16 квітня 1609 року Стефан Немирич ( батько Юрія Немирича) нібито за намовою матері наїхав на селище й ниви Щеніївські, виорав поля, наказав укопати в урочищі Верхоруддя стовп на слободу, навіз дерева для будівництва та почав осаджувати людей, що було засвідчено возним 4 листопада 1609 р. (Ідеться про боротьбу за феодальні земельні володіння між родинами великих магнатів Речі Посполитої на теренах сучасного Черняхівського району Житомирської області в 16-17 ст.. В даному випадку боротьба точиться переважно між кланами Пашкевичів Острозьких та Немиричів) [ Джерело: ЦДІАК України. – Ф. 11. – Оп. 1. – Спр. 5. – Арк. 88–88 зв., 358–358 зв ]

16 квітня 1898 року народився український військовий діяч, повстанський отаман, консультант отамана Поліської Січі Тараса Бульби-Боровця Іван Демидович Терейко. Загинув у Городниці, Новоград-Волинського району у бою з військами НКВС 24 квітня (за іншою версією — 18 липня) 1945 го року. Рішенням Української Головної Визвольної Ради від 8.10.1945 року присвоєно звання Генерала – хорунжого УПА (посмертно)

16 квітня 1911 року народився український фізико-географ, наш земляк, уродженець села Великі Мошківці Волинської губернії, тепер Андрушівського району Житомирської області Гаврилюк Віктор Степанович (1911–1994). Кандидат географічних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Закінчив у 1932 році Житомирський інститут соціального виховання. Служив у Червоній армії. Випускник першого випуску в 1938 році геолого-географічного факультету Київського університету. Під час Другої світової війни захищав Київ, Ленінград, звільняв Прибалтику. З 1947 року працював доцент на кафедрі фізичної географії. Кандидатська дисертація «Фізико-географічна характеристика Рівненської області» захищена у 1947 році. Читав курси: «Фізична географія країн нової демократії», «Фізична географія країн Ближнього та Середнього Сходу», «Фізична географія материків та океанів», «Фізична географія УРСР». Займався науково-дослідною та педагогічною роботою на кафедрі фізичної географії та охорони природи географічного факультету Київського університету. Багато подорожував, побував у понад 100 країнах світу. Кавалер 2 орденів Вітчизняної війни, нагороджений орденом Червоної Зірки та 20 медалями. Капітан гвардії II рангу у відставці.

16 квітня 1919 року, після того як з середини березня розпочато активну фазу контрнаступальної операції армії УНР на Київському напрямі (Бердичів–Житомир–Коростень– Мозир), адміністративний центр Волинської губернії місто Житомир був зайнятий українськими військами, які нажаль вже наступного дня були змушені відступити. Як відомо в кінці березнія на початку квітня 1919 військо УНР вже активно, в розпалі сил, конратакувало Червону армію, завдаючи відчутних ударів більшовикам у районі Бердичів-Козятин-Житомир і підступаючи аж під Київ. В тім наприкінці квітня 1919 р. суб’єктивні настрої волинян були перекреслені сприятливою військово-політичною ситуацією, яка склалася у Західній Волині для польських військ. Тоді Українська Галицька Армія (УГА), відступаючи з-під Львова, цілковито відкрила для поляків Волинський фронт. Вслід уся Наддніпрянська українська армія під натиском Червоної армії стягнулась на Західну Волинь: в районі Луцька розміщувалася Холмська група, Сарн – Північна група, Ровно – група Січових стрільців, Кременця – Запорізька група. Стримувати наступ і більшовиків, і поляків покладалося на Північну групу, командувачем якої був В. Оскілко. Одначе 29 квітня 1919 р. у ній під його керівництвом відбувся заколот проти С. Петлюри.

16 квітня 1944 року на голому ентузіазмі людей розпочато першу післявоєнну посівну компанію в господарствах Черняхівського району Житомирської області.

16 квітня 1956 року у с. Нова Борова засноване «Володарсько-Волинське АТП 11841» (перша назва «АП – 05034») для здійснення пасажиро – та вантажоперевезень. Станом на 01.01.1988 р. налічувалось 60 автобусів та 55 автомобілів. Обслуговувався 51 автобусний рейс, щоденно перевозилось 700-800 пасажирів. У 1980-тих роках споруджено двохповерхове адміністративне приміщення, робітнича їдальня, підземне приміщення цивільної оборони, бензинову заправку. Директорами підприємства працювали: Карпенко І.М., Данильчук О.П., Полторак В.Г.

