14 липня за допомогою інтернет-трансляції довелося спостерігати за роботою Верховної Ради. І скажу відверто, що нічого іншого, окрім міцних виразів, навіть у інтелігентної людини, діяльність народних обранців у сесійній залі викликати не може.

Було гидко дивитися як голова Парубій умовляв мало не на колінах проголосувати за той чи інший законопроект, а 450 дармоїдів не дуже його слухали, оскільки вже мали в кишенях квитки на відпочинок у райських місцинах нашої планети.

Причому, що Гройсман, що його духовний послідовник і також ставленик Гаранта-Петруся  Парубій грубо використовують брутальне шахрайство – і кнопкодавство, і так зване «рейтингове голосування». Це робиться для того, щоб не повалити законопроект, сумніваючись чи є за нього потрібна кількість голосів. Тоді спікер запрошує голосувати не за законопроект, а за ставлення  до нього.

От і за запровадження біопаспортів громадян в Україні голосували аж п’ять разів. Причому Парубій благав проголосувати за нього, бо це, мовляв, вимога Європи, без чого не може бути давно обіцяного «шоколадниками» безвізового режиму для громадян України. Хоча цей «безвіз» так потрібен нашому народу, як зайцю стоп-сигнал: більшість нікуди не збирається виїжджати, а інші й так їдуть на заробітки скрізь, куди можуть: виносити нічні горщики з-під немічних сеньйор у Італії, на збір полуниці у Польщі, на прибирання гною на фермах у Данії чи на будівництво у Росії.

Так от лише з 5-ї спроби  за цей закон проголосувало 226 депутатів – рівно стільки, щоб його прийняти. Якби хоча б один забарився, то остаточно накрилася б ще одна «мильна бульбашка», якою третій рік дурить народ Петрусь-Гарант та його задріпанці.

При цьому останні події у Ніцці та Туреччині знову наводять на думку: а чи варто їхати у ту загниваючу на очах Європу, яка розсипається, мов картковий будиночок? Що ще раз підтверджує народне ставлення до режиму Порошенка, політику якого простий люд виражає у чіткій фразі з соціологічного опитування – «веде державу у неправильному напрямку».

Далі «парламент» мав розглянути не менш «важливі» для нинішніх мерзотників при владі законопроекти щодо так званої «децентралізації», а вірніше – «добровільно-примусового» об’єднання громад, чи то створення «резервацій» та остаточного знищення українського села.

За день до цього «видатний» урядовець, житомирський мільйонер Зубко на брифінгу дуже благав депутатів прийняти закони та поправки до них, які гальмують «реформи» села, за які він відповідає перед своїми закордонними господарями, в тому числі й МВФ.

«Наразі, маємо низку законопроектів, які по півроку знаходяться у парламенті. Вони покликані вирішити такі питання як добровільне приєднання територіальних громад; зарахування плати за надання адміністративних послуг до бюджетів ОТГ; надання повноважень громадам  розпоряджатися землями за межами населених пунктів; проведення виборів старост; зміцнення матеріально-технічної бази ОТГ та інші. Реформа децентралізації вимагає рішучих дій від парламенту. Рішучість з боку українського суспільства є, тепер – слово за народними депутатами, країні потрібна парламентська підтримка децентралізації. Розраховуємо на результативну роботу цього тижня», — наголосив Зубко.

Відверто кажучи, про «рішучість з боку українського суспільства» пан Зубко «загнув», а вірніше – просто збрехав для маніпуляції масовою свідомістю, бо, наприклад, цей «реформатор» ще не побував у жодному з сіл нашого Житомирського району, хоча часто буває тут і дає «цінні вказівки» Машковському та Сухомлину (таким самим бізнесменам-шахраям і тимчасовцям при владі) щодо остаточного знищення українського села та перейменування вулиць на честь нацистів та союзників Гітлера.

Зрозуміло, що він не їде в села, щоб не отримати таку ж реакцію, що мав у свій час ще один «реформатор» у рідному селі – пан Безсмертний.

А того дня у сесійній залі голова ВРУ Парубій намагався включити їхній розгляд на тому засіданні, але народні депутати не проголосували навіть за те, щоб їх включити до порядку денного.

А якщо врахувати те, що відразу затим за розгляд законів про підтримку галузі літакобудування набралося 240 голосів, то достатня кількість депутатів у сесійній залі все ж була, проте ту «реформу села», яку намагаються пропхнути «шоколадники», вони не підтримують.

Не говорячи вже про те, що й зміни до Конституції у цій царині досі не прийняті, а тому намагання місцевих «реформаторів» створити ще кілька «резервацій» лише збільшать кількість громад, у яких виникне значно більше проблем, ніж зараз є.

Тим більше, що резолюція ПАРЄ акцентує увагу ще на одній проблемі - що у процесі «добровільно-примусового» об’єднання громад в Україні немає механізму виходу з тих «резервацій» у разі, якщо приєднані громади захочуть повернутися у нинішній статус сільських рад.

Це інформація до роздумів для тих сільських голів, які заради меркантильних інтересів зрадили свої сільради і хочуть взяти участь у авантюрі, яку мерзотники з обласної влади намагаються протягнути через сесію Житомирської облради – зокрема, створенням  Станишівської та інших «резервацій».

То ж депутатам Житомирської обласної ради варто добре розібратися у цій справі й чітко визначити свою позицію, щоб не бути маріонеткою у чужих руках і не чути потім прокльони з і так добитих різними «реформаторами» українських сіл.

Не забувайте, що нинішнім мерзотникам при владі залишилося вже недовго протирати штанці у посадових креслах, а нам з вами й далі доведеться стояти на сторожі інтересів наших громад.

Ще раз варто нагадати нещодавні слова екс-міністра економіки України Абрамавічуса - з нульовим рейтингом успішно провести реформи неможливо. А рейтинг офшорника Порошенка та його прихвоснів вже давно "нижче плінтуса" і якби він мав би хоча б крихту совісті, то подав у відставку. Але "шоколадники" - це мерзотники особливого гатунку.

То ж, чи варто підтримувати тимчасовців при владі, щоб лише продовжувати агонію цього режиму?