21 лютого в результаті таємного голосування Віталій Француз вдруге став головою Житомирської обласної ради: 70 депутатів зі 112 підтримали його кандидатуру, інших претендентів на цю посаду не було. Француз – полковник міліції у відставці. У 2008 році, після гучного скандалу з відставкою голови облради Ірини Синявської, депутат від ВО «Батьківщина» Віталій Француз був обраний головою обласної ради. Чи сподівався він вдруге «увійти в ту саму річку», який спадок отримав від попередньої влади, чому комунальні підприємства працюють з мінімальним прибутком і на чому буде економити нова влада – читайте в інтерв’ю Житомир.info.
- Ви вже були головою обласної ради. Чи сподівалися, що знову повернетеся в це крісло?
- Навіть не думав за це. І не робив для цього якихось кроків, щоб це відбулося. Хто міг подумати ще декілька місяців назад, що ситуація в Україні буде такою, яка вона, на жаль, є.
- Чому крім Вас, не було інших кандидатів на цю посаду?
- Коли стало питання, що голова (облради Йосип Запаловський) буде писати заяву і йти, він про це сказав напередодні, то я думав, що будуть різні фракції, різні групи висувати когось. Розумів, що може бути і моя кандидатура від нашої фракції ВО «Батьківщина», але те, що буде один кандидат і більш ніхто не висунув своєї кандидатури – це для мене на той момент викликало ряд запитань «чому». Зараз думаю, що є люди достойні, просто ця ситуація, яка зараз є, когось затормозила, хтось не захотів висувати свою кандидатуру. Іншого пояснення я не можу найти.
Віталій Француз у сесійній залі 21 лютого, за кілька годин до обрання головою облради
- Кажуть, що люди, які сьогодні йдуть у владу – це камікадзе. Ви себе вважаєте «камікадзе» на цій посаді?
- Сьогодні навіть ті, які вважають себе камікадзе, сподіваються щось змінити і врятуватись. Чи відчуваю я себе камікадзе? Я б себе по іншому назвав, якесь інше слово. Сьогодні з ранку до вечора займаюсь тим, за що хтось скаже «спасибі», а більшість каже, що не бачить ніяких змін. Багато людей хочуть вранці прокинутися, а вже є зміни. І при цьому не всі хочуть для цього щось зробити.
- В області є багато різних програм, але зараз в бюджеті не вистачає коштів. На яких напрямкам плануєте зекономити?
- 14 березня на прохання голів обласних рад відбулася така зустріч-нарада у віце-прем’єра Гройсмана. Ми хотіли почути які зміни до державного бюджету плануються, щоб ми могли і у себе планувати по тих програмах, які є загальнодержавними, на рівні Мінрегіонбуду. Почули, що зміни до бюджету держави вже на фінішній стадії і будуть подані у Верховну Раду, і там буде серйозний секвестр (зменшення) бюджету. Ми це розуміємо, але не розуміємо на скільки. Якщо було закладено більше 130 мільйонів по області на різні будівельні об’єкти, то скільки зараз залишиться, як нам планувати. На сесії вже говорили, що перевиконання, на жаль, складає трошки більше 3 мільйонів. І є зроблені роботи, оплату по яких казначейство не пропустило у минулому році, є зроблені роботи, які не показували раніше взагалі, а тепер розуміють, що «поїзд іде» і можна щось отримати. Збиралися в понеділок з головою обласної державної адміністрації, його заступниками, які ще виконують обов’язки, і підтвердилось те, що ми і відчували – раніше на цей розподіл не впливав жоден із профільних заступників.
- Хто розподіляв бюджетні кошти?
- Розподіляв керівник обласної адміністрації (Сергій Рижук), можливо, ще один заступник, якого зараз немає (Олександр Никитюк) і керівник департаменту фінансів (Ганна Ємченко). Це питання я піднімав на сесії: хтось зробив добру справу і під гарантії з державного бюджету зробив у Коростишівському районі дві котельні, хтось під державні гарантії реконструював стадіон (у Житомирі). Кошти в потрібному об’ємі ніхто не перерахував і нам тепер кажуть, наприклад – за стадіон, за те, що вже зроблено, треба заплатити 4,5 мільйони. Доручили профільним заступника розібратися, бо є бюджет обласний, є бюджет області, є районні бюджети, є кошти, великі чи не великі, на депозитних рахунках в районах і містах, а є обіцянки «ви тут робіть, а ми потім заплатимо». І якщо це все скласти до купи, то виходить не 3 мільйони, не 10, а набагато більше.
- Скільки?
- На сьогодні є 13 з лишнім мільйонів – це те, що по казначейству не було пропущено у минулому році. І є ще близько 70 мільйонів, на які виконані роботи. А перевиконання бюджету лише трохи більше 3 мільйонів і скільки б ми не рахували, ця сума більше не стане. З 1 квітня ми починаємо засідання депутатських комісій, а до цього вони мають подати свої пропозиції, і далі будемо сідати і визначатися. Якусь програму потрібно дофінансовувати і якісь об’єкти потрібно вводити, навіть при тому, що є постанова №65, яка стосується економії державного бюджету і рекомендує місцевому самоврядуванню до цього долучитися. Будемо дивитися, де і що можна зменшити, починаючи від витрат на сесію.
