об’єднання громад.
В ідеалі це мав би бути об’ємним документом, в якому передбачено всі аспекти реформи: виникло питання, подивився у «методичку» і працюй далі, втілюй рішення президента, уряду, з’їзду чи пленуму в життя, живи багато й щасливо… Але ж Методичка від уряду – це всього … 14 пунктів загальних фраз (дві сторінки прюс ще бланк паспорта громади), які можна тлумачити по-різному і чіткий механізм їх реалізації відсутній.
Більше того, у статті 11 закону та в урядовій методичці взагалі відсутнє слово «добровільно». У назві закону є, а далі - й слід простиг.
І переконайте мене після цього, що наша центральна влада серйозно ставиться до цієї «реформи».
Тоді виникає цілком логічне запитання: то кому ж це все потрібно?
Відповідь ми знайдемо у кожного сільського голови на столі, де лежить розовсюджений владою «Практичний посібник з питань формування спроможних територіальних громад», який ніякої юридичної сили не має, але чомусь всі на нього орієнтуються.
Це – хоч щось, якщо Президент, уряд та ВРУ так нехлюйськи поставилися до підготовки та проведення реформи села, яку вони намагаються провести добровільно-примусово, як колись більшовики заганяли людей в колгоспи.
По-перше, дивує те, що у назві практичного посібника чомусь також відсутнє слово «добровільне» - про нього й тут по-шахрайськи забуто. І, як тепер бачимо чому: бо про принцип добровільності, зараз, під час практичної роботи щодо об’єднання громад, взагалі забуто: область «нарізає» завдання районам, як потрібно «добровільно» об’єднуватися громадам, а ті «викручують руки» сільським головам.
Окрім того, що там випав принцип добровільності, він ще й має зовсім іншу назву, бо ж в законі говориться саме про добровільне об’єднання територіальних громад, а не формування спроможних територіальних громад. Це – різні речі. То ж влада, підсовуючи сільським головам оцю «писульку», яка не має жодної юридичної сили, просто вводить їх в оману.
Цим шахрайстовом влада хоче змусити очільників сільських громад забути про добровільність їхніх дій, що є першочерговою умовою закону. І не лише хоче - вона так і діє.
Якщо все проводиться саме так, як у названому посібнику, то давайте розберемося, а кому ж це все потрібно, кому це вигодно?
Відповідь проста. Її можна знайти у повідомленні, яке красується над самою назвою посібника: «Підготовлено в рамках проекту “Ініціатива захисту прав та представлення інтересів місцевого самоврядування в Україні” (проект ДІАЛОГ), що стало можливим завдяки підтримці американського народу, здійсненій через USAID».
Ось так – вигідно це, виявляється, «американському народову», який «добре розуміє» наші з вами реалії і має право вказувати, що нам робити і як, щоб це сподобалося «американському народу», що є вагомим аргументом для надання черговго траншу кредиту МВФ, а, по-суті, американський зашморг української держави, з якого вона вже навряд чи вилізе.
У першому ж абзаці передмови посібника сказано: «Кожна реформа потребує своїх виконавців та їх глибокого розуміння суті реформування. Без цього будь-яка, навіть найліпше підготовлена, реформа приречена на провал».
Оскільки у нас немає ні справжніх виконавців, навіть судячи з того, як підготовлено закон та методику, не говорячи вже про чиновників обласного та районного рівня, які самі не розуміють суті реформування, якщо взяти хоча б те, як вони ігнорують добровільність у цій справі, то далі практичний посібник можна не розглядати, бо ж сам «американський народ» стверджує, що ця реформа приречена на провал.
Але подивимося, що ж далі пропонує нам «американський народ». Далі у посібнику зазначається, що «метою реформи місцевого самоврядування є, передусім, забезпечення його спроможності самостійно, за рахунок власних ресурсів, вирішувати питання місцевого значення.
Йдеться про наділення територіальних громад більшими ресурсами та про мобілізацію їхніх внутрішніх резервів.
Перш за все, мова йде про зарахування до їхніх бюджетів 60% податку на доходи громадян. З додаткових ресурсів у ході реформи місцеві ради отримують власний земельний податок, ставки якого на своїй території кожна рада встановлюватиме самостійно.
