«Надія Є» - з такою оптимістичною назвою у Житомирі нещодавно з’явився новий Благодійний Фонд, мета якого - допомагати талановитим дітям-сиротам, дати перспективу молоді у досягненні нею творчих, спортивних та професійних вершин, підняти загальну культуру міста.
Про роль меценатства у сучасному світі та конкретні завдання новоствореного Фонду Житомир.info в ексклюзивному інтерв’ю розповіла його очільник - Надія Володимирівна Юшкевич.
- Чи маєте за плечима досвід громадської діяльності?
- Так, це для мене ненове. Почну з того, що за освітою я педагог, «Відмінник освіти України». Маю 20-річний досвід роботи на посаді завуча у школі хореографічного мистецтва «Сонечко», створювала молодіжний культурно-просвітницький центр при Свято-Михайлівському соборі, керувала обласною громадською організацією «Козаченьки». Освіта, культура і діти – це тим, чим я жила. Це мені дуже близьке. Тому, зважаючи на трудовий та життєвий досвід, знаю усі потреби навіть зовні успішних колективів.
- Чому виникла ідея створити такий Фонд?
- Ідея створення виникла восени цього року, щоб дати надію обдарованим дітям, котрі не мають батьківської опіки, і направити їх на розвиток: щоб їх хтось помітив, щоб вони були комусь потрібні; дати молоді надію на те, що знання, отримані у вищих навчальних закладах, потім будуть затребувані і реалізовані. Подарувати надію хоча б якійсь маленькій частинці дітей та молоді – допомогти взяти участь у творчій виставці, конкурсі, працевлаштуватися – в тому є наше завдання.
Якщо держава сьогодні може забезпечити ще загальну освіту, а в закладах інтернатних форм – одяг та харчування, то на виховання в естетичному плані коштів виділяється зовсім мало. Якщо це соціальні притулки, де перебувають діти, забрані з вулиці, з неблагополучних сімей, вони просто отримують дах над головою, одягнені і нагодовані. І все. А виховання ж немає. Діти вийдуть і знов потраплять на вулицю, і знов воно все піде по колу. А серед них можна виділити зірочку. Дітки ж народжуються всі однакові, просто не всі виховуються в однакових сім’ях, і від того вони потім страждають все життя. Наше завдання цю зірочку знайти і допомогти їй засяяти.
- Тобто, усі свої зусилля спрямовуватимете на розвиток прихованих дитячих талантів?
- Це наша найголовніша, однак не єдина задача. Ще ми дуже хотіли б опікуватися ветеранами сцени – тими людьми, які все своє професійне життя були на сцені, їм аплодували, ними захоплювались, але потім підійшов такий вік, котрий змусив їх зійти з основних підмостків. Але вони залишилися у серцях людей, і ми повинні їх оточити увагою, підтягнути її до життя, аби воно знову стало повноцінним, тому що ж душа людська, у плані її художнього багатства, не старіє з віком.
- Яким чином збираєтесь здійснити цей задум?
- Ми б хотіли зробити телепроект: зняти зустрічі з такими людьми у тих закладах, де вони працювали: аби вони розповіли про цей заклад, про свою творчу діяльність, можливо, щось про місто, бо, може, їхнє життя пов’язане з якимись пам’ятками - історичними, архітектурними, культурними. Будемо намагатися вивести цю людину на одкровення.
- Жоден благий намір не можливо реалізувати без фінансових вливань. Чи вдалося вже заручитися матеріальною підтримкою?
- Так, без цього нікуди. Але дуже не хотілося б стояти з простягненою рукою, хочеться просто знайти однодумців. Звідси випливає ще одна не менш важлива наша роль – це підняття рівня благодійності у нашому регіоні. В історії українського народу меценатство було завжди, і зараз це вже відроджується, це стало модно. Хочемо, щоб це було дійсно престижно, аби заможні люди могли похвалитися не тільки своїми статками, а й тими добрими справами, які вони роблять. Зараз кожна фірма та, зокрема, її директор гордяться, що взяли участь в тому чи іншому соціальному проекті. Напевно, вже дійшли до такого рівня, коли за 20 років виділилися ті люди, які своїм досвітом, розумом досягли того, чого досягли, і можуть поділитися з іншими. Бути багатим – це зовсім не гріх, головне те, як ти розпорядишся своїми статками. Оце дуже важливо.