- На чому можна суттєво зекономити?
- Якби було передбачене придбання транспорту, то на цьому можна було б суттєво зекономити, але це не передбачене. Я вже казав про витрати на сесію, можливо це і смішно, але за одну сесію витрачали 800 гривень лише на ручки та блокноти для депутатів. Для декого така сума – це майже місячна пенсія. Будемо отак «шкребти» по тисячі, по декілька тисяч. На розмноженні документів для депутатів: є програми, наприклад – програма соціально-економічного розвитку, ціла книжка випускається, чи потрібно для фракції з 18 людей 18 примірників, а може вистачить половини, діти ж носять в школі книжку одну на двох. Для когось це може смішно, але на чому ще в апараті обласної ради економити. І треба сісти і чесно дивлячись один однову в очі сказати які об’єкти треба терміново завершити, а які можуть почекати.
- Які об’єкти треба завершити першочергово?
- В обласній лікарні майже на 90% готовий до запуску кардіологічний центр, для завершення потрібно близько 3 млн.грн. В той же час такий об’єкт, як музей природи невідомо коли буде добудований. Недавно був лист, в якому керівник будівельної фірми ставить питання перед обласною радою, що там фундамент, та частина, яка не зроблена, буде обвалюватися, безпека людей і так далі, і якщо ми зараз майже 700 тисяч йому не перерахуємо, то він знімає з себе всяку відповідальність. А керівник УМВД мені каже, що є кримінальна справа по цьому об’єкту, по цим будівельним організаціям. Говорять, що тільки на одному піску «не пляше» півмільйона, і ще проходить поки не підтверджена сума 2 мільйони.
- Може, там і треба шукати кошти?
- Там і шукаємо, але це процедура довготривала. Поки буде суд, якщо докажуть з кого брати, яка фірма і так далі. А мова йде про те, що сьогодні треба закінчити, як той кардіологічний центр, який необхідно запустити. Так, дорого, тому що там повинна бути відповідна вентиляція до того обладнання, яке купили і яке в целофані у підвалі лежить, а могло б спасти уже скільки життів.
- Є у місцевих керівників розуміння того, що необхідно економити?
- Голови (райдержадміністрацій), мери, начальники управлінь – вони всі хочуть бути хорошими, пишуть листи. Наприклад, треба закінчити спортивний комплекс, який зараз тільки на рівні фундаменту і кошти не виділялися ні в 2012, ні в 2013 році, а от в 2014… Причому по одному закладу – три різних звернення. Так не можна поступати. Хіба я чи депутатський корпус проти медичного коледжу? Боже упаси. Але от сьогодні не може коледж в Бердичеві розвиватися без спортивного комплексу, тому треба терміново 8 мільйонів, бо тільки фундамент стоїть.
- Для чого це робиться?
- Ну можна розуміти один одного, а можна сказати: ось ви бачите, студенти, ми звернулися, я – як мер і я – як начальник управління, і я – як керівник, а вони ось там сидять ці депутати і не хочуть прийняти рішення. Я за те, щоб ми всі розуміли: якщо ми всі, кожен на своєму місці, буде робити все для того, щоб життя змінилося, то я вірю, що тоді щось буде.
Під час виборів-2012 у Новограді-Волинському замальовували білборди кандидата в нардепи Віталія Француза
- То, можливо, треба більш конкретно окреслити умови фінансування об’єктів: ступінь готовності, соціальна важливість?
- Ми так і сказали, але коштів з іншого бюджету не просить тільки лінивий. Коли звертаються, то «рука не дрогне» в керівника району, у якого є свої залишки коштів, гроші на депозиті лежать не малі.
- Взагалі дуже цікава ситуація з депозитами: грошей немає, але є що покласти на депозит.
- Тут є свої плюси і свої мінуси. Є вільні залишки коштів, це як, наприклад, сім’я продала будинок, отримала якусь суму і поки нічого не купляє, гроші можна покласти на три місяці в банк і отримати відсотки. І такі кошти у бюджетах є: перерахували кошти на щось, а там ще не все готове, і кошти місяць полежали (у банку). І область, і місто доповідали, що заробили скількись мільйонів на відсотках. Але, я переконаний, що в якийсь момент «увлеклись»: почали більше класти, чим треба. Можна було говорити за якусь корупційну складову, коли депутатська комісія приймала рішення в який банк класти. Але вже кілька років це тільки державні банки. І треба подивитися на що ці «залишки» передбачалися і чому вони не пішли.
- Є якісь проекти чи рішення про скорочення виплат, пільг?