При цьому до юрисдикції кожної ради передаються всі землі відповідної громади, в тому числі й за межами населених пунктів. Також запроваджується обов’язковий у країнах зі спроможним місцевим самоврядуванням місцевий податок на нерухоме майно. Рішення про його запровадження та про його ставки кожна місцева рада теж приймає самостійно. Громада отримує також 5% від продажу пального на АЗС, алкогольних та тютюнових виробів. Крім того, за бюджетами місцевого самоврядування залишаються такі джерела, як раніше закріплені місцеві податки і збори».
Гарно, соловейком, «співає» «американський народ». Але виникає цілком доречне запитання: навіщо створювати територіальні громади, якщо вони вже є? Дай їм ті повноваження, які їм обіцяються – і все. Досить. Не морочіть людям голови. Це і буде реальна децентралізація, про яку «пядесять» раз говорять уряд, президент і народні депутати.
Далі все знаючий про нас «американський народ» безальтернативно заявляє, про негативні наслідки існування територіальних громад у нинішньому вигляді, бо «надмірна частина ресурсів у таких громадах і далі витрачатиметься на утримання управлінського апарату, а для реалізації серйозних проектів місцевого розвитку коштів не вистачатиме. Тому реформа місцевого самоврядування, враховуючи
позитивний як ЄВРОПЕЙСЬКИЙ, так і власний історичний досвід, передбачає об’єднання (укрупнення) територіальних громад.
При цьому за кошти платників податків утримуватиметься одна рада, один голова, один виконком, а не декілька – що збереже кошти для реальних справ».
Звучить гарно. Особливо – про європейський досвід. Але подивимося, що ж взамін пропонує «американський народ». Далі слід перерахувати поіменно всі структури, що пропонуються створити, і врахувати, що, виходячи з сучасних реалій, сектор – це 1-2 службовці, відділ – це 3-5 чиновників, а управління – 10-12.
То ж, цитуємо дослівно:
«Виходячи з функцій органів місцевого самоврядування спроможних територіальних громад, пропонуємо умовну мінімальну структуру їх виконавчих органів:
- голова територіальної громади;
- 2-3 заступники голови територіальної громади;
- секретар ради територіальної громади;
- фінансове управління;
- відділ комунальної власності та земельних відносин;
- сектор з юридичних питань;
- відділ житлово-комунального господарства, благоустрою, охорони
навколишнього природного середовища та інфраструктури;
- відділ економічного розвитку, торгівлі та інвестицій;
- відділ містобудування, архітектури та капітального будівництва;
- служба містобудівного кадастру;
- загальний відділ;
- сектор організаційно-кадрової роботи;
- відділ ведення Державного реєстру виборців;
- центр надання адміністративних послуг;
- дозвільний центр;
- сектор з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення і територій;
- архівний відділ;
- відділ освіти, молоді та спорту;
- відділ культури, туризму та з питань діяльності засобів масової інформації;
- управління соціального захисту населення та праці;
- служба у справах дітей, центр сім’ї та молоді, центр обліку бездомних осіб;
- відділ охорони здоров’я;
- старости територіальної громади у складі виконавчого комітету».
Ось так. Якщо хтось не закладав пальці, щоб порахувати, то підскажу, що це від 86 до 112 чоловік! Стільки, як зараз у райдержадмінстрації.
Не будемо розглядати всі пропозиції щодо об’єднання громад, наприклад, Житомирського району району, бо вони всі розсипаються та переробляються мало не щодня. Поки що більш стабільно визріло два варіанти: Тетерівська, Корчацька та Денишівська сільради з центром у Тетерівці та Сінгурівська, Коднянська, Миролюбівська, Вертокиївська, Озерянківська, Головенківська та Руднє-Городищенська сільради з центром у Сінгурах.
Чи потягнуть ці дві умовно новостворені громади такий штат управлінців? Звичайно – ні. Навіть на утримання такого управлінського апарату коштів не вистачить, не говорячи вже на утримання приміщень для них і не говорячи вже навіть про якісь справи з вирішення нагальних питань з життя громад.
І це вже свідчить про майбутній провал запропонованої «реформи».
За найскромнішими прикидками третина наших сіл почне стрімко занепадати і перетвориться на ті, від яких залишилася лише назва.
-Чому ви так вважаєте?
