31 березня 2020, 09:17 Житомир: °C
Валерій Івановський
Головний редатор газети "Сільське життя", магістр державного управління, політолог, письменник, голова Житомирської громадської організації "Влада - народу!"

Хто зупинить шахрайство «шоколадників»?

 

Хто зупинить шахрайство «шоколадників»?

                    або Битва за Житомирський район

 

 

Дана публікація є продовженням матеріалу «Як «шоколадники» по-шахрайськи знищують українське село», що був надрукований у газеті «Сільське життя» та розміщений на сайтах silske.org  silske.org/glavnaya/703-yak-shokoladniki-po-shahrayski-hochut-znischiti-ukrayinske-selo.html і у блозі В.Івановського на сайті Житомир.інфо.

Кажу чесно, що коли у відстоюванні інтересів чи то редакції газети, чи то громади Житомирського району в цілому, сподіваюся лише на себе, то справа закінчується успіхом. Якщо ж до справи залучається хтось інший – результати непередбачувані. Бо ж заслані «козачки» від влади завжди мають на меті одне: зірвати будь-який задум у боротьбі з усіма антинародними режимами, що існували в Україні у роки останньої незалежності.


Так, у лютому 2014 року, якби сподівався та вмовляв інших представників громадського руху, то регіонали Кулик та Степаненко ще й досі б сиділи у своїх кріслах. І лише власною дією, з вилами в руках, вдалося довершити справу з успіхом.


От і в останні дні, коли вирішується доля існування Житомирського району та більшості поліських сіл, лише коли діяв сам, то захистив інтереси громад району від рейдерського наскоку «шоколадників», які також, як і їхні попередники, вже цілком заслужено отримали від мене назву – мерзотників.


То ж, про все по порядку і відверто – бо час, коли пройдисвіти, на догоду США та Європі, намагаються знищити українське село та Житомирський район як адміністративну одиницю, не залишають права кривити душею.

Нарада в райраді



Ідея провести засідання «круглого столу», на якому розглянути «добровільне» об’єднання територіальних громад, виникла після того, як довелося побувати 15 травня на відповідній нараді у Житомирській райраді, яку проводила поки що її голова Парфентієва.

Тоді вона брехливо, по-шахрайськи намагалася нав’язати очільникам місцевих громад думку про те, що «добровільне» об’єднання громад відбудеться у все одно, бо це вирішено обласною владою, і від голів сільрад вже нічого не залежить, і їм залишається лише організовано підтримати цю «реформу», а також погодитися з тим, що частина громад, разом із землями, мають відійти до міста Житомира, оскільки, як вона сама пояснила, «місто теж повинно розвиватися». 

На репліку сільських голів з цього приводу, що якщо місту потрібні наші землі, то нехай купляє, Парфентієва не відреагувала.

І все було б добре, і, можливо, Парфентієва й отримала б запланований «одобрямс» від представників громад, якби вони самі не запросили на зустріч Івановського.

Хочу сказати, що влада місцевих «шоколадників»-мерзотників продовжує «славну» традицію регіоналів, коли редакція газети «Сільське життя», яка вірою і правдою служить громаді району з першого дня його заснування, на всі заходи в райдержадміністрацію та райраду не запрошується. Бо її редактор у своїх поглядах та переконаннях, людина повністю незалежна і відданий лише одному – захисту інтересів своїх читачів та Житомирського району в цілому, багаторічним літописом славних традицій якого і є «Сільське життя». 

Зовсім інші завдання покладаються на незаконно створений ще Куликом «брехунець», завданням якого було і залишається лише одне – прославляння всіх діянь місцевої влади, якими б зухвалими і ганебними вони не були: від закриття шкіл до незаконного виділення лісу для «ведення садівництва» на кістках розстріляних людей. А в сучасних реаліях – повний «одобрямс» дій мерзотників при районній владі щодо «добровільного» об’єднання громад, а фактично - знищення Житомирського району як адміністративної одиниці.

І якщо сказати відверто, то величезна помилка і регіоналів, і «шоколадників» у тому, що вони не враховували «фактор Івановського», «фактор газети «Сільське життя» як у житті району, так і області.

