До початку 30-х років минулого століття, коли ще не набрала розмаху масова насильницька колективізація, що спричинила собою загибель одноосібних господарств зникли з географічних карт назви окремих сіл та хуторів.

Між Черняховим та Стиртами, приблизно по середині шляху існувало послення, яке носило назву «Коритківка» або «Коритки». Цю місцевість старожили і до цього часу називають коритками.

До сьогодні серед жителів Стирт поширене прізвище Коритки.

То ж коли було поселення людей, де вони займались господарством, мали своє віросповідання, побутові відносини, мабуть в якомусь архіві є про це записи.

В урочищі «Коритки» до наших днів збереглись окремі залишки фундаментів будівель у яких колись проживали господарі зі своїми сім’ями. Раніше в окремих місцях можна було натрапити на поодинокі плодові дерева, тополі, ясени та липи, як свідків людського життя тут раніше. Надто скупі відомості про поселення «Коритівка» вдалось відшукати в обласному Державному архіві. На передодні проведення колективізації у селі проживало більше 120 чоловік, було більше 20 приватних будинків з усіма належними господарськими спорудами. Урочище «Коритки» простягалось єдиною смугою у північно-західному напрямку до с. Андріївка. Цікавим є той факт, що населення сповідало католицизм. Коли почалось формування компактних населених пунктів, частина сімей була перевезена у с. Стирти, інша частина у с. Андріївку.

Коритківчани, як і всі інші жителі нашого району вміло працювали на землі, вирощували хліб, доглядали худобу. Вони , як і всі інші зазнали репресій і голодомору, вставали на захист Вітчизни. Серед них були фахівці різних професій, які своєю працею розбудовували країну. Вони залишили слід в історії, яку потрібно пам’ятати і не забувати.

Подібна доля у свій час спіткала ще одне село – Стиртянську Рудню. Яке було розташоване між Стиртами та Андріївкою. Це також цікавий об’єкт для майбутнього дослідження.

С. ЛЕУС