-Тому що, після «добровільного» об’єднання громад, уряд затвердить нові методики чи посібники по «упорядкуванню», а простіше – ліквідації, шкіл, бібліотек, закладів культури, медичних закладів. І всі ми розуміємо, яка доля чекає ці села та їхніх мешканців.
Але я все ж хочу завершити розгляд Посібника, який, як ми бачимо, є керуючим документом, процесу об’єднання громад. Навіть у ньому визнано, що він має займати досить значний проміжок часу: понад 175 днів. Тобто, реально – більше, ніж півроку.
Методика урядом затверджена 8 квітня, тобто процес має завершитися не раніше жовтня, якщо б, звичайно, він розпочався б наступного дня після затвердження методики. То чому вже на 28 травня запланована сесія обласної ради, яка своїм рішенням має затвердити остаточний варіант об’єднання громад?
Якщо взяти, наприклад, наш район, то у нас ще не проведено жодного законного рішення про об’єднання громад до стадії розгляду його сесією обласної ради. Кому потрібне таке «окозамилювання», яке відразу породить тисячі проблем?
- І як відреагувала обласна влада на «добровільне» об’єднання громад?
-Я ознайомився з документами, прийнятими обласною владою по цій справі. Вони розміщені на сайті облдержадміністрації, а от сайт обласної ради взагалі незрозумілий – кудись поділися рішення, проекти, депутатський корпус – одні новини, зокрема, про пам’ятник морозиву. Це, мабуть, для керівництва ради зараз важливіше, ніж майбутнє поліського села.
Отож, як вже ми говорили, 8 квітня уряд породив халтурну Методику формування спроможних територіальних громад, де про добровільність мова не йде. А вже 9 квітня з’являється документ у вигляді СПІЛЬНОГО розпорядження голови обласної державної адміністрації та голови обласної ради «Про створення регіональної робочої групи з розроблення перспективного плану формування територіальних громад Житомирської області».
І у зв’язку з цим виникає чимало запитань.
По-перше, чому така поспішність – розпорядження видане наступного дня після затвердження урядом Методики?
Якщо взяти по суті, то процес добровільного об’єднання територіальних громад, якщо її проводити серйозно, має бути історичного значення. Щось на зразок відомої старшому поколінню «столипінської реформи» у Росії понад сто років тому. І це означає, що до нього потрібно ставитися виважено, відповідально, з урахуванням місцевої специфіки та ставлення місцевих громад.
Чи можна врахувати все це за одну добу? Сумніваюся. Та й взагалі – навіщо така поспішність, коли ні в законі, ні в методичці не вказано жодного часового інтервалу – ні початку «реформи», ні її закінчення?
Так і виникає запитання: куди поспішають пани Машковський та Француз??
Чи отримали вказівку «продавити» це питання, щоб, зрадивши перспективу поліського села, дати можливість Яценюку знову прогнутися перед своїми заокеанськими господарями і випросити черговий транш, бо без кредитів уряд скинуть вилами – за його бездарну діяльність?
Щоб, замість того, щоб проводити дійсні реформи, які забезпечили б поступальний та дійсно незалежний розвиток України, посадити нас та наших дітей і внуків на «фінансову голку» Заходу і бути його вірними рабами?
По-друге, чому вишезгадане розпорядження вийшло спільним – підписане головою ОДА та головою облради?
Це є порушенням статті 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», де сказано чітко - голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження ОДНООСОБОВО і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.
Тому, зліплене нашвидкоруч, спільне розпорядження на двох є просто незаконним, а тому й всі дії по його виконанню є злочинними.
По-третє, в преамбулі розпорядження сказано, що воно підписане на основі статей 5, 11 Закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад».
Не будемо запитувати, чому в ньому не згадується Методика уряду, але при чому тут стаття 5 закону, якщо там ОДА взагалі не згадується? А стаття 6, чомусь, де облдержадміністраціям законом «нарізані» конкретні завдання щодо отримання повідомлень щодо утворення громадами, що мають намір об’єднатися, спільних робочих груп – не згадується.
До речі, запитання пану Машковському – скільки ОДА отримала таких повідомлень? І це не просто запитання з цікавості. Бо у тій же статті сказано: «Утворення спільної робочої групи є початком процедури добровільного об’єднання територіальних громад».