16 квітня 1984 року народилась Світлана Пахольчук Голова Житомирського обласного осередку ГР «Народний Контроль». Народилася на Житомирщині. Має дві вищі освіти, за фахом інженер-еколог та економіст підприємства. Працювала помічником-консультантом народного депутата VII–го скликання. Брала участь в організації навчальних програм для молоді, відвідувала міжнародні конференції з питань права, навчалася за міжнародною програмою жінок-політиків (NDI). З квітня 2015 р очолила обласний осередок ГР «Народний Контроль». Займає активну позицію у відстоюванні прав громадян. Навколо себе згуртувала команду однодумців, з якою підтримує звичайних людей у їх протистоянні чиновницькій бюрократії.

16 квітня 2001 року перестало битися серце Івана Талимоновича Ямкового (1929 - 2001), доцента Житомирського педагогічного інституту ім. І. Франка, лікаря, викладача, науковця і громадянина, учасника багатьох з’їздів анестезіологів. Його було поховано на Корбутівському кладовищі в Житомирі. Іван Талимонович Ямковий, кандидат медичних наук, засновник реанімаційно-анестезіологічної служби на Житомирщині та в Україні, усім своїм життям стверджував принципи гуманізму. Більше сорока років віддав він благородній справі лікування людей і вихованню молодого покоління.

17 квітня 1921 року, 95 років тому, в селі Забілоччя Радомишльського району народився Василевський Віктор Гнатович (17. 04. 1921 — 15. 07. 2001) — військовий топограф. У 1945–1949 роках його загін виконував зйомки на Памірі. Топографу В. Г. Василевському 1948 року випала честь побувати і перенести на карту найбільший у світі (не рахуючи Антарктики і Арктики) памірський льодовик Федченко. У 1952 році за створення карт високогірних районів Василевському в числі інших військових топографів була присвоєна висока урядова нагорода. Після підвищення кваліфікації у Ленінграді був направлений у Китай для надання допомоги у становленні військової топографічної служби, був радником командира топографічного загону. Після повернення оселився в Чернівцях. Звідси виїздив у відрядження на відновлення карт до Росії, в Карпати, у ряд областей України. Викладав геодезію курсантам Кам'янець-Подільського інженерного училища. У 1970 році був звільнений у запас у званні підполковника. Працював викладачем у технікумі, навчаючи студентів геодезії і топографії, кресленню, військово-технічній підготовці тощо. Написав дві книжки спогадів: «Веселі і сумні мої дороги…» (Львів,1999) і «У колисці військових топографів» (Дрогобич, 2000). Помер 15 липня 2001 року. Похований у Чернівцях.

17 квітня 80 років від дня народження Тамари Михайлівни Панченко, кандидата біологічних наук, доцента Житомирського педагогічного інститутуту ім . І . Франка з 1982 по 1989 рр. Уродженка м. Коростень Житомирської області.

17 квітня 75 років від дня народження відомого українського скульптора Олександра Павловича Вітрика (1941 – 2008), який жив і працював в м. Житомирі. Уродженця с Рибиці Полтавського району Полтавської області. В 1965 році закінчив Київський художній інститут, Заслужений художник України (1994), член Національної спілки художників України (1970). З 1959 року учасник багатьох всеукраїнських мистецьких виставок. Авторські роботи: Тв.: портрети – «Мій дід» (1970, 1995), М. Лисенка (1972, Київ), партизана Цимбала (1976), Бориса Тена (1980), Г. Гулевичівни (1997); композиція «Спалене село» (1981); пам’ятники – «Бабин Яр» (Київ, 1977, співавт.), воїнам, які загинули під час форсування р. Пд. Буг (1978, Миколаїв), космонавтам (1988, Житомир), воїнам-афганцям (м. Чуднів Житомир. обл., 1993), лікарям, полеглим під час 2-ї світ. війни (1982); водограй «Космос» (1991); парк. скульптури – «Лісова пісня» (1993), «Чорнобиль» (1996; усі – в Житомирі), Т. Шевченку (2001, м. Маріуполь Донец. обл.), О. Гербачевському (2003), І. Франку (2004; обидві – у Житомирі). Автор комплексів – братської могили у Новограді-Волинському та Бабиному Яру. Роботи виконано в імпресіоністському стилі