Та повернемося до наради 15 травня, коли сільські голови, багато з яких очолюють місцеві громади по 20-30 років ще більше переконалися, що так звана «реформа» від «шоколадників» зліплена нашвидкоруч, і вона призведе до занепаду українського села, як колись кучмівська «реформа» призвела до знищення економічної основи села – колгоспів, які потім також «реформували» на КСП. Що з того сталося, можна побачити у селах по залишкам колишніх ферм та полів. 

Але одне діло знати, а інше – публічно висловити свою позицію з цього. Бо значна частина сільських голів рідко наважується висловлюватися проти влади, якою б вона не була, а частина з них є просто пристосуванцями. І якщо, наприклад, на тій зустрічі Левківський сільський голова О.Окоча, Тетерівський – Л.Мельничук, Кам’янський – В.Петрук, Зарічанський – В.Ткачук чітко висловили свою позицію, то чого хоче, наприклад, Сінгурівський голова В.Прокопець зрозуміти важко.

Так, він заявляв, що підримує ідею добровільного об’єднання громад бердичівського напрямку, які підтримують нібито всі сільські голови, окрім троянівського – М.Білеуша. Але на нараді, замість того, щоб закликати Парфентієву припинити примусово заганяти громади району у нарізані нею та бізнесменами з Житомирської міськради «резервації», закликав колег підписатися під невідомо якої юридичної сили документом, щоб створити «єдину громаду Житомирського району» та ще й підіграв фальсифікаторам з районної влади, запропонувавши провести загальні збори сільських голів, депутатів райради, керівників підприємств, що згодом тими й було використано як засіб маніпуляції громадською свідомістю та введення поважних людей району в оману, про що мова йтиме нижче.

І це при тому, що всі виступаючі заявляли, що їхні громади виступають проти приєднання до Житомира.

Я давно не зустрічався з Парфентієвою. З того часу, як вилами випер з влади Кулика та Степаненка, завдяки чому вона й дорвалася до крісла «першого депутата району» і тому був здивований, як протягом року її змінила влада. На жаль – у гіршу сторону. 

У розмові з очільниками громад вона поводила себе, мов пан з челяддю, використовувала менторний та наказний тон, облудливо вводила їх в оману – ні гребувала ні чим, аби «викрутити їм руки» і «вижати» потрібне їй та «шоколадній команді» рішення.

Звичайно, цьому сприяло не лише те, що вона є близькою родичкою ще одного «видатного» «шоколадного діяча», бізнесмена-мільйонера Порошенківського призову Зубка, а й те, що наша система державного управління не лише повністю недосконала, й постійно породжує місцевих узурпаторів, які всіляко намагають підігнути громаду під себе. Нічого не змінилося й за часи «шоколадників», ніби й не було революції Гідності, нібито не склали за волю народу свої голови Небесна сотня та герої АТО. «Шоколадники» повністю дисредитували це своїми діями.

Я виступив на тій зустрічі і чітко сказав: процес «добровільного» об’єднання територіальних громад потрібно припинити, оскільки законодавча база до цього не підготовлена, а люди на місцях проти цієї «реформи».

Сільські голови погоджувалися з цим, але вагалися: підтримати публічно Івановського чи ні? А якщо Парфентієва «дожме» район і тоді залишишся з «чорною міткою»?.. 

Не знаю, хто уповноважував того ж Ліщинського сільського голову Г.Бочковську, але вона тишком-нишком почала збирати підписи сільських голів про створення «єдиної громади району». І двадцять п’ять голів підписалися під цим, як колись мовчки, по команді і «помаранчевих авантюристів», і регіоналів, підписували заяви про необхідність відставки редактора «Сільського життя» Івановського, через те, що він постійно був «кісткою в горлі» для будь-якої влади мерзотників. І як би їм тоді це вдалося, то сьогодні б просто не було кому захистити і людей, і район від свавілля «шоколадників».

Коли я запитав, а що це за документ, під яким вони підписувалися, то ніхто чіткої відповіді не дав. Я ж знав, що то «фількіна грамота», оскільки Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад» передбачає зовсім іншу процедуру створення нових громад. Для мене було важливим те, що багато з сільських голів, не всі з яких навіть до цих пір вивчили законодавство, що унормовує дану «реформу» села, поставили той підпис лише для того, щоб засвідчити те, що їхні громади категорично проти приєднання до міста Житомира.