Ось коли процес має початок. І завершуватися він має, згідно тих практичних посібників, що розіслані владою, як керівництво до дії, всім сільським, селищним та міський головам – аж через півроку!
І чи не тому пани Машковський та Француз просто не згадують дану статтю закону у незаконному розпорядженні, що, винісши питання на сесію облради 28 травня, вони не лише незаконно видали розпорядження, а й займаєтеся елементарним шахрайством, ставлячи «воза поперед коня», грубо попираючи закон, де принцип добровільності проголошений основним?
Не згадують чомусь перші особи області у своєму «розпорядженні» й статтю 7 закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад», де сказано, що обласна державна адміністрація протягом 10 робочих днів з дня отримання проекту рішення щодо добровільного об’єднання територіальних громад готує відповідний висновок, що затверджується розпорядженням голови обласної державної адміністрації.
Пане Мошківський, скільки таких висновків зробила Житомирська ОДА і де ваші відповідні розпорядження? В усякому разі, на офіційному сайті немає жодного.
А скільки сільських, селищних, міських голів, пане Француз, звернулося до облради з поданням про утворення об’єднаної територіальної громади? А скільки відповідних рішень прийняла обласна рада протягом 30-ти днів - як все це передбачається статтями вищеназваного закону, про які ви чомусь у «спільному розпорядженні» забули назвати?
Ось так виглядає спільне розпорядження голів ОДА та облради навіть на перший погляд.
І це ще ми не дійшли до суті цього «розпорядження». Там, з юридичної точки зору, ситуація не краща.
У першому пункті знову проігнорований принцип добровільності, проголошений законом: «Утворити регіональну робочу групу з розроблення перспективного плану формування територіальних громад Житомирської області…»
У другому пункті пани Машковський та Француз взагалі «приліпили» до цієї справи голів райдержадміністрацій, і навіть попереджають про їхню персональну відповідальність, хоча у жодному з вище згаданих документів вони не згадуються.
І правильно, бо після добровільного об’єднання громад вони автоматично втрачають посади. То ж чи будуть вони сумлінно виконувати це завдання? Відповідь риторична. У народних депутатів, Порошенкових клерків, урядових чиновників хоч на це вистачило «клепки» в голові, а наші губернатор та спікер, мабуть, сліпо підписують все, що їм підсовує апарат, навіть не задумуючись на змістом документів.
І в результаті головам РДА доручено «до 27 квітня 2015 року розробити та надати організаційному відділу аппарату облдержадміністрації ПРОЕКТИ перспективних планів формування об’єднаних територіальних громад». При цьому навіть не уточнено: плани чого? Району, міста, області?
От ті й «наробили». Не знаю, як інші райони, а проведена 15 травня чи то нарада, чи то черговий «базар», що був ініційований головою Житомирської райради Парфентієвою, засвідчив, що у справі «добровільного» об’єднання громад ще й «кіт не валявся».
Тому, що там подав до ОДА нещодавно призначений голова Житомирської РДА Михайлов до 27 квітня – невідомо. Він сам, до речі на те зібрання сільських голів так і не з’явився. А тому очільники сільських громад району так і не зрозуміли, що ж їм робити: починати процес об’єднання чи ні? Чи за людей все вирішили Машковський з Французом?
До речі, голова райради Парфентієва, яка до цієї справи взагалі не має ніякого відношення, навіть за тим незаконним «спільним розпорядженням», вперто намагалася довести до сільських голів думку, що потрібно організувати одну спільну районну громаду, бо «обласна рада віддасть їх місту Житомиру». При цьому вона говорила, що місту потрібно розвиватися і їм потрібні прилеглі землі. З реплік сільських голів було видно, що вони не розуміють: чиї вона захищає інтереси: міста Житомира, де у неї бізнесові інтереси, чи громад району?
Та й Михайлов, і думку висловлював, і доручив апарату провести опитування сільських голів, щодо приєднання всього Житомирського району до міста Житомира. І за інформацією з облради, саме це рішення має розглядатися на сесії 28 травня. Складається враження, що Михайлов та Парфентієва вже домовилися з місцевими «шоколадниками» про здачу району взамін на посади у новій структурі. А думку людей та громад при цьому взгалі ніхто не враховує.
