Останніх півроку в північних районах Житомирщини почастішали випадки виявлення міліцією незаконного видобутку бурштину.
Нагадаю нещодавнє повідомлення УМВС у Житомирській області у якому говориться, що наприкінці серпня у Коростенському районі оперативники управління державної служби боротьби з економічною злочинністю спільно із працівниками СБУ запобігли спробі незаконного видобутку «сонячного каменю».
Поблизу одного з сіл Коростенського району рейдова група виявила двох чоловіків, які за допомогою спеціального устаткування розмивали ґрунт. Як виявилося, для видобутку покладів бурштину. Чоловіки – жителі Івано-Франківської та Рівненської областей, ніде не працюють. Як вони пояснили правоохоронцям, незаконно видобуте цінне каміння сподівалися в подальшому реалізувати.
На місці події було вилучено помпу, призначену для розмивання ґрунту, та пожежні рукави.
Начальник УДСБЕЗ УМВС Житомирщини Сергій Вязмікін зазначив, що за фактом незаконного видобутку надр відкрито кримінальне провадження (ч.2 ст.240 Кримінального кодексу України). Заходи міліції нині спрямовані на встановлення осіб організаторів незаконного видобутку та притягнення їх до відповідальності. За порушення правил охорони надр діючим законодавством передбачено обмеження волі на строк від двох до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно добутого і знарядь видобування.
У березні-квітні міліція виявила 5 випадків незаконного видобутку бурштину, затримано 40 чоловік
В повідомлені УМВС зазначається також, що за декілька місяців 2014 року працівники міліції викрили та задокументували відразу понад два десятки випадків незаконного видобутку надр. Затримано понад 60 осіб, 12 з них уже офіційно оголошено про підозру. Водночас матеріали кримінальних проваджень за 4 фактами направлено до суду.
25 червня у Коростенськму районі затримали вісім людей, які незаконно видобували бурштин
Власне, такою є міліцейська статистика. Проте вона не дає відповіді на цілий ряд питань. Звідки і чому «чорний» бізнес на бурштині прийшов на Житомирщину? Скільки втрачає держава від того, що «сонячний камінь» видобувається нелегально? Які можливі обсяги видобування і трафик бурштину з Житомирської області? Ці та інші питання ми з'ясовували у бесіді з фахівцем з надр Дмитром Вієм.
- Дмитре, яка географія поліського бурштину та в чому його цінність?
- Поклади поліського «сонячного каменю» знаходяться у трьох областях: Волинській, Рівненській та Житомирській. Порівняно з прибалтійським та польським бурштином, поліський камінь значно цінніший. Перше – він має оригінальні включення зеленого і бурого кольорів, по-друге, бурштин Полісся часто-густо містить в собі залишки комах, рослин та рептилій, що вимерли або зникли десятки та сотні мільйонів років тому. Ну і розміри нашого каменю значно більші, що також прибавляє йому цінність.
Попит на поліський бурштин в Україні мізерний, тому збувається камінь переважно за кордоном – в країнах Західної Європи та особливо цінується в Китаї, Кореї, Японії та Індії. Різниця цін закупівлі каменю в Україні при видобуванні і його продажу в інших країнах, звичайно, велика: якщо в нас скуповується за ціною 2 євро за грам, то в Гданську(Польща) продається за 10-15 євро.
- Як видобувається бурштин в Україні?
- Промисловим способом офіційно видобувається бурштин тільки в Рівненській області, і тільки двома підприємствами. Але, крім того, процвітають приватні «старательні» роботи (старателі – особи, що займаються законним видобування дорогоцінного та коштовного каміння й металів: золота, срібла, металів платинової групи). Українські ж «старателі» - це мешканці лісових сіл Полісся, які неофіційно видобувають камінь, здають його «чорним» перекупникам, за що, звичайно, отримують гроші. Причому обсяг «товарообігу» останнім способом в добрий десяток разів більший, ніж підприємствами, що мають ліцензію. Судячи з неофіційних джерел, «старателі» Рівненщини видобувають в межах 60 тонн бурштину в рік, в той час як державне підприємство ДП «Укрбурштин» видобуває всього лише 3-4 тони на рік. У грошах це фантастична сума. Щоб отримати її, 60 тис. кг множимо на $5 тис.(стільки коштує кілограм за найнижчою ціною), виходить $ 300 млн.