Бо ж саме це, незаконно, без врахування думки громад району, офіційно запропонував облдержадміністрації новопризначений голова Житомирської РДА Михайлов. Так, бездарно здавши Житомирський район «шоколадникам»-бізнесменам, він фактично не лише здав інтереси громад району, простих людей, а й вчинив злочин – перевищив свої службові повноваження. І залишатися на першій посаді району він не має жодного права.

Потрібно сказати, що до участі в тій «нараді», для впливу на сільських голів, були запрошені ще два депутати райради. 

Оригінальним був виступ одного з них -начальника управління АПК райдержадміністрації Оржехівського. Як відомо, він у 2006 році пройшов до райради від «Нашої України», і, не виконавши її обіцянок, на виборах у 2010 році перестрибнув до ворожого «помаранчевим» стану під назвою «Сильна Україна», яка була «підстилкою» Партії регіонів і швидко «сконала» за командою тих же регіоналів, а зараз вже заявляє, що представляє «Самопоміч», оскільки, мабуть, хоче завдяки так само новоствореній під вибори і так само недовговічній структурі, знову отримати мандат депутата.

Знаючи його останні сім років, можу сказати, що говорити він вміє, але завжди наганяє таку «пургу», щоб і людям сподобатися, і владі догодити. От і того дня, розпочавши «за здравіє», що колись у радянські часи збирали по тонні хліба на чоловіка, він потім.. забув, що ж хотів сказати. Так і сказав, що забув, про що хотів сказати і … припинив свій виступ. Скоріш за все, це був не прояв склерозу, а бажання не висловлюватися чітко у поки що невизначеній ситуації. У цьому і є Оржехівський.

Виступив ще один «агітатор» за ідею владної партії - це депутат райради Козел. Теж нічого внятного не сказав, заявивши коротко, що він щось там підтримує і все. До речі, на виборах до місцевих рад 2010 року він також очолював «підставку» для Партії регіонів під назвою «Єдиний центр», який прикривав фальсифікацію регіоналів на виборах та забезпечував їх, зокрема, голосами членів виборчих комісій.

Всі роки, замість того, щоб виконувати передвиборчі обіцянки, він просто «ошивався» біля куликівської «команди професіоналів», представляючи по їхньому завданню «громадськість» району чи то у громадській раді ОДА чи то на ось таких зібраннях.

Як тільки влада змінилася, Васю вже всі бачать поблизу нової влади. Регіоналівські гасла та гасла своєї політичної сили він вже забув, і зараз, коли це вже стало вигідно, пропагує гасла протилежного змісту. Наприклад, під час посадки лісу у Корабельному лісництві він ошивався біля «шоколадної принцеси» та новопризначеного голови РДА з надписом на футболці: «Дякую Богу, що я не москаль».

Безпринципність його повністю підтверджується й участю у нинішній здачі Житомирського району «шоколадникам».

Як було вже сказано, на тій нараді ніяких рішень прийнято не було і закінчилася вона збором підписом сільських голів за нібито створення єдиної громади району, і проведено було з грубим порушенням того ж діловодства, завдяки чому той список можна було приліпити до будь-якого рішення. І хоча ті підписи не мали жодного значення, бо процедура створення нових громад зовсім інша, таким чином очільники місцевих громад чітко висловилися проти приєднання до міста Житомира.

А Сінгурівський сільський голова Прокопець підіграв Парфентієвій, запропонувавши провести збори у більш розширеном форматі, на яких розглянути, якщо казати своїми словами – здачу району «шоколадникам», чим вона й скористалася. І якби не Івановський, то те шахрайство пройшло б «як по маслу». Проте на ньому ми зупинимося більш детально трохи згодом.

Круглий стіл



Після наради 15 травня я вирішив ініціювати від імені редакції газети «Сільське життя» проведення засідання «круглого столу», на який запросити селищного та сільських голів Житомирського району, депутатів Житомирської райради, громадських організацій та активістів. Направлено було запрошення голові Житомирської ОДА, голові Житомирської облради, голові Житомирської РДА та голові Житомирської райради, голові Асоціації сільських та селищних голів. Темою для обговорення було «Добровільне об’єднання територіальних громад Житомирського району та області: реалії та перспективи».