17 квітня 1943 року Житомирський генералкомісар наказав всім гебітскомісарам Житомирської генеральної округи виконувати завдання про набір робочої сили до Німеччини в кількості 1000 робітників щодня. Нагадаю що під час нацистької окупації територія Житомирщини входила до так званого Райхскомісаріа́ту Украї́на (нім. Reichskommissariat Ukraine). Адміністративне утворення, що охоплювало частину сучасних українських та білоруських (а у планах і величезну частину російських) земель у 1941 – 1944 роках контролювалося і підпорядковувалося нацистській Німеччині, проте не входило до її складу, фактично Райхскомісаріат був колонією Третього Райху. Райхскомісаріат Україна було проголошено 1 вересня 1941 р. Він охоплював Волинь, Полісся, Правобережжя і частину Полтавщини; при дальшому просуванні німецьких військ 2 вересня 1942 було приєднано решту Полтавщини й Запорізької области (решта Лівобережжя залишалася під військовою владою). Територія райхскомісаріату охоплювала 339 275 км² з бл. 17 млн населення. Безпосередньо координував Reichskommissariat Ukraine Міністр окупованих земель на Сході Рейху А.Розенберґ, опосередковано керував рейхскомісар Еріх Кох.

17 квітня 1951 року в сільському господарстві Черняхівського району Житомирської області почали культивувати чумизу (кормова зернова однорічна культура родини хлібних злакових, близька до проса). Першими в районі почали сівбу червонозерної чумизи рільничі артілі ім 1. Травня ( с. Високо – Українське).

17 квітня 1957 року в с. Гуменники, Коростишівського району народився український політик Олександр Терентюк.

18 квітня 1957 року на світ з’явилась поетеса Тетяна Майданович. Народилася в с. Андрієвичі Ємільчинського району. Автор збірок поезій "Голубий кришталь", "Завжди зі мною", "Насіння диких трав", "Золотий пісок", "Покаянна молитва", ліричної поеми "Христос і Прометей"; книжок для дітей "Квітневий дощ", "Калина цвіте пізно"; співавтор науково-популярного видання "Духовна скарбниця. Святе Письмо про сучасність і майбутнє світу"; автор досліджень з історії української літературної мови.

18 квітня 1973 року Головинське МПТУ №2 реорганізовано в СПТУ № 2. Нині Головинський Вище професійне училище нерудних технологій № 2, знаходиться в Черняхівському районі Житомиської області.

19 квітня виповнюється 115 років від дня народження Г. Л. Кисельова, уродженнця м. Овруча Житомирської області. Григорій Леонідович Кисельов (19. 04. 1901— 10. 04. 1952) — доцент Київської консерваторії, музикознавець, кандидат мистецтвознавства (1947; дисертація «Музика в житті і творчості Лесі Українки»). У 1935 році Г. Л. Кисельов закінчує аспірантуру в Московській консерваторії і з листопада того ж року починає роботу в Свердловську. У консерваторії він працює на посаді доцента, веде музично-історичні предмети і виступає ініціатором створення нового історико-теоретичного факультету, а в 1936 році, з його відкриттям, стає першим деканом ІТФ.У 1940–1941 керував науковою роботою Будинку-музею П. І. Чайковського в Клині. У 1939–1940 роках і з 1945 року доцент і завідувач кафедрою історії російської музики Київської консерваторії, старший науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Помер 10 квітня 1952 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі

20 квітня 1874 року поміщик Леснівський подав до суду позовну скаргу на дії селян на чолі зі Сліпчицьким старостою Калеником Бежевцем щодо розподілу землі, суд в результаті став на сторону селян. Дані історичні події відбувались на території нинішнього Черняхівського району Житомирської області.

20 квітня 140 років від дня народження полковника армії УНР О. М. Ковальського. Ковальський Олександр Миколайович народився 20. 04. 1876 року в м. Житомирі. Начальник гарматної бригади 1-ї кулеметної дивізії. Учасник національно-визвольних змагань 1917 – 1921 рр. Нагороди: Орден Святого Володимира 4 ступеня. Закінчив 1-шу Тифліську класичну гімназію (1895), військово-училищні курси Московського піхотного юнкерського училища (1897), вийшов підпрапорщиком до Осовецької фортечної артилерії. Того ж року перевівся підпоручиком до Кавказької резервної артилерійської бригади. Брав участь у Першій світовій війні. З 25 травня 1915 р. — командир 5-ї батареї 102-ї артилерійської бригади. З 18 грудня 1916 р. — полковник. З 3 квітня 1917 р. — командир 2-го дивізіону 102-ї артилерійської бригади. За Першу світову війну був нагороджений усіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою, Георгіївською зброєю (26 січня 1917 р, за бій 3 червня 1916 р.).

