Чому «шоколадники» так ненавидять українське село?

У позаминулому номері газети "Сільське життя" було надруковано статтю "Про "культурну революцію" на селі", в якій розповідалося про ситуацію, що виникла у Житомирському районі, стосовно передачі сільських закладів культури на фінансування з районного бюджету. Вона, як і більшість наших публікацій, викликала жвавий інтерес у працівників культури, сільських голів, районної влади. 24 листопада управління культури та туризму Житомирської ОДА провело нараду з цього приводу, у роботі якої взяв участь і головний редактор газети "Сільське життя" Валерій Івановський. Ось, які у нього склалися враження та виникли думки після цього заходу.

Кажу, як завжди, - відверто. Якщо я спочатку обережно ставився до діяльності порошенкових "шоколадників", бо дав їм час проявити себе, потім їх критикував за грубі помилки, бо було за що, то зараз я стою перед дилемою, як їх влучніше назвати: ідіотами чи ворогами України, які мають на меті знищити нашу державу остаточно?

Якщо аналізувати події та процеси в Україні протягом останніх років, то можна прийти до висновку, що Порошенку, Яценюку, Гройсману, Зубку мало громадянської війни та втрати частини нашої території, фінансової кризи в державі, колапсу економіки, геноцидних тарифів на газ та послуги ЖКГ, страшного зубожіння народу тощо. Вони, наче зомбовані, всіляко намагаються ще й ЗНИЩИТИ українське село, вхопивши його "бульдожою хваткою".
Складається враження, що, не досягнувши цієї мети шляхом "добровільного" об'єднання територіальних громад у "резервації", "шоколадники" паралельно проводили "план Б", а саме - знищення закладів культури, як духовної основи українського села, тепер вже шляхом переводу їх на фінансування до районного бюджету.

На жаль, все це безпосередньо відноситься й до Житомирського району, а тому варто серйозно розібратися, що тут і до чого.

Спочатку, як досвічений державний управлінець, розповім, як мали "розрулювати" ситуацію, що виникла, нормальні державні службовці.

Отже, на початку року виникло протиріччя: заклади культури та дитсадки знаходяться у власності сільських громад, але стаття 89 Бюджетного кодексу не надає дозволу фінансувати їх з бюджету сільської ради. Водночас, існував і мораторій ВРУ на закриття державних і комунальних закладів культури у сільській місцевості.

Чого так виникло - невідомо. Може, дійсно, так було заплановано, щоб під виглядом передачі на фінсування з районного бюджету позакривати (на догоду закордонним господарям) частину із осередків духовного життя в селах і не мати мороки з пошуком коштів на їхнє утримання, а може, просто не вистачило "клепки в голові", щоб надати у бюджетному кодексі право на фінсування закладів культури та дитсадків сільським та селищним радам з власних бюджетів.

Це - проблема всеукраїнська, а не локальна, тому у справу повинно було втрутитися міністерство культури, яке повинно було внести пропозиції уряду: якщо знищуємо українське село, то все залишаємо як є, якщо ж надаємо селу нормально розвиватися, то або ініціюємо перед Верховною Радою прийняття постанови про продовження мораторію на закриття сільських закладів культури та ДНЗ, або вносимо законопроект про зміни до статті 89 Бюджетного кодексу.

Якщо врахувати, що "шоколадники" одночасно намагалися знищити наші села шляхом "добровільного" об'єднання, то, швидше за все, урядом було прийнято рішення посилити цей процес через ліквідацію й сільських закладів культури та дитсадків.

Навіть за такого рішення міністерство культури мало розробити чіткий план дій щодо цього і зобов'язати облдержадміністрації розробити подібні обласні плани. Після цього губернатор мав доручити управлінню культури ОДА та управлінню освіти (щодо дитсадків), за узгодженням з райвідділами та фахівцями на місцях, розробити план дій на Житомирщині, обговорити його з громадськістю й оформити у вигляді проекту розпорядження голови ОДА, яке, після підписання останнім, став би організаційно-правовим документом для районних органів влади: РДА, райрад, відділів культури.
У цьому програмному документі мало бути чітко вказано мету акції, законодавчу базу, заходи щодо реалізації проекту, терміни виконання, відповідальні особи, а також посадовець, який має контролювати увесь цей процес.

Після цього потрібно було провести обласну нараду щодо виконання вище вказаного розпорядження - бажано й за участі голів РДА та райрад. Тоді б всі знали, що і як робити. А управління культури шляхом нарад, зустрічей, виїзду на місця повинно було б контролювати цей процес і постійно володіти ситуацією щодо динаміки цього процесу.

І на нараді 24 листопада вже малися підводитися підсумки та вноситися останні корективи на стадії завершення справи передачі сільських закладів культури на фінансування до районних бюджетів.