З керівництва прибула лише Парфентієва. Голови Житомирської РДА Михайлова також не було. Кажуть, що він будує фортифікаційні споруди на сході України. Справа це потрібна, якщо «шоколадники», розпаливши громадянську війну, не можуть (чи не хочуть) її зупинити іншими засобами, але при чому тут голова Житомирської РДА, до функціональних обов’язків якого це аж ніяк не входить? Тим більше, коли мова взагалі йде про існування району? 
В усякому разі серед бізнесменів міста Житомира ходять інші розмови та навіть малюються схеми, як виділені з державного бюджету кошти на будівництво фортифікаційних споруд «відмиваються» через завод колишнього нардепа-«шоколадника» від міста Житомира, із залученням незаконно добутого, як за часів регіоналів, піску «пухтаєвича» та участь у цьому процесі голови приміської РДА. 

Обласну адміністрацію на засіданні «круглого столу» представляли начальник оргвідділу Бабич та юрист. 

Після мого вступного слова, суть якого викладена у публікації у минулому номері газети «Сільське життя» та на сайтах silske.org та Житомир.інфо під заголовком «Як «шоколадники» по-шахрайськи знищують українське село», представник облради, радник її голови Рудницький навіть образився за мій різкий тон і спочатку відмовився виступати, а потім, зрозумівши, що погарячкував, сам попросив слова.

Рудницького я знаю півтора десятки років. Це високоерудований та досвічений державний службовець і якби він використовував ці якості на користь громадам області, то йому б ціни не було. Але у пана Рудницького є один суттєвий недолік: він сліпо служить владі, під якими б прапорами вона не була.

Зараз Рудницький є радником голови облради і, на жаль, отримавши команду бути координатором «добровільного» об’єднання громад, він наполегливо її виконує, хоча, не сумніваюся, розуміє і недосконалість законодавчої бази, і недоцільність, і неактуальність цієї «реформи» села від «шоколадників».
Тому він говорив що завгодно, аби переконати присутніх у необхідності перетворень у системі місцевого самоврядування, але навряд чи когось переконав. І навіть його виправдання, що все робиться поспіхом, щоб розпочати процес формування бюджету на наступний рік вже з 16 липня з новими територіальними утвореннями – для наївних людей. До цього ми ще повернемося у даній публікації.

Нічого путнього не було почуто й зі слів начальника оргвідділу ОДА Бабича, який просто «перевів стрілки» на юриста, а той лише підтвердив про існування протиріч між законом та методичкою від уряду. На це ж звернув увагу й голова Асоціації сільських та селищних голів області, Глибочицький голова Сокальський.

Виступали і сільські голови, й мешканці району, й громадські активісти, які визнавали відсутність чітко сформованої громадської думки щодо перетворень на селі та недотримання владою принципу добровільності у цьому процесі, а також грубі порушення законодавства тощо. Учасники зібрання обурювалися й грубим порушенням процесу створення нових громад, коли принцип добровільності просто ігнорується.

То ж все це було доведено до відома обласної влади та безпосередніх координаторів цього процесу, а тому мета засідання круглого столу була досягнута. Але…

Але бажано було б від цього представницького зібрання оформити звернення до керівників області щодо необхідності зняття з розгляду сесії облради 28 травня питання розгляду Перспективного плану добровільного об’єднання громад області, де, зокрема, Житомирський район пропонується об’єднати з містом Житомиром, а також запропонувати депутатам облради звернутися до керівництва з пропозицією відтермінувати цей процес «добровільного» об’єднання громад.

І тут варто знову згадати про «засланих козачків». Оскільки справа серйозна, тому говоритиму відверто.

Під час підготовки до засідання депутат райради Пліснярський (зараз представляє УДАР) визвався запросити до роботи в ньому своїх колег-депутатів. Прийшли: 
завжди провладний директор Пісківської школи Солоп (КПУ) – просидів мовчки, а під час голосування показав для чого прийшов; 
Козел (Єдиний центр) – та ж відома позиція здачі Житомирського району; 
Довбиш (Народна партія) – у своїх виступах постійно передавав «булаву» у питанні майбутнього району Парфентієвій, і стає зрозумілим чому: коли вирішується кадрове питання дружини у ОДА, навряд чи міг бути незаангажованим; 
Оржехівський («Сильна Україна», але сказав, що вже представляє «Самопоміч») – говорив багато, але під час голосування утримався, то ж знову увесь його «пар пішов у свисток»; 
Гресь (фракція «Батьківщина») – дружина якого працює в ОДА; 
Парфентієва (була обрана головою райради від «Батьківщини» і відразу вийшла з неї, пояснивши, що зроблено це для того, щоб покращити співпрацю з усіма фракціями, але зараз вже «влізла» до БПП «Солідарність» - мабуть, теж, щоб ще краще «співпрацювати» з депутатами райради та «нагинати» сільських голів) – виступила і брала участь в обговоренні, пояснювала свою позицію знищення Житомирського району як адміністративної одиниці і навіть пояснила як поділила «по-діагоналі» район навпіл і одну частину, знову ж таки, «віддала» місту Житомиру.
Парфентієва до голосування не дочекалася – пішла. А от вищезгадані «народні обранці» району пропозицію щодо зняття з розгляду на сесії облради 28 травня питання про «добровільне» об’єднання громад та призупинення цього процесу взагалі … не підтримали. 