Якщо це так, то стає зрозумілим, чому вони не допомогли організувати процес добровільного об’єднання громад згідно закону, а, навпаки, робили все можливе, щоб дезорієнтувати сільських голів. Гадаю, що громади району ще нададуть їм за це оцінку, в тому числі й на місцевих виборах.
Нагадую, це відбулося 15 травня. І це підтверджує, що громади Житомирського району не готові до об’єднання до цих пір. І тому цей процес, згідно закону, офіційно навіть не починався.
А згідно спільного розпорядження Машковського та Француза, Регіональній робочій групі до 15 травня 2015 року доручено розглянути перспективний план формування територіальних громад Житомирської області, надати висновок щодо відповідності його вимогам Конституції, законам України, та подати на схвалення обласній раді. Того ж числа доручено організаційному відділу апарату облдержадміністрації підготувати та подати на розгляд обласній раді проект щодо схвалення перспективного плану формування територіальних громад Житомирської області.
Тут теж варто зупинитися більш детально.
По-перше, якщо сесія обради призначена на 28 травня, то де проект рішення, який, згідно закону про доступ до публічної інформації, мав бути оприлюдненим ще 8 травня?
По-друге, місцеві «шоколадники» продовжують вводити в оману і депутатів, і очільників місцевих громад, і простих людей. Що мається на увазі?
У процитованому пункті «спільного розпорядження» доручено Регіональній робочій групі розглянути перспективний план формування територіальних громад Житомирської області, надати висновок щодо відповідності його вимогам Конституції, законам України, та подати на схвалення обласній раді. Але, це не передбачено законом.
А те, чого вимагає закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад» щодо роботи ОДА у цьому процесі, грубо ігнорується: зокрема, ст. 2 (принципи добровільності), п.4 ст.7 – що облдержадміністрація протягом 10 робочих днів з дня отримання проекту рішення щодо добровільного об’єднання територіальних громад готує відповідний висновок, що затверджується розпорядженням голови обласної державної адміністрації тощо.
Тобто, замість того, щоб ОДА робила висновок відповідності законам та Конституції рішень громад на об’єднання, Машковський-Француз доручають Регіональній робочій групі розглянути зліплений невідомо ким тишком-нишком перспективний план формування територіальних громад Житомирської області, надати висновок щодо відповідності його вимогам Конституції, законам України, та подати на схвалення обласній раді.
А це є не лише грубим порушенням законодавства, а й відвертим шахрайством.
То ж, як бачимо, жоден документ, яким керується процес «добровільного» об’єднання громад, не витримує ніякої критики. І я звертаюся до панів Машковського та Француза: припиніть шахрайство і поверніться до діючого законодавства. Виходячи з цього, якщо губернатор і спікер й надалі гнутимуть цю лінію, то депутатам облради потрібно зняти з розгляду дане питання сесією 28 травня з відповідною резолюцією. А керівникам області нагадую, що порядні люди за таких обставин подають у відставку.
-Дякую за глибокий аналіз вищезгаданих документів. Це багато кому відкриє очі на ситуацію, що створилася навколо об’єднання громад. І все ж, за інформацією з облради, згідно плану ОДА громади Житомирського району відходять до міста Житомира. Що їх очікує у даному випадку?
- Цей варіант – найгірший для громад району. Хоча у мене виникають сумніви й у цьому варіанті від обласної влади. Так, згідно Методики, до Житомира можуть бути приєднані громади на відстані 20-25 кілометрів від міста. А у нас є населені пункти, відстань до яких майже вдвічі більша.
Стосовно ж запитання можу сказати, що зараз всі сільські ради мають власний бюджет. Хто більше, хто менший, але – свій. І витрачається він на потреби громади. До того ж, зараз існує ще й бюджет району, завдяки якому вирішується чимало проблем сільських громад.
За планом «шоколадників», має бути один спільний бюджет з містом Житомиром. Врахуйте, що депутатів у спільній раді від міста буде завжди більше, ніж від району. Тому й кошти підуть, в основному, туди ж.
Зараз, худо-бідно, а робляться ремонти будинків культури, клубів, ФАПів, шкіл, доріг, освітлюються вулиці тощо. А потім що? Їх не те що не будуть ремонтувати, бо фінансування буде за залишковим принципом, а взагалі закриють, що зараз називається досить делікатно – «впорядкуванням».