Хочемо об’єднати тих людей, які мислять так, як ми, щоб вони долучилися до нас, і ми разом створили раду меценатів, спонсорів, партнерів. Щоб це була така-от стала організація, а не якість разові вливання коштів під конкретні програми.
- Чи приєднався уже хтось до Вас?
- Наш Фонд тільки-но народився, і все побудоване чисто на ентузіазмі. Є досвід, і хочеться, аби він комусь був корисний. Нині працюємо над створенням свого імені - щоб повірили у нашу чесність, порядність, прозорість і долучилися до нас. Серед членів Правління Фонду зараз лише його засновники, але чотири-п’ять чоловік не зроблять велику роботу. Я завжди кажу: «З кожного по нитці – комусь сорочка». Але сорочки не вийде з п’яти ниток, треба все-таки, щоб їх було більше, і тоді будуть конкретні справи.
Люди звикли давати на горе. Звичайно, ми до цього теж небайдужі і братимемо в цьому посильну участь. Але наша мета – давати надію на краще майбутнє, показати, що наше життя не таке вже й погане.
- Як збираєтесь гуртувати небайдужих?
- Ось вже скоро, 4 грудня, хочемо звести на заході «Віват, таланте!» ділову, світську, культурну еліту, щоб вони познайомились і в подальшому могли спільно вирішувати певні справи. Це буде перший крок у цьому напрямі.
- Які завдання ставите перед собою на найближче майбутнє?
- Одне із наших конкретних завдань на найближчий час – допомогти Житомирському обласному центу соціально-психологічної реабілітації дітей «Сонячний дім». Хочемо оплатити роботу вчителя музики, хореографа, керівника гуртка декоративно-прикладного мистецтва.
У Центрі 50 дітей. Якось я прийшла, а їх ведуть кудись, в інший мікрорайон, щоб вони взяли участь у гуртку, тому що в себе вони нічого не можуть. Так, певна матеріальна база є, але треба, щоб туди зайшла людина, яка б з ними працювала. А якщо немає спеціаліста то як бути? Ми вже з дирекцією домовились, отримали згоду. Це наше першочергове завдання, яке хочемо виконати ось буквально до нового року.
- Сподіваємось, вдасться зробити соціально-культурний проект з тематичним календарем «Шевченко і діти». Ми хочемо, щоб заможні батьки, які виховують дітей в любові, в достатку, зробили їм фотосесію. Плануємо, що відзняті фото будуть розміщені в календарі, який реалізовуватиметься під соціальну програму. Вилучені кошти передамо в притулок, але не просто через цукерки чи телевізор, а через навчання та виховання кожної дитинки.
- Ось, наприклад, зараз іде огляд художньої самодіяльності області. На одному з таких заходів помітили обдаровану дитинку. Чому б її не підтримати? Чим більше їй буде приділено уваги, тим краще вона зрозуміє, що потрібна оточуючим, що вона несе радість іншим. Хочемо допомогти їй з навчанням по вокалу.
Надія Юшкевич з Валентиною Марчук, членом Правління Фонду, власником торгового дому «Піраміда»
- Долучитися до Вас можуть лише люди, котрі мають кошти і можуть ними поділитися?
- До нас можуть приєднатися усі бажаючі, хто готовий безкорисно працювати на благо інших. У нас є молодіжне крило - волонтерська група. Це студенти університету імені Івана Франка, технологічного університету, автодорожнього коледжу. На аукціони, про які я вже казала, картини пишуть самі студенти, котрі здобувають образотворчу спеціальність в ЖДУ імені Франка. Вони виставляють власні роботи, допомагають в оформленні інших робіт та виставок.
- Які ще цілі ставите перед собою?
- Нас турбує загальна культура жителів міста. Може, хтось не розуміє, що поведінка на вулиці - це теж загальна культура. Переходити дорогу у визначених місцях – це теж ознака культури. А те, що мимо урни щось кинути – це взагалі. І таких прикладів безліч. Над цим також треба працювати, це треба виховувати.
10014, Україна, Житомир, вул. І.Кочерги, 5а,
тел. факс: (0412)42-14-65
e-mail: hope-is@mail.ru
Банківські реквізити: P/p 2600430124908 МФО 380430 АТ «Єврогазбанк» код ЄДРПОУ 38914812