Запитання Пліснярському: навіщо було їх запрошувати? Щоб не допустити прийняття рішення?

Знову здивувала позиція Сінгурівського сільського голови. Прокопець багато виступав і говорив про ті ж недоліки, що існують у процесі «добровільного» об’єднання громад, він знову заявив про підтримку ідеї створення спільної громади з сільських рад бердичівського напрямку, але участі в голосуванні взагалі не взяв. То виходить, що він не проти, щоб Житомир і район «зілляли» в одну громаду?
То ви, пане голово, визначіться, що ж ви персонально підтримуєте: одну територіальне громаду району, одну спільну з Житомиром громаду, чи спільну громаду бердичівського напряму?

Якщо подивитися більш широко, то всі розуміли, що «круглий стіл» був не лише заходом. Місцевою «шоколадною» владою він був сприйнятий як виклик їй зі сторони громадськості і, зокрема, непокірного Івановського. І все зробила, для того, щоб не допустити прийняття важливого для життя області рішення.

Тому, хто і як голосував – відомо. І Бог їм суддя, якщо хтось поступився своєю совістю зарази власних інтересів, зрадивши громади та виборців, які їх обрали Житомирський район в цілому. А у черговому протистоянні громадськості з владою, використовуючи футбольну термінологію, рахунок став 1:1, бо засідання відбулося і пройшло ефективно, що пішло до активу громадськості, але звернення прийнято не було – це вже один бал мерзотникам при владі та засланим ними «козачкам».

Проте Парфентієва і К0, мабуть, порахували, що громадськість програла, а тому вирішили скористатися нагодою, щоб «нагнути» район наступного дня ж.
І знову у них нічого не вийшло.


Збори у великому залі райради


На спільне засідання сільських голів, депутатів райради та керівників підприємств Житомирського району, «шоколадна дама», яка все більше перетворюється на «узурпатора в спідниці», редакцію «Сільського життя», як і багатьох депутатів, не запросила. Проте, редакцію повідомили ті, кого запросили. 

Тому поява у залі засідань головного редактора газети «Сільське життя», голови Громадської організації «Влада-народу!» Івановського відразу викликала нервовість у поведінці організаторів заходу, які зрозуміли, що «нагнути» та обдурити Житомирський район у присутності Івановського навряд чи вдасться.

Відкрила засідання пані Парфентієва знову з відвертої брехні, сказавши, що дане зібрання має розглянути пропозиції та висловитися з приводу запропонованих варіантів «добровільного» об’єднання громад Житомирського району і зробити це необхідно до 17.30, бо на цей час її з доповіддю про остаточний варіант чекає губернатор Машковський, а наступного дня вже остаточний план «об’єднання» громад області має розглядатися в Мінрегіонбуді.
Відразу варто звернути увагу на наступне.

Перше. Участь голови райради у процесі «доровільного» об’єднання громад не передбачена жодним регулюючим документом: ні законом, ні методичкою від уряду, ні навіть незаконним спільним розпорядженням голів ОДА та облради. Тому, чому Парфентієва постійно «мутить воду» не маючи на те права – зрозуміло: захист інтересів бізнесменів міста Житомира, які «на халяву» хочуть отримати землі нашого району. 

Друге. Зібрання у тому форматі, яке вона зібрала, не мало ніякого права приймати будь-якого рішення стосовно об’єднання громад. І говорити поважним людям району, які через зайнятість навряд чи вивчили досконало дане питання, що вони мають остаточно визначити межі нових територіальних громад – це брехня, введення громадськості в оману та груба маніпуляція їхньою свідомістю та авторитетом, оскільки в законі прописана зовсім інша процедура.
Третє. Діяльність Парфентієвої у цьому ганебному процесі є перевищенням службових повноважень і має бути оцінена прокуратурою.

