Дарчук Остап Йосипович народився в Бердичеві 25 квітня 1911 року в робітничій сім'ї (будинок, в якому народився Остап Йосипович, не зберігся).

В Остапа змалку проявився потяг до співу, музики. Навчаючись у школі, Остапа залучають до самодіяльного духовного гуртка, паралельно він відвідує гурток хористів. Після закінчення школи влаштовується працювати токарем на бердичівський завод "Прогрес". На заводі теж була художня самодіяльність, хоровим гуртком керував тоді двоюрідний брат відомого українського композитора Данькевича. Він почув Остапа і повірив у його майбутнє співака. З 1926 по 1930 рр. Остап Йосипович навчається у Музично-драматичному інституті імені М. Лисенка в Києві.

У 1930 році Остап Дарчук розпочав артистичну діяльність у славнозвісній капелі "Думка". Цього ж року без відриву від основної роботи поступив у Київську консерваторію по класу вокалу. Навчаючись в консерваторії, з 1935 по 1939 рр. стає солістом її оперної студії. В період з 1939 по 1941 рр. – студент Київської консерваторії ім. П. Чайковського у класі співу Дометія Євтушенка. Але завершити навчання пощастило лише у 1946 році: напередодні війни Остапа Йосиповича Дарчука призвали в армію. Після закінчення школи танкістів в Ленінграді, його, направляють для проходження подальшої служби... в оперну студію Ленінградського будинку офіцерів.

З початку війни Остап Йосипович – у складі фронтових бригад. Неодноразово у концертах, що проходили на лісових галявинах просто неба, Остап Дарчук виступав разом з Юрієм Тимошенком і Юхимом Березіним (згодом відомими гумористами Тарапунькою і Штепселем), Павлом Вірським, композиторами Хренниковим, Кабалевським, Бєлим (останній також уродженець Бердичева). В репертуарі нашого земляка звучали такі відомі і улюблені народом пісні як "Священная война", "Эх, дороги", "Соловьи".

Остап Дарчук був першим виконавцем "Пісні про Дніпро". За словами співака, який пройшов фронтовими дорогами від Сталінграда до Берліна, цю пісню він виконав понад 1500 разів. За концертну діяльність у складі фронтових бригад Остапа Йосиповича Дарчука було нагороджено орденом Червоної Зірки.

Після війни Остап Йосипович повернувся до рідної альма-матер – Київської консерваторії, завершивши навчання, співає на оперній студії, був солістом українського радіо. У 1951-1955 рр. співак працює солістом оперного театру у місті Горькому, водночас викладає спів у тамтешній консерваторії.

У 1955 році Остап Дарчук прибув до Львова. З цього часу він пов’язує своє творче життя з двома мистецькими осередками – Львівським державним академічним театром опери та балету ім. І. Франка та Львівською державною консерваторією ім. М.В. Лисенка. Як соліст Львівської опери Остап Дарчук працює у 1955-1957 та 1959-1965 роках.

За своє творче життя Остап Йосипович Дарчук виконав понад сто партій класичного репертуару. Слухачам він запам'ятався, насамперед, в партіях: Карася ("Запорожець за Дунаєм" Гулака-Артемовського), Виборного ("Наталка Полтавка" Лисенка), Батька ("Катерина" Аркаса), Кичатого ("Назар Стодоля" Данькевича), Рушака ("Милана" Майбороди), Бориса ("Борис Годунов" Мусоргського), Рене, Кочубея ("Іоланта", "Мазепа" Чайковського), Мельника ("Русалка" Даргомижського), Галицького ("Князь Ігор" Дородіна), Собакіна ("Царева наречена" Римського-Корсакова), Гудала ("Демон" Рубінштейна), Мефістофеля ("Фауст" Гуно), Нілаканта ("Лакме" Деліба).

Остап Дарчук озвучив 11 кінофільмів, записав у фонди московського та українського радіо 460 творів різних композиторів. Отримав звання Заслужений діяч мистецтв України.

Після завершення оперної кар'єри у 1965 році професор Остап Дарчук стає викладачем вокалу на кафедрі академічного співу Львівської консерваторії ім. М.О. Лисенка. Він присвятив вокальній педагогіці понад тридцять років (до 1999), свій досвід і знання передає студентам Львівської консерваторії, виховавши багатьох відомих співаків української оперної сцени. У класі співу Остапа Йосиповича Дарчука навчалися: Олександр Правілов, Андрій Алексик, Олександр Розуменко, Анатолій Липник, Роман Вітошинський, Ігор Кушплер, Степан Степан, Віктор Дудар, Віктор Гореліков, Григорій Довженко, Василь Ковальчук, Ігор Крупенко, Корнелій Сятецький, Олександр Бень, Сергій Бень, Василь Король, Галина Бень (яка після смерті М. Сіверіної, дружини професора, продовжила навчання в Остапа Йосиповича) та ін.

Помер Остап Йосипович Дарчук 21 серпня 1999 року. Похований на Янівському кладовищі у Львові.

Окрема подяка співаку, викладачу академічного співу Львівського державного музичного училища імені С.П.Людкевича Богдану Косопуду за надані фотоматеріали.

"Щоб ви не робили, діти, пам’ятайте: кількість добра у цьому світі повинна збільшуватись".

Остап Дарчук

Джерела і література:

Костриця М.Ю. Постаті землі Бердичівської: Історико-краєзнавчі нариси. У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — 248 с; іл.

М. Жишкович, Г. Бень. Львівський педагог співу Остап Дарчук та його методичні засади. // "Молодь і ринок",№2 (37), лютий 2008 р.

За матеріалами інтерент сайту "Мій Бердичів" http://my.berdychiv.in.ua/images/postati/postaty_darchuk.htm