20 квітня 1920 року в с. Нераж Черняхівського району Житомирської області народився В. А. Тишкевич – учасник Другої світової війни, командир, Герой Радянського Союзу.

20 квітня 1891 року народився Юрко Тютюнник (Тютюнник Юрий Осипович), заступник командувача Армії УНР Першого зимового походу, командарм Другого зимового походу, генерал-хорунжий Армії УНР. Влітку і восени 1921 року підготував план Другого зимового походу на територію України з метою підняти антибільшовицьке повстання. 23 жовтня 1921 з наказу Головного отамана генерал Тютюнник вступив в командування Повстанською армією. Операція була проведена у листопаді 1921 року, але закінчилася трагічно: групу розбили більшовицькі війська, 359 полонених козаків було розстріляно поблизу Базара на Житомирщині.

20 квітня 115 років від дня народження Леоніда Марковича Венгерова ( 1901 - 1975), доктора філологічних наук, професора Житомирського педагогічного інституту ім. І. Франка, нагородженого нагрудним знаком «Відмінник народної освіти».

20 квітня 70 років з дня народження Яцкевича Володимира Михайловича - заслуженого журналіста України, головного редактора обласної газети „Эхо". Народився Володимир Яцкевич 20. 04. 1946 року.

20 квітня 55 років від дня народження Георгія Володимировича Касьянова. (нар. 20 квітня 1961, Челябінськ, РРФСР) Український історик, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу новітньої історії та політики Інституту історії України Національної Академії наук України, професор кафедри історії Києво-Могилянської академії (2002–2011). Директор БФ «Інститут розвитку освіти». Президент Міжнародної асоціації гуманітаріїв. Уродженця села Борова, що на Житомирщині.

20 квітня 1974 року народився український цирковий артист, гімнаст Анатолій Залевський. Уродженець м. Бердичіва Житомирської області.

20 років тому в Сіднеї помер сотник Армії УНР Яськевич. Сава (Савелій) Тимофійович (1.08.1897, Житомир – 20.04.1996, Сідней, Австралія). Військовий діяч; викладач та курсовий старшина Житомирської спільної юнацької школи (1919), курсовий старшина Спільної юнацької школи (Кам’янець-Подільський, 1920), секретар Українського допомогового комітету (Дрогобич, 1941 – 1943), командир 8-ї тяжкої сотні дивізії “Галичина” (1944), командир 4-го полку 1-ї Української дивізії УНА (весна 1945), комендант табору в м. Ріміні (1945), голова Союзу українських комбатантів в Австралії (1950 – 1984); військові звання – сотник УГА, сотник Армії УНР, поручник дивізії “Галичина”, генерал-хорунжий (в еміграції).
Закінчивши Житомирську гімназію та військове училище (Київ, 1916), навчався у Київському університеті. На фронтах Першої світової війни дістав поранення. 13 лютого 1922 р. в родині народився син Левко. Закінчив Бориславську гірничу школу (1928). У червні 1943 р. із сином Левком вступив до дивізії “Галичина”, де пройшов старшинський курс. У бою під м. Бродами виявив героїзм, організував протинаступ, був поранений. У бою під Бродами відзначився й Левко Яськевич, який був нагороджений Залізним хрестом 2-го ступеня. Після війни інтернований у таборі в м. Ріміні (Італія). Надзвичайно енергійний і відданий товариству. 1948 року переведений до Великобританії. З 1949 р. – в Австралії. 14 листопада 1993 р. Головна управа Братства 1-ї УД УНА нагородила Саву Яськевича Золотою медаллю за особливі заслуги. Автор спогадів “У 20-ту річницю ліквідації табору полонених вояків Української дивізії в Ріміні”. Похований у Сіднеї. Залишив у смутку дружину Зірку та сина Андрія. [ Джерело: Роман Коваль, “’Незборима нація”]