29 березня 2020, 18:16 Житомир: °C
Валерій Івановський
Головний редатор газети "Сільське життя", магістр державного управління, політолог, письменник, голова Житомирської громадської організації "Влада - народу!"

Про "лякалки" для сільських голів

 24 березня  знову відбулися збори сільських голів Житомирського району з приводу «добровільно-примусового» обєднання територіальних громад. Хоча ініціатором цього зібрання оголосив себе Вересівський сільський голова О.Шут, все ж всі розуміли, що за всім цим стоїть голова Житомирської районної ради С.Крутій.

То ж настала пора нам вчергове розібратися в ситуації, що склалася навколо спроб знову знищити Житомирський район та створити на його території кілька «резервацій», а також придивитися прискіпливим оком до того, як і ким знову нагнітається психоз навколо цього питання.

                                                                          

                                                                                   Етапи спроб знищення Житомирського району

 Спочатку давайте розберемося, хто ж провокує черговий етап колотнечі, і навіть істерії, навколо так званого «добровільного об’єднання територіальних громад»?

Як відомо, на замовлення своїх закордонних господарів, «шоколадники»-запроданці розпочали цей процес щодо  остаточного  знищення українського села - у квітні минулого року.

У Житомирському районі «колотила» це питання сумнозвісна пані Парфентієва, колишній голова райради: вона ініціювала процес знищення Житомирського району та створення чотирьох «резервацій», вона радила це зробити, вона використовувла «лякалку», що все одно так буде, але ні сільські голови, ні люди на сходах села її не підтримали. Навіть при тому, що вона у якості аргумента та наочного приладу використовувала свій знаменитий планшет.

Тоді місцеві «шоколадники» пішли шляхом шахрайства і облуди. І до цих пір у нашому районі ніхто не може вияснити: хто ж подавав пропозиції щодо створення чотирьох «резервацій» замість нашого району?

Пані Парфентієва, яка була тоді основною дійовою особою, від цього зараз віднікується, аргументуючи це тим, що вона не підписувала жодного подання з пропозиціями щодо утворення «добровільно» об’єднаних громад з центрами у Житомирі, Тетерівці, Станишівці та Сінгурах.

Дійсно, я перевіряв – немає вже таких документів. Робив я це офіційними запитами до обласної адміністрації та облради, ходив особисто, зустрічався з посадовцями – є папірці у вигляді паспортів громад, економічних обгрунтувань їхньої спроможності, але жоден з них без підписів.

Тому це ще раз підтверджує те, що ЖОДНИХ підстав для включення питання про створення цих громад на травневу сесію 2015 року обласної ради не було. Але все ж сесія прийняла рішення про включення чотирьох вищезгаданих громад до Перспективного плану області.

Це є ще одним підтвердженням, що місцеві «шоколадники», орієнтуючись на своїх вождів у Києві, зробили все це з грубим порушенням закону, усіх процедур та шахрайським методом. І, як бачимо, довіряти цим шахраям ми не можемо, а притягнути до кримінальної відповідальності також не можемо, бо «реформовані» грузинами правоохоронні органи та суди залишилися тими ж самими і основне своє завдання по прикриттю зловживань посадовців при владі продовжують виконувати так само.

Затим цим шахраям закортіло будь за що створити у Житомирському районі хоча б одну «добровільно» об’єднану територіальну громаду, бо без цього б ще більше постраждав імідж безпосереднього виконавця «реформи» по знищенню українського села  віце-прем’єра і житомирського бізнесмена  Г.Зубка, а також його родички п.Парфентієвої.

І незаконно створили Тетерівську «резервацію» - «ракову пухлину» на тілі Житомирського району.

Його мешканці оцінили належним чином діяльність пані Парфентієвої щодо знищення українського села. Підпільно створивши районну організацію Блок Потрошенка, вона провела на місцевих виборах до райради аж … 7 депутатів з 36-ти. І навіть «підковерні» ігрища після цього не дали їй можливості зберегти посаду голови райради. Посаду обійняв Сергій Крутій, який був вже до того й головою райради, і головою РДА.

Здавалося б, що негативний досвід з сумною кінцівкою його попередниці спонукали б його бути обережним у питанні об’єднанням громад, але ж він – бізнесмен, як він публічно заявив під час зустрічі з автоперевізниками. І, водночас, за припущенням редакції, він є одним з найбільших місцевих «латифундистів» - власником земель, які, звичайно, не всі оформлені на нього особисто. І кожен бізнесмен на його місці мав би бажання завести ці землі до території міста, від чого їхня ціна значно зростає.