В травні у Коростенському районі затримали мешканців Рівненської області
- Якою технологією користуються «старателі»?
- Викопується невелика яма, поряд ставиться мотопомпа. Рукав від неї опускають в яму і дають тиск. Грунт піщаний, тому рукав легко входить в землю, а на поверхню виходить суміш піску, бруду та бурштину. Від ями робиться відвідна канава, по якій все це тече. Так як бурштин легший за породу, його виштовхує нагору, залишається тільки підставити сито і зібрати добро.
- Як думаєте, чому «чорний» бізнес на бурштині останнім часом прийшов на Житомирщину?
- Відповідь проста – в Рівненській області всі ділянки поділені, кимось контролюються, можливий тільки перерозподіл сфер впливу, що й відбувається там час від часу. А ось північ Житомирщини – цілина, приходь і працюй. Як мінімум чотири райони, так би мовити, до послуг «старателів»: Коростенський, Олевський, Лугинський та Ємільчинський. Залягає «сонячний камінь» у нас неглибоко, в окремих місцях виходить прямо на поверхню, переважно у вигляді розсипищ. Чимало ділянок бурштину в нашій області знаходиться на території Поліського заповідника та державних заказників, тобто у безлюдних місцях. Тобто, умови для «старателів» просто ідеальні.
На початку липня в Коростенському районі під час нічного рейду затримали сімох "старателів"
- Які обсяги бурштину можуть добуватися у Житомирській області, і який трафик каменю?
- Думаю, на Житомирщині видобувається тепер близько 20% бурштину від нелегального обсягу видобування Рівненської області (60 тон). Тобто, виходить близько 12 тонн. Переводимо це в гроші: 12 тис. кг перемножуємо на $5 тис., отримуємо $ 60млн. Втрати держави колосальні, тому що ніхто з «чорного» бурштинового ланцюга не платить ні податки, ні мито. Крім того, наносяться величезні екологічні збитки. Адже ділянки незаконного добування бурштину нагадують фантасмагоричну суміш пейзажів марсіанської поверхні з артилерійськими полігонами: зрита земля, міні-кратери, понівечені дерева, інша рослинність. Щодо трафику нашого каменю. Ясно, що він нелегально якимось чином (це треба запитати у прикордонників та митників) переправляється за кордон. Ну а потім спливає, наприклад, в Польщі чи країнах Далекого Сходу.
- Який бачите вихід?
- Існує, як мінімум, два варіанти. Перший і найпростіший – залишити все як є. Від єгерів, лісників та інших контролюючих органів вимагати час від часу належного виконання своїх обов'язків, і цікавитися чому це вони не чують в лісовій тиші гучної роботи мотопомпи. Можна далі проводити рейди в лісах, боротися зі «старателями», відкривати кримінальні справи, судити людей, позбавляти волі. Проте це все одно, що боротися з партизанським рухом: лісові хащі, безлюдні місця, відчайдушний спротив зубожілого місцевого населення, яке тільки на дарах лісу заробляє собі на прожиття. Словом, повна перемога малоймовірна.
Другий варіант випливає з народної мудрості «якщо не можеш подолати рух, його треба очолити». Іншими словами, потрібно підвести законодавчу базу під поняття «приватні старательні роботи», і тим самим дати місцевим людям законні права на добування бурштину. Проблема саме у діючому законодавстві, згідно з яким, щоб зайнятися добуванням бурштину необхідно витратити біля трьох-чотирьох років на всі дозволи, а також колосальні кошти. В законодавстві слід передбачити таку форму господарювання як, наприклад, артіль, яка, як відомо, працює на принципах старательного добування.
Як я бачу артіль в тому ж Коростенькому районі. Це офіційно працююче підприємство, воно має технологічне обладнання, навчений персонал, дотримується законодавства щодо надрокористування, охорони праці та екології (після добування бурштину потрібно проводити рекультивацію та інші роботи з відновлення земель та їх можливого повернення у первинний ландшафтний стан). Працівники будуть захищені законом, їх не потрібно буде «кришувати». Зміниться робота і для контролюючих органів. Вони мають контролювати ці артілі, винних притягувати до відповідальності, але в рамках законодавчого поля, а не в рамках боротьби з конкурентами.
Сергій Ткачук для Житомир.info