А закриють ці заклади, скільки ще проіснує село? Селяни це краще знають, ніж мешканці міст. Неходавно я почув від одного сільського голови простий, але вагомий аргумент: навіть якщо взяти елементарне - коли взимку замете дороги в селі, хто їх буде чистити?
Тому думка тих сільських голів, з якими мені довелося поговорити, одностайна: нинішня «реформа» - це знищення українського села. Спочатку занепадуть третина з них, а інші – згодом.
Тому я категорично проти об’єднання з містом. Таку ж думку підтримують і сільські голови. На жаль, вони не почуті.
Тут, як ніколи, ініціативу у свої руки мала б взяти Асоціація сільських та селищних голів, але, мабуть, влада вже й з ними домовилася. Ось така у нас «громадська організація», яка б мала захищати інтереси сільських громад, а на ділі, вона, і при регіоналах, і зараз – просто прислужує владі. В усякому разі, жодної їхньої позиції з цього приводу я не чув.
Якщо взяти наш Житомирський район, то, дійсно, я гадаю, деякі місцеві громади визріли для об’єднання, саме їм і потрібно надати можливість створити спільні громади.
Тут, на мою думку, потрібно діяти поетапно. Спочатку, якщо захочуть, хай об’єднуться ті громади, об’єднання яких напрошується самим життям. Наприклад, Туровецьку сільраду можна приєднати до Ліщинської, Буківську до Денешів, Руднє-Городище до Троянова, Вертокиївку та Миролюбівку до Кодні, Заможне до Василівки, Глибочок до Високої Печі тощо.
- Але і разом вони не будуть більш фінансово спроможними?
- Так. От тому-то й повинна держава створити їм такі умови та преференції, щоб вони мали змогу швидко підтягнутися до фінансово спроможних громад. Отоді буде хоч якийсь сенс проводити об’єднання.
І це буде так званим «пілотним проектом», який покаже, чи є взагалі підстава морочити голову людям з «добровільним» об’єднанням.
До речі, про «пілотний проект». Будь-яка реформа має відбуватися за таким ланцюгом: ідея – обговорення - прийняття рішення про реформу – створення законодавчої та нормативної бази – проведення «пілотного проекту» - підведення його підсумків та внесення коректив – запровадження реформи в життя з подальшим її коригуванням під час її здійснення – підведення підсумків реформи.
Я не розумію, навіщо «стригти» більш заможні громади, нав’язуючи їм «причепи» з проблемами сіл, до яких вони не мають жодного відношення.
Мені зрозуміла позиція Зарічанського сільського голови В.Ткачука, який проти будь-яких приєднань.
Так, дійсно, до сільського бюджету Зарічан надходить найбільша кількість коштів у районі – 14 мільйонів. Так вони що, їх у когось вкрали? Вони роками створювали умови підприємцям та підприємствам, щоб ті приходили на їхню територію, працювали і наповнювали місцевий бюджет.
Так, вони врахували і наближеність до обласного центру, і прилеглість до траси тощо. А що, у нас мало сільрад, які мають подібні умови. Хай вивчають досвід зарічанців і впроваджують у себе. Під лежачий камінь вода не тече.
Якщо добре придивитися, то у нас ще чимало невикористаних резервів.
Так, у далекій Головенці є підприємець, який серйозно займається збором лікарських трав, Троянів й інші громади, наприклад, могли б напоїти увесь Житомир березовим соком, більш серйозно можна відпрацювати механізми співпраці з мисливськими господарствами з користю для громад тощо.
А нашим вагомим джерелом наповнення сільських бюджетів мав би стати – пісок! Можна було б давно унормувати його видобування і більшість громад мали б мільйони й мільйони, які зараз осідають у приватних кишенях. А граніт?..
Та що там говорити, невикористаних резервів у нас – море…
А так, що – знову «розкуркулення», як у тридцяті роки минулого століття? Більш заможні громади «обдеремо», а що далі?
Тому я закликаю депутатів Житомирської обласної ради зняти питання про «добровільне» об’єднання громад з порядку денного сесії 28 травня, а громадських активістів та національно-свідомі сили втрутитися у цей процес. Поки не пізно.
- Дякую за розмову.
С.ПОЛІЩУК