Але, якщо вдасться це зробити, то зникне Житомирський район, як адміністративна одиниця і, відповідно, зникне посада голови райради. Тому зрозумілим є  намагання  земельного бізнесмена створити «під себе» Новогуйвинську громаду. І в усьому цьому йому, без сумніву,  допомагають ті сільські голови, які чимось йому зобов’язані за роки його роботи на керівних посадах району у минулому, або яким зроблені привабливі пропозиції вже зараз.

То ж, чому власне  Сергій Крутій в останні місяці в районі перейняв на себе роль генератора проведення «реформи» з «добровільним» обєднанням, стає риторичним.

Причому, в око кидається те, як він в унісон працює ще з одним бізнесменом при владі – Житомирським міським головою Сергієм Сухомлиним, якому також для розвитку власного бізнесу потрібно чимало земель, що розташовані поруч з обласним центром та біля міжнародних трас. Крім цього, чималий зиск можна отримати й з продажі чи передачі в оренду цих земель оптом.

Процес цей нелегкий, але, як бачимо, його потрібно розпочинати хоча б з позиції подальших вигод. Тим більше, що  місцеві бізнесмени, користуючись недосконалістю закону про місцеві вибори, зайняли дві стратегічні для такого наступу посади: голови приміської райради та міського голови. І тому свою операцію вони розпочали одночасним наступом з двох сторін. Використовується при цьому проста тактика: один наганяє «пургу», а другий доводить її до стану істерії та психозу, яка б «зірвала голову» з сільських голів і ті, свідомо чи несвідомо, стали учасниками цієї авантюри по введенню людей в оману.

Вперше це було продемонстровано відразу, як бізнесмени при владі  приступили до своїх службових обовязків.

Вже 22 грудня міський голова збирає сільських голів приміських громад на зустріч. Причому мета зібрання не афішується. Але Сухомлин підготував для них  два капкани.

Перший полягає у тому, що дану зустріч він та головний архітектор Житомира Є.Черкасова мали оформити у формі громадського обговорення (чи то слухань) проекту Генерального плану розвитку обласного центру. І лише конкретне запитання одного з сільских голів (що це за зустріч?), розкрила цей прихований намір керівництва міської влади і очільники громад відмовилися брати участь у цій виставі.

Але Сухомлин – бізнесмен. І не просто бізнесмен, а одна з найбагатших людина в області. Тому він вміє використовувати всі тонкощі гри, у яку він грає. Інакше він просто у неї не грає.

А тому, не виконавши програми-максимум, він все ж досяг меншого  іншим методом.

Сільські голови памятають, що 22 грудня зустріч з Сухомлиним складалася з двох частин. Перед тим, як «обговорити» проект генплану міста, він несподівано запросив усіх до свого кабінету і навіть запропонував усім бажаючим чаю чи кави.

Декому запрошення до кабінету міського голови та його улесливість здалася дивною. І не марно, тому що Сергій Іванович в ході бесіди, запропонував сільським головам подати ПИСЬМОВІ ПРОПОЗИЦІЇ щодо можливої співпраці з міською владою. Але у тому то й річ, що всі ці пропозиції потрібні були йому як письмове підтвердження, що обговорення проекту генплану відбулося і приміські громади внесли свої пропозиції, які враховані, чи не враховані, під час підготовки цього проекту.

Це – другий капкан, у який все ж потрапили сільські голови. Тому, якщо вони бажають вирватися з цього капкану та не підставити свої громади, їм потрібно негайно відкликати ці свої письмові пропозиції. І більше не мати ніяких контактів з шахраями при владі.

Після того, як Сухомлин нагнав «пургу» з проектом генплану міста Житомира, буквально наступного  дня голова Житомирської райради збирає усіх сільських голів району, і значно посилює психоз навколо «добровільного» об’єднання громад.

Складається враження, що бізнесмени перейшли до плану «Б» - знищити Житомирський район і на його уламках вигідно вирішити свої земельно-бізнесові питання.

У хід ідуть такі «лякалки»: що генеральний план Житомира вже нібито прийнятий, що сільські ради все одно будуть загнані у чотири громади – згідно Перспективного плану області та інші.  С.Крутій при цьому говорить, що він нібито особисто виступає за збереження Житомирського району і навіть готовий подати у відставку, якщо це йому не вдасться, але, водночас, протирічить самому собі і пропонує створити одну обєднану громаду з центром у Новогуйвинському.