Ось, як логічно правильно мав би розвиватися цей процес. У всякому разі, коли я працював начальником управління у справах преси та інформації Житомирської ОДА у 2001-2005 роках, подібні акції проводилися саме так.

Але ж після цього стався "помаранчевий майдан", після чого Ющенко зламав хребет державного управління, масово звільняючи "кучмістів" та ставлячи на їхнє місце невігласів з "європейською орієнтацією". Цю "чорну справу" на місці, по-більшовицьки, "залізною рукою" виконували бізнесмен Жебрівський разом з "бойовою подругою" Синявською, а у них на побігеньках з помаранчевим шаликом на шиї бігав "видатний письменник" місцевого пошибу Вася Врублевський, який і "вициганив" собі посаду начальника управління культури ОДА - замість Балюрка, який після першого ж наказу Жебрівського "підняв лапки" вгору і написав заяву на звільнення. 

І лише начальник управління Івановський, побачивши, що витворяють "помаранчеві авантюристи" з державною службою, став на шлях відвертої боротьби з цим злом. Івановського, шляхом ліквідації управління, "помаранчеві" звільнили, а Вася Врублевський залишився на посаді. Як він "накерував" культурою області - то тема окремої розмови, але коли його "турнули", то випросив собі посаду директора обласної бібліотеки, а на його місце прийшов соліст гурту "Древляни" Юрій Градовський. 

Судячи з того, що відбувалося на листопадовій нараді, то я, як досвічений державний управлінець, можу цілком авторитетно сказати: Юрію Григоровичу, краще б ви й далі займалися концертною діяльністю, бо співати зі сцени та "лабати" на весіллях та корпоративах - у вас набагато краще виходить, ніж керувати культурою області, не говорячи вже про туризм.

Отже, повернемося до наради 24 листопада, що проводило управління культури та туризму Житомирської ОДА в обласній науковій бібліотеці, директором якої, як ми вже казали, працює Вася Врублевський, який зараз вже не носить помаранчевий шалик.

Як дисциплінований державний службовець 7-го рангу, я прибув на раду за п'ять хвилин до її початку, як і більшість її учасників. У конференц-залі вже знаходилися більшість керівників райвідділів культури, які зуміли вчасно добратися з найвіддаленіших куточків області. Не було лише організаторів цього дійства. Поглядаючи на годинник і висуваючи припущення чи не перенесено знову нараду, вони почали спонтанно обмінюватися думками та інформацією стосовно теми розмови.

З усього почутого можна було зробити висновок: у справі передачі сільських закладів культури на фінансування з районного бюджету в області відбувається ПОВНИЙ ХАОС.

Ніхто не знає, що і як робити, а тому діє на власний розсуд, причому деякі голови райдержадміністрацій відверто посилають начальників відділів культури "подалі" з їхніми пропозиціями.

У ході розмови без начальства з'ясувалися деякі ключові проблеми, що вже існують у цій справі:

Попередження про звільнення працівників культури: коли, хто і як це робити?

Лічильники газу та електрики: як бути з ними, хто має співпрацювати з газовиками те енергетиками після передачі?

Оренда приміщень: хто має робити експертну оцінку і за які кошти? А якщо немає технічної документації - як тоді оформити оренду? І коли - якщо вже немає часу?

Розмістити бібліотеки у школах? Тоді як формляти стосунки з відділами освіти?

Хто буде керувати культурою у "добровільно" об'єднаних громадах? І що робити на їхній території?

Як будуть фінансуватися заклади культури, якщо вчасно не вдасться передати їх у район?

Коли мають проводитися з цього приводу сесії сільських рад і які рішення там мають бути прийняті?

Що мають робити у цій ситуації райдержадміністрації та райради?

Яким чином приймати працівників культури у нову структуру - по переводу чи приймати за контрактом?

Розмови переходили у суперечки, нервовість зростала. Через невизначеність керівники райвідділів культури все більше "закидали камінці" в сторону управління культури ОДА та профспілок.

Нарешті, о 10 годині 33 хвилин з'явився й сам начальник того управління пан Градовський. Довольний - наче після концерту "Древлян". Пояснив свою затримку тим, що … у філармонії відкривав свято хорової музики. Якщо він бачить пріоритет у цьому, то це пояснює, чому справа передачі сільських закладів знаходиться у такому занедбаному стані після майже року "роботи" управління у цьому напрямі.

Не менш "пунктувальними" виявили й інші запрошені учасники тієї наради: голова ради проспілок області Н.Паламарчук з юристом прийшла о 10.41, а заступник начальника фінуправління ОДА В.Турський - о 10.45.

