Фото з сайту Житомирської облради. 

Про «резервації»: об’єднані та безправні

У нових об’єднаних територіальних громадах починають з’являтися конфлікти по лінії центральна громада та приєднані до неї периферійні села.

Ці конфліктні ситуації були цілком прогнозовані, і експерти, і прості сільські мешканці  на старті реформи місцевого самоврядування озвучували побоювання щодо можливих проявів  дискримінації в об’єднаних громадах. Дискримінація, на їх думку, полягатиме в тому, що всі ресурси об’єднаної громади будуть використовуватись на розвиток та посилення її центру, а інші так і залишаться депресивними і нерозвиненими.

Однак, за початковим задумом, реформа місцевого самоврядування мала стати спасінням від деградації та руйнування маленького українського села.

Ідея полягала в тому, що малі громади входять в одну – самодостатню –  на чолі з сильним центром. Вони об’єднують всі свої ресурси (земельні, фінансові, людські) для досягнення спільної мети – забезпечення добробуту та процвітання усіх мешканців.

Такі посилені громади мають взяти відповідальність за своє життя у власні руки та не будуть безкінечно чекати допомоги із району, області, столиці.

Показова об’єднана територіальна громада має виглядати наступним чином – в адміністративному центрі будуть розміщені всі соціально важливі установи: школи, лікарні, пожежна частина, правоохоронні органи. Центр та інші суб’єкти об’єднання з’єднують відремонтовані дороги, по яким діти із маленьких сіл будуть їздити в добре оснащені школи та дитячі садки. Карета швидкої допомоги зможе дістатись до пацієнта із самого віддаленого села за 20 хвилин. Пожежники та поліцейські з центру оперативно з’являтимуться на місці події. Новенький, спеціально створений ЦНАП надаватиме адміністративні послуги мешканцям громади.

Але в реальності все виглядає не так, як на схемах Мінрегіону.

Наприклад, сільська рада Розквітівської об’єднаної громади Одеської області замість того, щоб в першу чергу відремонтувати вщент розбиту дорогу між центральним селом Розквіт і приєднаним до нього селом Анатоліївка, стелить новенький асфальт під сільською радою с. Розквіт. Якби місцева рада провела консультації із мешканцями всіх сіл, вона би точно виявила більш нагальні проблеми, які потребують вкладення коштів.

Ситуація в Розквітівській громаді не є унікальною. Схожі проблеми існують і в поки що єдиній об’єднаній громаді Миколаївської області – Куцурубській. Староста приєднаних до Куцуруб сіл Іванівка, Покровка, Яселки Оксана Яковенко вважає, що малі громади у великих об’єднаннях фактично безправні. Представниками їх інтересів в сільській раді є лише пара депутатів та староста. Але, за її словами, мінімальні повноваження старости не дають їй можливості впливати на рішення місцевої ради.

Староста наразі не має необхідної матеріально-технічної бази та ресурсів для ефективної роботи. В законодавстві не існує механізмів блокування старостою рішень ради, які протирічать  інтересам його села.

Із представниками громад погоджуються і експерти. На думку Андрія Крупника, заступника голови  Асоціації сприяння самоорганізації населення: «На законодавчому рівні старости, що покликані представляти інтереси периферійних сіл, не наділені достатніми повноваженнями для впливу на порядок денний місцевої ради. Тому, потрібно Статутом територіальної громади та Положенням про старосту наділити його цими повноваженнями. Важливо також, щоб самі мешканці долучались до вирішення проблем власного села за допомогою створення органів самоорганізації, проведення загальних зборів, громадських слухань».

Експерти Асоціації зробили аналіз умов, в яких зараз опинилися периферійні населені пункти об’єднаних громад Півдня України. І зробили висновок, що вони потребують захисту, оскільки реформа не убезпечує від ігнорування їх інтересів центром. В деяких об’єднаних громадах відносини «центр – периферія» – це рух в односторонньому напрямку: периферія віддає ресурси, повноваження, ставлячи себе в залежність від волі центру, який, в свою чергу, використовує спільні ресурси на забезпечення власного благоустрою та комфортного життя.