Зрозуміло чому – бо він сам проживає у цій селищній раді і має там значний вплив. А тому зібрати туди всі кошти районного та всіх сільських бюджетів і очолити цю громаду (особисто чи через представника) – справа, що варта «вичинки».

Щоб якось унормувати цю пропозицію та «привязати» до цього сільських голів, 28 грудня навіть було проведено якесь «одностайне» голосування у підтримку цієї ідеї. На жаль, мене не було там, інакше б очільники місцевих громад  навряд чи піддалися на ту провокацію.

Але те голосування не мало ніякого юридичного наслідку і вже 4 січня поточного року частина сільських голів зібралися в Іванівці, щоб виступити проти створення на терені району єдиної громади з центром у Новогуйвинському. А наступного дня у зустрічі взіли участь сільські голови з Глибочиці, Оліївки, Камянки, Іванівки, Садок, Березівки, Василівки та Заможного. Запросили й Вересівського голову, але у нього були чи то сесія, чи то збори громадян саме з цього питання і він не приїхав.

На цьому зібранні було одностайно підтримано думку, що входження їхніх громад до Новогуйвинської громади є недоречним і виражена готовність, якщо почнеться процес створення Новогуйвинської громади, створити власну громаду з центром нібито в Іванівці (хоча тут є варіанти).

Але, водночас, було прийнято й мудре рішення – не «ставити воза поперед коня», не поспішати, поки не будуть прийняті зміни до Конституції щодо децентралізації, розгляд яких був запланований на 2.02.2016 року.

Водночас С.Крутій почав обїзди сільських рад, де на сесіях, застосовуючи вище перераховані «лякалки», почав агітувати за створення єдиної громади з центром у Новогуйвинському.

Мені особисто довелося побувати на двох з них, бо їхати на чотири-пять зустрічей у день не дозволяв графік випуску газети.

Але у Головенці та Троянові, після мого виступу, депутати все ж прийняли рішення зробити все, для того, щоб зберегти Житомирський район у нинішньому статусі, а якщо вже не вдасться, то розглянути питання про можливу громаду з центром у Новогуйвинському.

Та й взагалі  поїздки голови райради по селам з агітацією щодо створення єдиної Новогуйвинської громади не дали потрібного результату. Як не була підтримана ця пропозиція й на ініційованому ним зібранні громадськості району. Та й не було, що підтримувати – не було ж ініціатора такого обєднання: жодна рада не приймала такого рішення. На жаль, жоден з сільських голів під час цього психозу не звернув на це увагу. Скоріш за все, це було «пробним каменем», «розвідкою боєм», спробою вивчити ситуацію на місцях.

Після провалу чергового етапу спроби знищити Житомирський район, на зустрічі з громадою Сергій Крутій, як обіцяв, заяви на відставку не написав, але заявив, що більше займатися цим питанням не буде, а буде сидіти в кабінеті й пити чай.

Та не довго Сергій Григорович чаював. Мабуть, бізнесові справи не терплять перерви. А тому у плани було внесено корективи: створити Новогуйвинську громаду на з обєднанням лише 12 сільських рад. Про прикриття своїх заходів «збереженням Житомирського району» вже не йшлося – карти було розкрито, гра пішла у відкриту.

Тут є також кілька моментів, на які варто звернути увагу.

По-перше, депутати Новогуйвинської селищної ради 26 лютого прийняли якесь дивне рішення: не інціювати створення громади з центром у Новогуйвинському, а «внести зміни до рішення від 25.06.2015 р. «Про надання згоди на добровільне обєднання територіальних громад».

У результаті цього рішення нібито пропонується створити Новогуйвинську громаду, до складу якої мають приєднатися такі сільські ради: Левківська, Ліщинська, Луківська, Туровецька, Вересівська, Глибочицька, Вертокиївська, Коднянська, Миролюбівська, Станишівська, Зарічанська та Пісківська.

Якщо Новогуйвинська селищна рада, прийняла рішення внести зміни до свого рішення від 25 червня минулого року, то й відлік часу цього процесу має разраховуватися з цієї дати. І тому терміни всіх передбачених законом «про добровільне обєднання»  у цьому питання процедур вже пройшли. Тобто з  юридичної площини – воно не мало сили ще на стадії прийняття.