- Сьогодні іде мова на законодавчому рівні про бюджетників, є проекти законів, які ходять по руках, наприклад в деяких прописано, що бюджетник має отримувати лише один посадовий оклад. Сьогодні у більше 70% бюджетників, якщо взяти по нашій області, посадова ставка – 1218 гривень. Але ж зарплата бюджетників, працівників органів внутрішніх справ складається ще й з відсотків (надбавка за ранг чи звання, за вислугу років тощо – ред.). Якщо їх зняти, то залишиться гола ставка. Чомусь всі говорять за бюджетників, але ми стикнулися з тим, що є у нас комунальні підприємства, де зарплата – кілька десятків тисяч, є структури де сотні тисяч.
- Тобто на зарплатах бюджетників економити не можна?
- Я не можу зрозуміти тих популістів, які кажуть, що їм вистачить мінімальної зарплати. А за яку тоді боротьбу з корупцією йдеться? Людина має отримувати гідну заробітну плату, не повинно бути соромно отримувати зарплату і немає чого доказувати комусь, чому вона така, це рішення приймає не той, хто отримує. Навіть на зарплату у 5-10 тисяч маєтків не побудуєш. Ми ніколи не поборемо корупцію тільки міняючи людей, але ставлячи їх в таку ситуацію, що вони мають думати за хліб насущний весь час.
- Ви маєте на увазі працівників органів влади?
- Не тільки. Коли в приміщенні адміністрації сиділо повно міліції, до того, як штурмом взяли, люди сиділи тут до 12 годин ночі. Виходить дільничний, який живе в селі за 10 км звідси, в нього сім’я, двоє дітей, щоб доїхати в ночі додому – 70 гривень бере таксист. А він собі не може дозволити кожен день заплатити 70 гривень і ночує або на опорному пункті, або хтось із знайомих на ніч бере. І ми хочемо, щоб ніхто ні на що не позарився. Ну хтось може і встоїть, а хтось – ні. Ми йдемо до того, що заробітна плата має бути достойна для всіх, хто хоче працювати. І вірю, що до цього дійдемо, не завтра, не після завтра, але до цього треба йти, так живе весь цивілізований світ.
- Яка зараз ситуація з комунальними підприємствами, які підпорядковуються обласній раді?
- Сьогодні почали розбиратися з кожним комунальним підприємством, дивитися фінансові плани і вийшло, що за декілька днів по деяким підприємствам добавилося зразу в планові показники по 2 мільйони чистого прибутку. Я не проти того, щоб люди достойно заробляли, але коли весь час суттєво зменшується прибуток, а збільшується заробітна плата – виникають запитання. Але ж прибуток – це відрахування в бюджет і підтримка тих підприємств, які надають послуги, а не заробляють.
- Встигли «попередники» приватизувати якісь комунальні підприємства чи все вціліло?
- Ще в минулому скликанні, коли я був головою облради дехто піднімав питання: комусь подобався готель «Україна», комусь база відпочинку в Зарічанах, так звані «Кавунові дачі», але це був цілісний майновий комплекс і щось з нього вийняти можливості не було. Коли говорили, що треба його подробить – я на це не йшов, бо розумів, що як в народі кажуть «хочуть щось поставити на лижі». Зараз це відбулося (майновий комплекс розділили рішенням сесії – ред.), але далі воно не пішло, чи не хотіли, чи не ризикнули. На сьогодні, по-моєму, нічого приватизувати не встигли.
- Можливо будете продавати якісь об’єкти, щоб наповнити бюджет?
- Проблема в тому, що обласна комунальна власність під собою має землю, а власник землі, як правило, місто. Виставити на аукціон – треба все оформити. Об’єкт обласної комунальної власності стоїть, розсипається, як колишній профілакторій «Полісся», ми його охороняємо, несемо затрати. Прийшов був інвестор, але він «застряв» в міській раді з вирішенням питання землі. Люди добрі, це ж народне добро, давайте ми те, чому не можемо дати толк, виставимо на відкритий аукціон, хай змагаються хто хоче, в кого є гроші. А гроші від аукціонів підуть на капітальні видатки і будемо ремонтувати, латати те, що необхідно.
Так виглядав колишній пансіонат «Полісся» в серпні 2011 року
- Тобто Ви зараз можете пообіцяти, що без аукціонів нічого продаватися не буде?
- Я тоді говорив, що лише відкритий, прозорий аукціон, говорив це, коли був депутатом простим і зараз знову в ранзі голови обласної ради кажу, що я особисто признаю тільки одне – відкритий, чесний, прозорий аукціон. Якщо там хтось намагається «домовитися з Віталієм Йосиповичем», то я зразу кажу: є різниця між тим, кого обирають, і тим, кого призначають. Той, кого призначили, приймає рішення, сам їх підписує і вони діють. Той, кого обирають, як голову ради районної чи обласної – він підписує документ, проголосований більшістю. Більшість в обласній раді – 57 чоловік, тобто в якомусь питанні треба переконати як мінімум 57 різних людей, з різними поглядами, щоб вони проголосували. Це не так просто. Навіть попередники, які намагалися і думали, що просто, в цьому переконалися.
Тамара Коваль, Житомир.info