Розпочалася нарада о 10.48. За всіма управлінськими канонами, враховуючи ситуацію, в якій опинилися сільські заклади культури, всі очікували доповідь або виступ Ю.Градовського (чи його заступника) з аналізом ситуації, підведенням підсумків, акцентом на позитиві та негативі, оголошення чіткої програми дій на грудень, щоб всі райони організовано й успішно завершили встановлене завдання. 

Але виступ начальника управління був дуже коротким: у процесі роботи виникає багато запитань і "спільного знаменника" немає… Ось так пан Градовський "спрямував", "направив", "наголосив" та "морально підтримав" колег з області у цьому хаосі та безладі, що характеризує ситуацію.
Добре, може, його заступниця щось конкретніше сказала з цього приводу? Ні. Вона взагалі зіскочила з теми й почала говорити про ще одне "дуже актуальне" зараз завдання від "шоколадників" - про декомунізацію населених пунктів. Про ще один "геморой" для сільрад.

Гадаєте, щось конкретне почули керівні працівники культури від представника фінуправління? То він каже, що передавати майно не варто поспішати, бо у В.-Волинському районі вже віддають назад, то радив сільрадам продовжувати фінансувати заклади культури й надалі, бо міжбюджетні трансферти ніхто не відміняв, то нагадував про індексацію зарплат, бо у деяких районах ця цифра сягає 600 тисяч гривень.

Посидівши недовго у президії, фінансист пішов - бо чекали більш нагальні справи.

Голова ради проспілок області та голова проспілки працівників культури Н.Паламарчук "проїхалася" по уряду, який скинув на області контрольні показники бюджету на 2016 рік, але не обговорив з проспілками соціальні стандарти. З юристом вони радили, як звільнити працівників культури та перевести їх у нові структури, але постійні тихі репліки учасників наради надавали дійсну оцінку (негативну) діяльності профспілковим лідерам у справі захисту прав працівників культури на селі.

Не став "променем світла" у цій "темній справі" й виступ І.Башковської - представниці Офісу реформ, який, виявляється, керує й цей процес.
Я вже не витримав і попросив слова. У своєму виступі я оцінив ситуацію в Житомирській області з передачею сільських закладів культури на фінансування з районного бюджету як повний хаос, висловив негативне ставлення до роботи управління культури ОДА, і закликав учасників наради, враховуючи ситуацію, що склалася, звернутися до Верховної Ради з пропозицією прийняти постанову про введення мораторію на передачу сільських закладів культури на фінансування з районного бюджету, або прийняти зміни до статті 89 Бюджетного кодексу і дозволити селищним та сільським бюджетам їх фінансувати.

Дана пропозиція була сприйнята позитивно. Ю. Градовський обіцяв скласти таке звернення, а Н.Паламарчук сказала, що також його підпише.
На цьому нарада закінчилася, але запитань невирішених не зменшилося.

І варто у цій справі розставити акценти.

Перше - у справі передачі сільських закладів культури та ДНЗ на фінансування з райбюджетів існує повний хаос. Ніхто не знає, що робити. Управління культури ОДА не володіє ситуацією і фактично самоусунулося від цього процесу, кинувши райвідділи культури напризволяще і ті "всліпу" роблять все на власний розсуд. У районах повна анархія та розпач. 

Цілеспрямований план дій в області у цьому напрямку відсутній. Його обговорення з громадськістю не проводився. 

Метою цієї акції "шоколадників", без сумніву, є знищення україського села якомога швидше.

За словами працівників культури з багаторічним досвідом роботи, за роки "незалежності" це вп'яте заклади культури передаються з села до району й назад. Користі від цього не буде - факт. Більше того, ті сільради, які в останні роки приділяли значну увагу покращенню існування осередків культури і мали фінансові можливості для цього, тепер можуть позбутися цього права. 

Яка ж це "децентралізація", про яку так говорять "шоколадники"? У даному випадку, як і у випадку з об'єднанням громад, це - типова централізація. То ж, "шоколадники" вже забрехалися настільки, що не уявляють суті процесів, і взагалі, не уявляють, що роблять. Головне для них - виконати вказівки заокеанських господарів і "вициганити" черговий транш, що організовано його розікрасти, поки народ вилами не випер з влади і їх.

Якщо все ж повірити (хоча цього не буде) "шоколадникам", що вони до 2017 року "добровільно" об'єднають територіальні громади, то для чого заклади культури зараз передавати їх у відання райдержадміністрацій, якщо за два роки вони зникнуть і тому вже за рік ці заклади доведеться повертати назад у села?

Як журналіст, який за сім років об'їздив Житомирський район вздовж і поперек, авторитетно заявляю, що в останні роки у справі діяльності закладів культури та дитсадків, завдяки сільрадам та сільським головам, відбуваються кардинальні зміни на краще. Важливо підтримати цю тенденцію - якщо нинішня влада була б зацікавлена у відродженні українського села. Тому, якщо й передавати ці заклади на фінансування з райбюджету, то потрібно це робити тільки за згодою громад і там, де сільські бюджети не можуть забезпечитти їхнє нормальне існування.