Тим більше, яке селищна рада мала право своїм рішенням (коли це рішення не схвалили інші громади)  відразу звертатися до Житомирської райради, РДА, облдержадмінстрації, облради з клопотанням щодо внесення змін до Перспективного плану області «з урахуванням думки Новогуйвинської селищної ради»?

Але й цей варіант не пройшов – сільські громади не підтримали й проект «Новогуйвинське-12».

Тоді знову спрацьовує  зв’язка Сухомлин-Крутій.

22 березня міський голова на прес-конференції знову наганяє «пурги» стосовно того, що нібито прийняття генплану Житомира питання вирішено, що землі приміських сіл будуть приєднані до міста рішенням Верховної Ради, знову «проплів хармани», що дітей з району не будуть на вчати у міських школах та виховувати у дитсадках, бо це витрати з бюджета Житомира тощо. Тобто міський голова знову зробив «подачу»  для ініціаторів знищення Житомирського району.

Її, як і у грудні, прийняв  Сергій Крутій, який наступного дня  збирає сільських голів, щоб роздмухати серед них вчергове психоз у формі істерії. Правда, цього разу був підготовчий етап – спочатку півдня він зібрав частину очільників місцевих громад для інструктажу  і запропонував їм виступити ініціаторами зібрання наступного дня.

 

Нарада 24 березня

 24 березня у малому залі районної ради зібралося 16 сільських голів з 27-ми. Ініціатором цих зборів назвався Вересівський сільський голова О. Шут.

Знаю, що він категоричний у відстоюванні своїх думок, але таким я його ще не бачив: він, що називається «увійшов у раж».

У вступному слові голова з Вересів довго нагадував ті ж «лякалки» про генплан міста Житомира, про чотири «резервації», що створені незаконно невідомо ким, про школи та дистадки у Житомирі, доступ до яких перекриє Сухомлин, ніби той має на це хоч якесь право, і пропонував обговорити пропозицію щодо створення однієї громади.

Коли я запитав у Олександра Васильовича, де ж він пропонує створити адміністативний центр цієї громади, він все ж назвав – селище Новогуйвинське. Всім присутнім відразу стало зрозумілим, звідки «ростуть ноги» і тема обговорення відразу втратила  актуальність – на зібранні були присутні лише сім сільських голів з 12-ти, громадам яких запропоновано «підписатися» під проект «Новогуйвинське-12», і громади яких вже виступили проти нього.

Тоді присутні почали «обсмоктувати» перспективи створення ще одного «добровільного» обєднання територіальних громад – від Глибочиці до Заможного. Очільники, цих громад не хочуть запізнитися у цьому процесі. Тим більше, коли, провів «консультації» з колегами Станишівський голова Ю.Матвійчук (зібрання відбулося у Ліщині), поновив свою діяльність щодо створення Сінгурівської громади Ю.Прокопець. Але чи варто знову «ворушити» справу із заздалегідь невдалим результатом?

                                                                                                   Про «лякалки»

 Якщо вище названі «лякалки» Сухомлина викликали психоз у формі істерії у деяких сільских голів, то давайте їх розберемо більш детально.

От, наприклад, Камянський сільський голова В.Петрук, робить припущення, відірвані від реального стану речей і робить категоричні, але, на жаль, не завжди вірні висновки.

Позиція Валерія Митрофановича зрозуміла – він проти приєднання до Житомира, а тому навіть ладен підтримати проект «Іванівка-9», аби цього не сталося. При цьому він висловлює дві «лякалки»: що зміни до Перспективного плану створення об’єднаних громад області можна внести лише один раз, а тому, щоб, згідно цього плану, не потрапити в підпорядкування міста Житомира, потрібно терміново створювати об’єднання з 9-ти громад північно-західного напрямку району від Глибочиці (хоча сільський голова С.Сокальський є реалістом і на зборах не висловив підтримки цієї ідеї) чи тоді від Вересів (якщо сільський голова уговорить свою громаду) до Заможного (Оліївка, Кам’янка, Іванівка, Садки, Березівка, Василівка). При цьому чомусь всі забувають, що ще «безхозними» залишаються Високопічська та Глибочанська громада, яких шахраї у облраді просто «відрізали» всупереч тому ж Перспективному плану, створюючи незаконно Тетерівську громаду, куди вони й мали відійти.