Четверте. Місцевим «шоколадникам» варто хоча б зазирнути до документів, що регламентують їхню діяльність, може тоді вони зрозуміють, що голова ОДА подібних вказівок чи розпоряджень голові райради давати не може. Якщо ж вони, як і їхні «паперєднікі» регіонали живуть не за законом, а «по понятіям», то чим нинішня влада краща за банду, яку скинув народ?

П’яте. Мінрегіонбуд, який приплела до діла Парфентієва, ніякого відношення до справи об’єднання громад не має. Єдине, що передбачено йому законом – це розробити методичку для затвердження на засіданні уряду. І яку методичку з 14 пунктів породили «трутні» з цього міністерства, які дуже далекі від знання ситуації в українському селі, ми вже бачимо.

Тому, що б там міністр Зубко з підлеглими підлабузниками не розглядали – то їхні проблеми. А розглядати чи затверджувати намальовані місцевими «шоколадниками» варіанти «добровільного» об’єднання громад вони не уповноважені. Тим більше, коли очолює Мінрегіонів родич Парфентієвої – Зубко, і у них, скоріш за все, спільні подальші сімейні плани щодо розвитку власного бізнесу у Житомирі та на прилеглих землях. 

І тут потрібно вже говорити про конфлікт інтересів та корупцію, як зі сторони Парфентієвої, так і зі сторони наближеного до Порошенка пана Зубка.
У більшості сільських голів, наприклад, вже склалося враження, що Парфентієва твердо стала на позицію відстоювання сімейних інтересів, повністю зрадивши Житомирський район та інтереси його мешканців. Виходячи з поведінки цієї пані, цілком можна припустити, що вона за допомогою свого впливового родича, здавши район, скоріш за все, пристроїться у новій структурі влади, а на землях, які вона вперто хоче засунути до міста Житомира вже враховані інтереси її «сім’ї».

Тому то й громадськість нашого району має бути мобілізована для надання відсічі цим намаганням.

А тепер стосовно виступаючих на тому зібранні.

Що його відкрила Парфентієва з відвертої брехні – вже сказано. Коли з зали пішли сумніви щодо доцільності проведення цієї «реформи» села, то, мов «Пилип з конопель», перед учасниками вискочила представниця Асоціації міст України, яка відразу почала нам «недолугим» і «убогим» різким тоном «втюкувати», що ми не розуміємо всієї вигоди від об’єднання громад. Більше того, вона навіть «наїхала» на сільських голів, що вони цього не пояснюють цього.

Мене здивувало те, яке відношення має Асоціація МІСТ до нашого СІЛЬСЬКОГО району, і, водночас, навіщо робити крайніми сільських голів? Тому я встав і попросив заїжджу пані назвати три вагомих аргументи доцільності цього «добровільного» об’єднання громад. Хай би назвала ту інформацію, яку очільники місцевих громад мають донести до людей, після чого ті двома руками проголосують «за» і ще візьмуть вила, щоб підганяти сільських голів у цій справі.

Відповідь була: бе-ме, і нічого конкретного і вагомого. Після цього вона замовкла, а згодом і взагалі залишила залу.

«Під шумок» свій проект знищення району як адміністративної одиниці, представив і депутат райради Крутій, який представив його представник у Новогуйвинській селищній раді заступник селищного голови Паньків. Присутніх здивувало, чому саме він, якщо є діючий селищний голова, який за законом і має бути ініціатором цього проекту?

Тому чутки про те, що Крутій на місцевих виборах має намір балотуватися на голову Новогуйвинської селищної ради все більш підтверджуються? В усякому разі, жодного слова про збереження Житомирського району від нього не прозвучало.

Мешканців району дивує безпринципна позиція багатьох депутатів Житомирської районної ради. Хто, як не ви, народні обранці саме від громади Житомирської району, маєте захищати його цілісність і право на існування? Чи вам все одно, за що голосувати з подачі мерзотників при владі: чи за знищення газети «Сільське життя», як джерела правди, як то було у 2011 році, чи за знищення району в цілому - як зараз?

Майте совість, панове депутати. Це шахрайство у «шоколадників» не пройде – громадськість та редакція «Сільського життя» цього не допустить, але що ви скажете людям на найближчих виборах вже у жовтні?