До передачі закладів культури та освіти в район вкрай негативне ставлення самих працівників культури, більшості сільських голів та всієї громади району. Це також потрібно враховувати у подальшій діяльності органів влади.

Нещодовно довелося побувати у Пряжівському ДНЗ "Капітошка": частину місцевої школи під заклад орендує Сінгурівська сільрада. Зроблено євроремонт, у приміщенні тепло, затишно, понад два десятки дітей виховуються у хороших естетичних умовах, з новими меблями, іграшками, досвідченими вихователями. Але, замість того, щоб займатися виховним процесом, працівники займаються морокою з переходом до райвідділу освіти, де їм сказали прямо: на зарплату ми вам ще гроші дамо, а на решту - шукайте самі. Ось таке "покращення" чекає всіх від переходу на фінансування з районного бюджету, який і так надто бідний, щоб залатати всі "дірки" в районі.

І, взагалі, чому райрада, РДА, райвідділ освіти, сільські ради повинні щось робити у цьому напрямку, якщо до цього їх не зобов'язує жоден розпорядчий документ? Перш за все, у даній ситуації мають діяти уряд та Верховна Рада, і вже за прийнятими ними рішеннями - органи влади на місцях. Тому зараз така ситуація, що всілякі дії з передачею закладів культури та ДНЗ - це самодіяльність усіх причетних до цього.

Простіше було б, щоб вищі органи влади відмінили цю нісенітницю, а місцеві - нагадали їм про це. Так, Житомирська районна рада у даному випадку не повинна приймати жодних рішень, крім одного - звернутися до КМУ та ВРУ з пропозицією припинити нікому не потрібний процес передачі закладів культури та ДНЗ з сіл до району. І кожен депутат має зайняти принципову позицію щодо запланованого "шоколадниками" знищення українського села. Тепер кожен мешканець району зможе дізнатися про це, бо вже прийнято закон про персональне голосування депутатів місцевих рад. І механізм відкликання депутатів чітко прописаний у законодавстві. 

А для можновладців Порошенка у грудні настає момент істини - зробили вони висновки з провалу адміністративної "реформи" чи ні? Чи й далі накопичуватимуть критичну масу народного гніву шляхом спроб знищити українське село? 

Якщо так, то їх чекає доля команди Януковича.

Валерій Івановський,
головний редактор 
газети "Сільське життя"

P.S. Після півторарічного ігнорування колишнім головою Житомирської районної ради Т.Парфентієвою редакції газети "Сільське життя", через кілька днів після звільнення її з посади, до нас прийшла електронна пошта за її підписом. Надаю текст листа повністю, оскільки він на тему нашої розмови:
"Відбувається підміна понять "зміни статусу підпорядкування" на "зміну форми власності". Це дискредитує реформу місцевого самоврядування і може викликати серйозну соціальну напругу серед жителів сіл, селищ, міст районного значення".

Так в офіційному листі, адресованому Прем'єр-міністру України Арсенію Яценюку, Голова Верховної Ради України Володимир Гройсман назвав вимоги керівників районних державних адміністрацій до органів місцевого самоврядування сіл, селищ, міст передати заклади культури та освіти, в т.ч. дитячі садки, із комунальної власності у спільну власність територіальних громад районів, а також попередити працівників цих установ про їх переміщення та звільнення.

Спікер, реагуючи на численні скарги, які надійшли до нього з сіл, селищ, міст районного значення на зазначені вимоги керівників РДА, в листі звернувся з проханням до Прем'єр-міністра України доручити Міністерству фінансів та обласним державним адміністраціям терміново підготувати роз'яснення та довести їх до відома голів районних державних адміністрацій щодо реалізації норм законодавства в частині механізмів фінансування бюджетних установ комунальної форми власності.

"Свої вимоги керівники районних державних адміністрацій обґрунтовують необхідністю приведення статусу цих установ у відповідність до вимог Бюджетного кодексу України для формування місцевих бюджетів на 2016 рік. Проте, ні Бюджетний кодекс, ні Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" не містять обов'язку передачі об'єктів комунальної власності внаслідок зміни механізму їх фінансування. Таким чином, відбувається підміна понять "зміни статусу підпорядкування" на "зміну форми власності". Це дискредитує реформу місцевого самоврядування і може викликати серйозну соціальну напругу серед жителів сіл, селищ, міст районного значення", - йдеться у листі Володимира Гройсмана.

У відповідь, Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк доручив (документ № 45383/1/1-15 від 23.11.2015) профільним відомствам, облдержадміністраціям вжити заходів реагування і поінформувати про результати в установлений законом строк Голову Верховної Ради України і Кабінет Міністрів України.