Але чи потрібно терміново реалізовувати проект «Іванівка-9», остаточно знищуючи цим Житомирський район, чи є для цього реальні підстави?

Відповідь категорична: НЕМАЄ!

Це питання вже детально розглядалося на зборах можливих учасників цього проекту в Іванівці 5 січня, де я особисто був присутнім. Тоді було прийнято мудре рішення – дочекатися змін до Конституції, а тоді щось робити.

 То що, хіба щось змінилося протягом цих двох місяців: змінено Конституцію, чи прийнято закон «про одну поправку до перспективного плану», чи реально створюються інші громади на території району? Валерію Митрофановичу, заспокойтеся і не панікуйте, бо нічого цього не сталося – підстав для паніки, яка штучно й створюється деякими бізнесменами  саме для того, щоб вивести вас та ваших колег з рівноваги.

Так само й стосовно припущення, що якщо уряд очолить Гройсман, то він «дочавить» цю «реформу» - теж є лише припущенням і не більше. Ви впевнені, що Гройсман захоче наступати «на ті ж граблі», що й його попередники? Не такий він дурний чоловік.

Згадайте, як рік тому був створений такий само ажіотаж в районі і, скажемо відверто, більшість сільських голів  готові були здатися під тиском «шоколадної» узурпаторші, але ж ми, редакція «Сільського життя», сільські голови, громади, вистояли, зберегли район і сільські ради.

Скільки часу й здоровя коштувало мені особисто, щоб переконати вас та ваші громади у минулому році  не робити ганебного кроку, за яким сталося б знищення Житомирського району та українського села в цілому – відомо лише Господу-Богу.  Зрозуміло, що я  загартований у постійній боротьбі з владою за відстовання інтересів редакції та громад району, а тому мене важко вивести з рівноваги. І тому, дивлячись на все це більш реалістично, я раджу вам, шановні сільські голови, не ставте воза поперед коня, бо це може завершитися лише одним – вашою відставкою. Люди на дадуть вам знищити сільські ради.

 

Але повернімося до «лякалок» для сільських голів. Ще однією з них є обласний Перспективний план створення обєднаних громад.

Чого його боятися? Ну лежить він під сукном і хай собі лежить. Хто його збирається виконувати? Може гадаєте, що працівники ОДА чи облради? Ні. Вони також мають клепку в голові і цураються цього плану, мов чорт ладана. Бо знають скільки вони отримають мороки під час його виконання.

До того ж, вони чудово розуміють, що підніми це питання відкрито, то відразу прозвучать вимоги з місць назвати авторів цього плану, виникне й питання про незаконність його створення. Воно їм треба?

Є там в облраді П.Рудницький, посада якого називається «працівник за контрактом», і який ще там щось кволо «чеше» за об’єднання, але це його робота, він лише відробляє гроші, що йому платять. Та й оптимізму у цьому питанні в його очах з кожною зустріччю я бачу все менше і менше.

Хоча «меле» він, як запрограмований робот – видно, що колишній секретар по ідеології Житомирського міськкому Компартії  України. Та й що йому робити? Він, що, несе якусь відповідальність за свої дії? До речі, чому так звані «активісти» дозволяють собі воювати з бабусями у організації ветеранів, а не вимагають люстрації П.Рудницького – невідомо. Я, як відомо, проти плюндрування нашого радянського минулого, але у питанні люстрації Рудницького, то я - «за».

Тому раджу всім забути про існування шахрайськи створеного Перспективного плану і не використовувати його у якості «лякалки». Хоча б тому, що він  абсолютно не позбавляє всіх тих процедур, що вимагає закон «Про добровільне обєднання територіальних громад», а тому остаточне рішення залишається за людьми. Тут страховка для громад та їх очільників стовідсоткова.

Ще однією «лякалкою» є можливе призначення Парфентієвої заступником голови ОДА з децентралізації. Ну, кому-кому, а вже нам боятися цього нічого. Ми знаємо цю особу, вона завалила цю справу в районі, завалить і в області. Навпаки, радіти потрібно, що такий «шоколадний» кадр прийде. Вона ж швидко, як і в районі, зробить своїми ворогами всю область, і її родич Зубко змушений буде забрати її подалі -  до Києва.

 

Про генеральний план міста Житомира

 

А тепер ще про одну «лякалку», яку найбільше використовував у своєму виступі Вересівський сільський голова О.Шут, і якого частково у цьому плані підтримували В.Яромов (Садки) та  М.Скок (Оліїівка) – про генеральний план, згідно якого навколишні села нібито будуть приєднані до Житомира.