Хоча, як виявилося, є у райраді є депутати, які розуміють, що запропонована «шоколадниками» «реформа» - це «туфта» і не бажать бути цієї фальсифікації. Так, депутати Литвинець та Баранюк висловили конкретну позицію: дану «реформу» села потрібно відтермінувати.

Якщо ж говорити ще раз про участь у процесі знищення нашого району Житомирської міської ради, то присутній на зібранні перший заступник міського голови Сухомлин сказав, що з цього приводу міська рада приймала якесь «декларативне» рішення, а законного рішення немає. Більше того, у місті Житомирі взагалі відсутній міський голова, який і має бути ініціатором такого об’єднання, а є лише В.О. міського голови. Тому всі ці розмови про приєднання до міста Житомира не мають жодних законних підстав. 

У ході засідання того зібрання, сільські голови образилися через те, що їх звинувачують у поганій роботі з людьми. Ніби вони слабо агітують за «шоколадну» «реформу» села. Своє невдоволення цим висловили, зокрема, Коднянський сільський голова Бовсунівська та Вертокиївський сільський голова Кабалюк. Вони сказали конкретно: мешканці їхніх громад не підтримують «добровільне» об’єднання, яке пропонують місцеві «шоколадники».
Знову виступали Оржехівський, Козел, Прокопець, які повторили свої позиції, висловлені на попередніх засіданнях. Виступив із захистом ідеї об’єднання з Житомиром депутат райради від Буків Гречко. Жодного слова щодо збереження Житомирського району у нинішньому статусі вони не промовили.

В результаті скликане Парфентієвою зібрання не підтримало ідеї місцевих «шоколадників», але чомусь ця пані в кінці заявила, що було висловлено якісь чотири пропозиції, які вона й доповість Машковському. На це довелося ще раз їй нагадати про відповідальність за перевищення службових повноважень.

Те, що висловлювали учасники тих зборів після завершення, дослівно передати неможливо – надто міцні вирази використовувалися. І всі зійшлися на тому, що Парфентієва і Михайлов є зрадниками Житомирського району і не мають права залишатися на своїх посадах.

х х х х х



А тепер – узагальнення. Я знав, що примусове об’єднання територіальних громад – це фікція, показуха. І спеціально у протистоянні з «шоколадниками» зробив вигляд, що вірю у те, що вони дійсно хочуть об’єднати громади.

І зараз, коли своє завдання перед громадами району щодо захисту їхніх інтересів виконав, задам публічно запитання тому ж раднику голови обласної ради Рудницькому: а Донецьк та ряд районів Донецької області, а Луганськ та ряд районів Луганської області, а Автономна Республіка Крим, теж встигнуть оформити належним чином «добровільне» об’єднання до 16 липня, щоб встигнути до початку бюджетного процесу на наступний рік? 

Бо ж проводити «реформу» села без них – це визнання того, що вони не є територією України? Це – зрада, за яку є відповідна стаття Кримінального кодексу.

Чи, може справжня причина поспішних та примусових дій «шоколадників» проводяться зовсім не для покращення життя людей, які теж цьому не вірять, а для того, уряд «яйценюка» отримав черговий валютний транш? 

Щоб Сеня-кролик «надував щоки» ще «пядесять» разів і англійською мовою, яку він знає краще за українську, корчив з себе великого реформатора за рахунок різкого падіння рівня життя народу та наших нащадків, яким доведеться віддавати ті борги і лизати халяву заокеанському господарю? І при цьому той хазяїн продовжуватиме робити вигляд, що нібито вірить у те, що нинішній уряд справді проводить «реформи», в тому числі й на селі, бо ж кредитувати і заробляти відсотки завжди вигідно, а вигода для американців – перше діло.

Якщо це так, то добровільно-примусове об’єднання громад, що проводять нині «шоколадники» в України, це – афера та ШАХРАЙСТВО ВЖЕ СВІТОВОГО РІВНЯ. 

Але я радий, що так сталося. Бо це шахрайство показало, хто в районі є ДІЙСНИМ ЗАХИСНИКОМ інтересів громад району та області, а хто продажним зрадником цих інтересів. Тому, перш за все, шановні сільські голови, робить висновки. Впевнений, що виборці на місцевих виборах також дадуть оцінку кожному, хто брав участь у цій афері. 

І якщо до вас ще хтось прист