Відразу варто категорично заявити: генеральний план розвитку Житомира ніякої підстави для паніки та істерії сільським головам не надає.

Такий висновок можна зробити на основі наступних чинників.

По-перше, це лише ПРОЕКТ генплану, і щоб він перетворився на генплан, потрібно пройти чимало процедур. Причому всі вони публічні і всі ми їх відслідковуватимо.

По-друге, сам генеральний план розвитку міста розробляється лише в ІСНУЮЧИХ МЕЖАХ адміністративно-територіальної одиниці, яким і є обласний центр.

По-третє, те, чим лякають своїх колег деякі голови  (приєднання частини земель приміських сільських рад) можлива лише за зовсім іншою процедурою - ЗМІНОЮ ІСНУЮЧИХ МЕЖ, до якої міська рада навряд чи приступить у найближчі роки, оскільки спочатку потрібно ще впоратися з генпланом, який, як відомо, й до цього довгі роки намагалися прийняти, але з цього нічого не виходить – бо врахувати одночасно інтереси всіх бізнесменів неможливо.

Причому, зміна існуючих меж неможлива без згоди приміських громад, без рішення сесій сільських рад. Тому й у цьому вони повністю застраховані – без їхнього рішення нічого не відбудеться.

Ще  дехто посилається  на іншу «лякалку» Сухомлина - щодо «прийняття генплану Верховною Радою і таким чином розширяться кордони міста Житомира» - так говориться в опублікованому на сайті  Житомир.інфо матеріалі,  і саме ця інформація стала причиною паніки серед деяких сільських голів.

На жаль, я не був на тій прес-конференції, але якщо Сухомлин сказав так, то він – брехун і шахрай, бо його брехня відразу почала використовуватися посадовими особами в Житомирському районі для нагнітання психозу, як підстави для шахрайства з метою знищення Житомирського району та створення «резервацій» на його уламках.

Бо, ще раз нагадую, ГЕНПЛАН НЕ МОЖЕ ЗМІНЮВАТИ ІСНУЮЧИХ МЕЖ МІСТА, а розробляється тільки в існуючих межах. Це ж підтвердила під час мого візиту й головний архітектор міста Житомира Є.Черкасова.

Тому Сухомлин просто наганяє «туману», щоб допомогти ініціаторам знищення Житомирського району дезорганізувати наших сільських голів і домогтися потрібного рішення.

Якщо сільським головам важко зорієнтуватися у цьому «тумані», то варто ще раз ознайомитися із Земельним кодексом, законами  про містобудування, про місцеве самоврядування, щоб пересвідчитися, що жодних підстав для паніки немає – їхні громади достатньо застраховані від того шахрайства, яке вони собі понадумували.

Ну і давайте закличемо, насамкінець, хоча б трохи логіки.

Для чого керівництву міської ради докладати стільки зусиль для створення та прийняття генерального плану міста Житомира, якщо б воно, наприклад, мало намір дотримуватися Перспективного плану області і створювати спільну об’єднану громаду з дев’ятьма сільрадами? Легше було б почекати кілька місяців і створити генплан відразу на всю нову обєднану громаду. Так чи ні?

Це запитання – саме до тих очільників сільрад від Вересів до Заможного, які й піддалися панічним настроям, що місто їх «проковтне».

 

Про зміни до Конституції

 

А тепер про зміни до Конституції, яка нібито має стати поштовхом для створення «резервацій» у нашому районі та Україні в цілому.

Знову включимо логіку. Якщо так звана «децентралізація» комусь у керівництві держави була б потрібна, то для чого у ті зміни «приліпили» Донбас? Відповідь проста – щоб не прошли зміни ні по децентралізації, ні по Донбасу. Що й зроблено.

Тому, скоріш за все, або даний проект змін до Конституції взагалі не пройде, або ініціаторам «децентралізації»  необхідно буде розробляти та подавати до ВРУ новий проект змін – вже без Донбасу. Але – це довгий шлях, а тому «зміни до Конституції» не варто використовувати у якості «лякалки» вже зараз.

Ще одну з них маніпулятори громадською свідомістю застосовують рідше. Мова йде про те, що от «уберуть із закону «про обєднання» слово «добровільно» і тоді обєднають приму